Українські вірші

Присвячується моїй музі, моєму сонцю і просто гарній і добрій дівчині Єлизаветі С. З любов'ю! Мій перший день без тебе. Все нормально Тому що спогади про тебе ще живі Я згадую все наше спілкування Тому мені здається я живий На другий день без тебе наче добре Але я […]

Останній поцілунок, останній подарунок Останній мій дзвінок, мов спроба порятунку Останнє спілкування, мов спроба відшукати Причину, щоб не танцювати цей останній танець Останній шоколад, остання спільна кава Останній букет квітів, останнє сподівання Прогулянка остання, говорить тільки місто Останній наш з тобою фільм нічого вже не змінить Останній день, […]

Технічно-ми всі в'язні Технічно-герої картин Всебічно сюжет не єдиний Всебічно і світ не один Плювати на ту тавтологію Люди-це не щось одне Маємо життя ми різне Всебічне й технічне людей #вірш #амбасадорсарказму

Каламутний запах перекисі й заліза наповнював ванну кімнату. Сичання чулося з вати. Все так чудо було, но цьому судилось стати, так сказала судьба. Так деколи вона жорстока, але все має смисл, можливо це було життєвим уроком або досвідом. За цей час мого заннятя що мало протяжність 2 роки, […]

Не як усі типові письменники Не захворіла у юннім віці Не знаю іноземних мов І не дуже я люблю квіти Не граю на фортепіано Не пропоную дітям кокаїн Не топлюся я у карті Є тільки вихід один Ні не захворіти Ні не вчити мови Просто поезію любити Чистою, […]

Я слухаю. Назви п'ять речей навколо. Вже легше? Попий кока-колу і продовжим розмову. Що бентежить? Проблеми в сім'ї? Обговорим. Ну що? Це мій звичайний день після школи. Я не лікар Я не психолог, хоч старанно працюю над цим Мене вже звикли сприймати ним. Це дивно, но я не […]

Млоять думки Сную я безпристрасно Субтекст захований в рядках І я поет Фрустрація поглинула завчасно Й ентропія життя Бо інакше вже ніяк Але живу Ярю й ярю про перемогу Ярю й ярю про кращий шлях Але поет Не так впливає Коли йому Й 13 нема #вірш #амбасадорсарказму

Краєм ока глянь на мене Що ти бачиш поміж нас? Життя-це як джаз:суцільна імпровізація Коли ти скажеш трохи інше, повністю міняється сюжет Інфляція вільного вибору Хіба ж не парадоксально, що життя-місце де ми маємо говорити що завгодно не дає цього зробити? Краєм ока глянь на мене Просто продовжувати […]

Прийде дума стара й заграє піаніно Пилюка літає ніг І ніч ця все довше, можливо, буде краще у наступному житті Забуває душа сама себе і серце ломається на запчастини, але не забуде воно лиш ТЕБЕ бо перша ти грала на піаніно #вірш #амбасадорсарказму

Я-недописьменник Я-недопоет Я-недохудожник Я-недо все Я не можу звати себе кимось. Точніше ''кимось'' себе зву. А ось ''письменник'' чи ''художник'' то тільки в гробу. І не зможу я навчись, щоб робити так, щоб сумнівів не залишились, бо від них мені зносить вже дах #амбасадорсарказму

Обмотати навколо шиї Взяти її у руки І вже скоро скінчатися Від цієї постійної муки Хоть крапельку світла бажаю У цій нічній сироті Не дивлячись на свіже повітря У прогнившій землі злягти Не вистачає світу добра У світі надмірно печалю Хвороби, сироти, війна Чим заслужили це ми? Малі […]

Пульсуюча біль в руці мені дорожче здоров'я Ментально-я вже мертва І друзі, родина, і школа Десь там, де світла нема Не дивлячись на годинник- валер'яну ковтаю що мить Я плачу не від ''болить'' Я плачу бо вже стомилась Безгрішного клоуна грати Маску цю кляту, щасливу Хочу я роз'їбати […]

Навіщо люди придумали прикметники? Ну точно не для ''біль'' ''страждання'' і ''лють'' Напевно для того щоб пізнати ''щастя'' ''любов'' і ''доброту'' Ще щоб підходив і терся об ногу ''кіт'' після всіх цих робіт Щоб мотиляв хвостом ''пес'' коли бачить Щоб у дворі діти гралися в ''м'ячик'' Щоб у […]

Мертві Думки Ми Мертві Точніше, за крок до смерті. Віч-на-віч Стояти, курити Мить не зловити Коли смерть дивиться в очі, не сховатись ні в день, ні в ночі Що так Що сяк Помрем #амбасадорсарказму #вірш

Обезхмарені Мари Обезкриленні Обезсилені Нині Обезсилені Пустота доріг Єдиних Сірих і сирих В цій Пустоті доріг В цій Сирості доріг В цій сірості доріг #вірш #амбасадорсарказму

Я не вмру Не ховайте мене у могилі Не вмру ні я, ні моя душа А якщо загину то тільки в Україні На чужині, то буду не я Моє тіло вмре тільки в вкраїні Чистій й тихій, як озеро лісне І я вірна любій Україні Я дякую їй […]

Щіпить горло від утоми, Болить в душі – циклічно вже. Папір цупкий, зім'ятий в зітханному кутку. Чи геніально, чи гидота, – вирішувати маєш ти. Так! Так! Звичайно так! Критику вітаєм залюбки. Хоч дискутуйте, кайдани на руки одягніть. Але писать не перестану. Точно ні! Не зараз! Не в цю […]

Краєм ока глянь на мене І забери моє страждання. Все, що нам лишилося, — Це навічне розставання. Я не можу дихати без тебе, Ти — усе моє життя. Та якщо тебе не відпущу, Не буде чистого майбуття. Я буду завжди пам'ятати Твій глибокий погляд і бездонні очі, Твої […]