Українські вірші

Мені важко зрозуміти, що таке Любов. Вона така Мудра і Велика, що, здається, не вміщується в мене. Але мені знайоме відчуття вдячності. У ньому я можу розчинитися. Тоді кожен мій вдих і видих — вдячність. Тоді весь розум, порожній від думок, свічкою запаленою її випромінює. Тоді в моїх […]

Я приймаю усі процеси, Що йдуть в мені як з Божої руки. Вони неначе пресом Вичавлюють із мене патерни, думки, Що застаріли. Я потребую линьки. Мені вже мало місця, щоб рости. Я впевнена, що всі " зупинки" Для того, щоб набратись сили далі йти. 17.10.2025.

Я не мовчу, коли є, що сказати, Не намагаюсь злитись із стіною. Мене все легше та простіше помічати, Бо я дозволила собі бути собою. Мене цікавлю Я, хоч й світу не цураюсь. Я є така як є, не пере- одягаюсь чи взуваюсь. Роблю лиш те, до чого лине […]

Як я люблю дитячий сміх, Що радісною усмішкою в серці відгукується! І плед мій білосніжний, і спогади про кролика, і ляльку - мотанку, що райдугою у долоні розливається. Люблю заритися у сторінки книжок, Що пахнуть фарбою із типографії. І сотні - тисяч- мільйон тих образів й думок, Що […]

Ми тулимось один до одного як ті курчата І намагаємось зігріти, хоч із зовні. А може не із того варто би почати? А відігріти в своїм серці себе самого. Тоді потягнуться до тебе інші душі, У кого промінь сонця ще в єстві не згас. І зможеш ти підтримати […]

Коляда колядується, а на серці не світло. І зірки лиш на палиці й в небі. То ж навіщо прийшов Ти людиною, Бог? Що в цім світі від нас Тобі треба? Ми чекали царя, нову владу Свободи. Ти ж говориш, що Царство вже в нас! Ми ж звичайнії люди […]

Любов і вдячність на моїм столі. І це моя сьогоднішня Свята Вечеря. Я був Іудою, Петром, Йоаном при Тобі. А зараз я самим собою буду. Я не дивлюсь на Тебе благоговійно. Я розумію, що тебе чекає хрест. І я пишаюся Твоєю мужністю в надії, Що Дух в мені […]

Я довго була стіною, на яку всі опирались: Ростила, тримала, терпіла, тягнула, не розбивалась, Викручувалась, радила, молилась… Одним словом — виживала. Та я не просто втомилась. Я вперлась носом в стіну, на своїй межі стала. А далі я маю думати, яке воно буде — ДАЛІ? Скажімо відверто, без […]

Вітає лютий біленьким сніжком. У кожного перевертається сторінка. Прийняв листи з бажаннями Старенький Гном, Лишається читати на одинці. Земні бажання та бажання серця, Не часто пишуться рукою однією. Ми добре знаєм, так у нас ведеться, Як важко йти дорогою, що обрана Душею. У світ приходять Душі, яким замало […]

Я не зміг підійти щось сказати. Це остання можливість була. Тепер сиджу на бульварі. Ось хмаринка упливла. Цю я хмаринку більше не побачу, Її ніжність та легкість не відчува. Полетить хмаринка чужим краєм І кимось іншим знайдеться вона. Куди ж ти, хмаринко, від мене летиш? І вітер - […]

Я бачу двох людей з оголеними нервами. І їм не страшно оголити й душу. Вони прозорі, як кришталь, що посланий із неба, Крізь нього видно: «Дію я з любові, а не через те, що мушу». І кожен ніжний, бережний з тим другим, Бо на собі відчув, що значить […]

Повномаштабне вторгнення. 3 роки. До того було 8 ще. Бамбас дамбілі 8 років. І 3 вже пів країни вщент. русня кричить:- ми ж братья,ми одної крові. Політики,в той самий час, іграють нашими кістьми! А звідки ж тисячи убитих,полонених,закатованих? Не брат ти нам! Ти просто терорист! Ти " братику" […]

* * * Серденько, ці поеми любові з'являються з волі... Волі серденька, яке так трепетно б'ється. Б'ється - й так нестримно до тебе в'ється. Б'ється все частіше від твоїх таких ніжних дотиків, від твоїх чуттєвих поглядів... Поглядів - до самої глибини, де й народжуються ці рядки. Рядки, в […]

чи варто боротись із втраченим часом? чи варто забути не вдалі роки? чи той хто шукав у майбутньому стрази, у теперішньому млісно рахує рядки? ми багаті тоді коли час - це не розкіш, а чи вільні ми тут від нав'язливих дум? тут для нас усе просто безпечне, тут […]

Йди туди де сонце світить.Йди крізь грози та дощі.Женуться за тобою хмари,а ти біжи від них мерщій.Біжи туди де небо чисте.Де навкруги усе цвіте .Де щастя всюди пронесеться.Твої незгоди унесе.