Театр абсурду
Ми носимо шкіру, як модний піджак, Ховаєм під нею гнилі тельбухи. Ти кажеш "люблю", а в кишені — тесак, Ти кажеш "почуй", а навколо — глухі. Цей соціум — ярмарок тліну і брехні, Де продали совість за лайк в інстаграмі. Ми всі тут святі, ми всі тут безгрішні, […]
без любові
розцілуй мене поглядом, торкнись пензлем пустого холста. зазирни мені в серце у відчаї, там стигне твій улюблений чай. зігрій мене словами , що вчора писав у листі. прочитай мене , мов я була книга , яку так і ніхто не купив. подаруй мені крила, і милуйся мов муза […]
Між обов’язком і правом на життя
Я не можу сказати що кохаю цю країну, тому що вона хоче мене вбити відправиши на нуль. Там де раніш були сади, гарні ліси, степові простори.. Зараз там тільки окопи та тіла наших захисників, а наша влада робить що? Правильно вона відправляє туди ще більше людей. Можливо ця […]
Сон
В твоїй енергії втопаю, Хоч бачу її я тільки перед сном. Вночі я засинаю і думаю тільки про одно-Щоб уві сні побачить тебе знов. І томно чекати твої руки, Які обійматимуть мене. Хоч на ранок і не згадаю, Як довго ти тримав мене. У світі смертних ради мене […]
СКОРО Я ПОВЕРНУСЬ
Я прийду, пригорну, поцілую. Дуже сильно тебе обійму. В обіймах тебе замилую. І разом ми зустрінемо весну. Знов признаюсь тобі у коханні. Пильно в очі твої подивлюсь. Поцілую ще раз, як востаннє. І скажу, як я сильно люблю. Попрошу у тебе прощення. Я за все, що тобі говорив, […]
Між тьмою і світлом
Між тьмою і світлом, між пеклом і раєм, я втрачу себе, щоб інші жили. Минуле забуте, майбутнього немає, є серця удар і останній подих надії. Я життя покладу, віддамся війні, щоб діти не знали моєї долі. Я там, де народжуються герої, я там, де герої вмирають. Між тьмою […]
Три слова в тишу
Як тяжко вимовить ці три слова — «Я тебе кохаю» в нікуди. Коли у мене кінець готовий, А в твоїм серці — не я, не ми. Як тяжко знати: фінал самотній, Бо смертник не планує дні. На війні не буває зворотних, Лиш імена у холодній тиші війни. Серце […]
Дім там, де твоє серце
Дім там, де твоє серце, Там , де думки витають, Де почуття бажання Розпалюють й палають. Дім там, куди думками Вдень і вночі мандруєш, Там, де незримо бачиш, Там , де у тиші чуєш. Стікає кров'ю в грудях страшна і рвана рана. Сердечко залишилось Там, де живе жадана. […]
Політ під назвою життя
Політ під назвою життя Хвилюючий та незбагнений. Він некерований підчас. Місцями тихий, десь шалений. Із перших днів свого життя Ми вирушаємо в дорогу : В політ під назвою життя, Падіння, зльоти, перемоги. Яким би довгим шлях не був,- У результаті він короткий. Десь щось не встиг, а десь […]
Сердець лиш слухаємо бій
Ти став близьким мені і рідним За час, що живемо разом удвох. Мене ніхто не розумів так більше, А ти знаєш без слів потрібно що Мені, чого я прагну, чого хочу - Готовий з неба зіроньку дістать І зігріваєш душу мою творчу Любов"ю й ласкою. Хочу тебе обнять […]
* * *
Темніло небо, блідли зорі, І бліднув місяць тихо вслід, Штовха́лись хмари, снігу гори За ніч сипнули до воріт. Немає хвиль, землі не видно, Під снігом, гли́боко трава, Незвично, радісно і дивно --- Справжня навідалась зима. 08.02.2026. Ганна Зубко
* * *
Щебече пташка за вікном, Ново́му дню радіє, Вітрець вже дихає теплом, Скрізь небо голубіє. Трава у росах, хвиля б'є, Все верби обіймає, Мовчить зозуля, то кує, То соловей співає. 04.02.2026. Ганна Зубко
ЗИМА
Зима... Уже... Так біло всюди! Сніг беззупину все іде, По нім бреду, бреду в ніку́ди, Вітрець непоспіхом веде. Чийсь погляд наче зупиняє --- Куди, навіщо в таку рань? Та ні, здалося, не питає, Ніхто не ставить запитань. Крадеться думка, заглядає, Вже поряд друга, третя йде... Слід завірюха засипає, […]
ТАКА СОБІ
Така собі між інших хатка, Такий собі побіля тин, Дощем оббитий хлів у ла́тках, Кропива ззаду і полин. Кущі смородини шикарні, Та вишні, сливи у рядок, Родили яблука хоч гарні --- Та був такий собі садок. Далі --- горо́д у пів гектара, Чого там тільки не росло! Земля […]
ЛЕТИ, МІЙ ВІТРЕ
Лети, мій вітре, в даль широку, Лети, благаю, в цей же день, Візьми журбу мою глибоку, Розсій над полем, між людей. Не дай сльозі додолу впасти, На рідну землю віднеси, Ти, знаю, зможеш біль доне́сти, Як я сумую розкажи. За берегами у долині, З старим млином поза містком, […]
* * *
Весна вже скоро, вже ось-ось Цвіт забіліє, зарябить, А чи насправді, чи здало́сь --- Не до душі уже ця мить. Простять мене зимо́ві дні, Що рвусь у те́плі, до весни́, Де так співають солов'ї, Де так неміряно краси. 02.02.2026. Ганна Зубко
ТА ВЕСНА
Та весна ще цвіте, гомонить, Лине щебіт, зозуля навздо́гін, В блиску хвилі верба шелестить... То минулого зойк, а чи стогін. Аромат все ж черемух тих зник, І калини, на стежці до гаю, І совиний у вечорі крик Поміж сутінок ледве піймаю. Там би з вітром, обнявшись, пройти, По […]
ТА ВЕСНА
Та весна ще цвіте, гомонить, Лине щебіт, зозуля навздогін, В блиску хвилі верба шелестить... То минулого зойк, а чи стогін. Аромат все ж черемух тих зник, І калини, на стежці до гаю, І совиний у вечорі крик Поміж сутінок ледве піймаю. Там би з вітром, обнявшись, пройти, По […]
