Зимове
А коники білі-білі В Завірюхи й Заметілі, Які їдуть до Зими. А та мчить на срібних санках Подружок своїх стрічати, Забарилися ж вони. Крешуть коні копитами І сніжок вже під ногами Простелився рушником. А подруженькам-сестрицям В ніч холодную не спиться, Розгуляються разом. Ще покличуть Вітра-брата Кучугур понамітати Щоби […]
Алло, ви, там на горі!
Народ стікає кров’ю, пацани в посадках, А ви там, бл*ха, все ділите бабки! Вам пофіг на сльози, на біль і на втрати, Вам аби кишені свої набивати. Шо ті президенти, шо ваші міністри, Шо ради, шо судді — одні гумористи. Ви думали, люди сліпі і не бачать? Як […]
Алло, ви, там на горі!
Народ стікає кров'ю, пацани в посадках, А ви там, бл*ха, все ділите бабки! Вам пофіг на сльози, на біль і на втрати, Вам аби кишені свої набивати. Шо ті президенти, шо ваші міністри, Шо ради, шо судді — одні гумористи. Ви думали, люди сліпі і не бачать? Як […]
Діалог
Ти пам'ятаєш? - Забуваю. - От знову граєш! - Я не знаю. - А що, болить? - Ти не священник. - Іще б в ту мить... - Це вже без мене. - Гаразд. Не суть. Бувай здорова, Не згадуй зле. - Слова - полова. Твої - удвічі, Нуль […]
Епітафія
Ну от і все . Пора прощатись . Забути не прошу мене , Лиш памʼятати щось хороше , Від втрати біль колись мине. Ну от і все ,бо не судилось, Не справдились надії на життя. В минулому залишаться турботи. Відійде ще одна без вороття . Відійде , відлетить […]
Епітафія
Ну от і все . Пора прощатись . Забути не прошу мене , Лиш памʼятати щось хороше , Від втрати біль колись мине. Ну от і все ,бо не судилось, Не справдились надії на життя. В минулому залишаться турботи. Відійде ще одна без вороття . Відійде , відлетить […]
Пробач мені
Пробач мені ,моє кохання! І на спокуту не чекай. Коли зайшов до твого саду І ніжний цвіт твій обірвав. Як увійшов в той диво-сад, Як випив меду я пʼянкого , Вже відрізнити я не міг, Святе від грішного і грішне від святого. Тому ,зривав без сорому той цвіт. […]
Світ вже горить
Світ вже горить , хоча вогню не видно І небо ,наче ,ще блакитне, В годиннику лишилася одна піщинка, Тримає від падіння світ у прірву . А ми , чекаємо на диво. Як з боку подивитись ,це так дивно . І сміх і сльози .Пʼємо пекельне смузі, Тече вода […]
Про свиню…
Рука так донжуанно пестить щось за вухом, його рожевість зраджує нетривкість цноти. В очах туман, не дихання -- важка задуха і пристрасть вже перемагає спротив. Співають про кохання ніж з бруском у парі, неголений "коханець", димний запах "Пріми". Сусід прелюдію вже цідить у склотари, шукаючи щось по хазяйчиних […]
Петриненкове
"Останні теплі дні, погожі і сумні..." Тарас Петриненко. Порозносив легковажний вітер павутинки бабиного літа, лиш стоять так невагомо й легко дні, неначе з пісні Петриненка... Просто, як листочок клена, ті слова з осінньої поеми зазвучать і раптом так зворушать заморожену і грішну дешу! Теплота їх гріє і не […]
У січневий день
Вже трішки більшим день січневий став І сонечко теж вище піднялося, Сніжок, що уночі на землю впав Сріблиться, наче діамант коштовний. Зеленим віялом ялинонька гойда, Вербичка на льоду стоїть босоніж. Із дупла яблуні пташина вигляда, Це до осель жене синичку голод. До годівнички хай вона летить, Там є […]
ВІТЕР
Вітер чеше все клена чуб, Загляда́є в густий квітник, Доторкнувшись чиїхось губ --- Засоромлений, раптом зник. Заховалося сонце вслід, Поросив дрібний дощ асфальт, І долину, й широкий брід, Що край річки неначе брат. Впали краплі в бур'ян, між трав, В щебет, крики рябих сорок, Вітер коси уже чесав […]
ВІТЕР
Вітер чеше все клена чуб, Загляда́є в густий квітник, Доторкнувшись чиїхось губ --- Засоромлений, раптом зник. Заховалося сонце вслід, Поросив дрібний дощ асфальт, І долину, й широкий брід, Що край річки неначе брат. Впали краплі в бур'ян, між трав, В щебет, крики рябих сорок, Вітер коси уже чесав […]
ХУРТОВИНА
Хуртовина уже за вікном, Сніг тихенько спадає додолу, Заметіль пригадалась між сном Й перемети, що крили дорогу. В кризі річка та лютий мороз, Навіть валянки биті не гріли... Це найменша частинка того́ ж, Й хуртовині насправді зраділи. 04.01.2026. Ганна Зубко
ПРОКИДАЄТЬСЯ МІСТО
Прокидається місто, вже схід Світить сонцем, похмурість зникає, Кажуть -- шириться знову кові́д, Та, на щастя, ніхто не вмирає. Із новин --- все ракети летять, На нас, мирних, стомились війною, Чого не́люди ті ще хотять? Доки житимем з тою бідою? Зимний січень,незвичний,а там, Трохи далі, --- весна на […]
ЗИМА РОЗТАНУЛА
Зима розтанула, а жаль, Все ж біло краще, а ніж сіро, День сумно дивиться у даль, Знов хоче щоби забіліло. Мені вже якось всеодно, Назад у осінь закортіло, У ті поля, у те село, Де любо за́вжди, мило. Пройти болотяним шляхо́м, Попід тополі стежка б ве́ла... Хоча би […]
Неминуче
Не в книгах сховані ці дати і слова, Не в зорях, що мовчать на небосхилі. Пророцтво пишеться, допоки ми живі, У кожнім подиху, у кожній нашій дії. Впаде колос. Не від чужих мечів — Він сам себе пожере зсередини. Той морок, що століттями гарчав, Розсиплеться на попіл і […]
Неминуче
Не в книгах сховані ці дати і слова, Не в зорях, що мовчать на небосхилі. Пророцтво пишеться, допоки ми живі, У кожнім подиху, у кожній нашій дії. Впаде колос. Не від чужих мечів — Він сам себе пожере зсередини. Той морок, що століттями гарчав, Розсиплеться на попіл і […]
