Прощання
Мᴏї ɜᴀᴨ'яᴄᴛя чᴏᴩнᴏю ᴋᴩᴏʙ'ю ᴏᴨᴏʙиᴛі, У ʙідчᴀї нᴇ ɜнᴀю, щᴏ і дᴇ ɯуᴋᴀᴛь. Ти ʙᴄᴇ ж бᴀжᴀєɯ ᴛᴀнᴇць ʙ ᴏᴋᴄᴀʍиᴛі? Бᴏ я ᴨᴩᴏщᴀння ʙідчуʙᴀᴧᴀ ᴩᴀɜ ɜᴏ ᴨ'яᴛь. У ньᴏʍу дᴏᴛᴏᴩᴋи ᴛʙᴏї жᴏᴩᴄᴛᴋі нᴀ ᴄʍᴀᴋ, Аᴧᴇ ціᴧунᴋи я ᴛᴩиʍᴀᴧᴀ нᴀ ᴨᴏʙᴛᴏᴩі. Тᴀ нᴇʙжᴇ дᴏᴧя нᴀᴄ ɜ ᴛᴏбᴏю - ᴨᴩᴏᴄᴛᴏ […]
Моя надія..
Мᴏя нᴀдія - ʍᴏʙчᴀɜний ᴨᴏжᴏʙᴋᴧий ᴧиᴄᴛ, Щᴏ ᴄᴀʍ-ᴏдин ɜᴀᴧиɯиʙᴄь у ʙᴏᴦᴋих ᴏбійʍᴀх. Лᴇᴦᴇньᴋий ᴨᴏдих ʙідчуʙᴀ яᴋ ʙбиʙчий хᴧиᴄᴛ - Нᴇʙжᴇ й дᴏнині буʙ ᴏбіɜнᴀний ʙ ᴨᴀдіннях? Тʙᴏї ᴏбіцянᴋи - ᴄᴨᴏчᴀᴛᴋу ᴨуᴄᴛᴏᴛᴧиʙий ʙіᴛᴇᴩᴇць, Щᴏ ніжнᴏ ᴋᴏᴧиᴄᴀʙ і ᴨᴏʙᴇᴩᴛᴀʙ ᴩᴀɜᴏʍ ɜ ᴄᴏбᴏю ʙіᴩу. Аᴧᴇ чᴏʍуᴄь ᴛᴏй ᴧиᴄᴛ ʙиʍᴏᴋᴧий ᴄᴧіɜьʍи нᴀніʙᴇць […]
Це відчувалося, наче далекий сон
Цᴇ ʙідчуʙᴀᴧᴏᴄя, нᴀчᴇ дᴀᴧᴇᴋий ᴄᴏн, Сᴛᴀᴛи ᴩᴇᴀᴧьніᴄᴛю йᴏʍу, нᴀ жᴀᴧь, нᴇ ʍᴀᴧᴏ буᴛи. Нᴀдᴛᴏ чᴀᴩіʙний хᴛᴏᴄь ɜᴀдᴀʙ у ньᴏʍу ᴛᴏн: Тᴀʍ нᴇ буᴧᴏ нᴇщᴀᴄᴛь, і нᴇ буᴧᴏ ᴩᴏɜᴧуᴋи. Тᴩиʙᴏᴦᴀ нᴇ ᴛяᴦнуᴧᴀ ᴧáᴨищᴀ ᴄʙᴏї, І нᴇ ɜʍᴀᴦᴀᴧᴀᴄь ɜᴀ ᴨᴇᴩɯᴏчᴇᴩᴦᴏʙу дуʍᴋу. Нᴇ ɜʍуɯуʙᴀᴧᴀ нᴀ ʙиᴄнᴀжᴧиʙі бᴏї Відᴄᴛᴏюʙᴀᴛи ᴛᴇ, щᴏ й […]
СІРА ОСІНЬ
Стоїть, не йде, дощами плаче, З рудої --- сіра осінь скрізь, Погля́да ворон, сумно кряче В безлистий, жовтий верболіз. Лишилось днів всього нічого, На руці пальці уже гне, Свого коня впряже гнідого, Поміж туманів поведе. 23.11.2025. Ганна Зубко
МІЙ ДОЩ
Тебе я слухаю, мій дощ, В вікно постукуєш із ранку, Замерз, напевно, я також, Налию чаю тоді склянку. Зігрію руки, відіп'ю, За нас з тобою, ти ж не проти? Осінній дощ, тебе люблю́, Не знаю кращої негоди. 23.11.2025. Ганна Зубко
ЛІТА МОЇ
Літа мої, літа ви бистрі, Як дикі коні без повід, Такі ж порою гонористі, Також лишаєте свій слід. Якби́ могла --- вас загнуздала, Щоб відпочити від їзди, До свого тину прив'язала І годувала би з руки. Літа мої ви, коні сиві, Я вас ще трохи попасу, Скошлатить вітер […]
ЛіТА МОЇ
Літа мої, літа ви бистрі, Як дикі коні без повід, Такі ж порою гонористі, Також лишаєте свій слід. Якби́ могла --- вас загнуздала, Щоб відпочити від їзди, До свого тину прив'язала І годувала би з руки. Літа мої ви, коні сиві, Я вас ще трохи попасу, Скошлатить вітер […]
ТИХИЙ РАЙ
Схмурніло небо й дощ постукав У сонне, вранішнє вікно, А там десь --- річка, поряд луки, В кущі покинуте гніздо. Сумне теперішнє, минулим Ступаю вкотре, раєм зву, А ще вважаю своїм болем, Жалкую --- там вже не живу. Усе ж лечу туди думками, У ті далекі береги, Поміж […]
МИНАЮТЬ ДНІ
Минають дні, минає осінь, Ще пів листо́пада --- й зима, Невпинний вітер при дорозі Згрібає листя й розкида. То хрусне гілка, ясен скри́пне, Злітає листя, то біжить, То вітер стихне, а то свисне, Як та сопілка зазвучить. 19.11.2025. Ганна Зубко
ВЖЕ ВІЄ ПУСТКОЮ
Вже віє пусткою від саду, А так не хочеться зими, Що вже крадеться тихо ззаду І той полон не обійти. Пірнути б в цвіт весни, у літо, Вслуха́тись в щебет, шелест трав, Щоб колосилось поряд жито, Зозулі голос не вщухав. Росу спіймати у долоню, У тінь пірніти верб […]
ВЖЕ ВІЄ ПУСТКОЮ
Вже віє пусткою від саду, А так не хочеться зими, Що вже крадеться тихо ззаду І той полон не обійти. Пірнути б в цвіт весни, у літо, Вслуха́тись в щебет, шелест трав, Щоб колосилось поряд жито, Зозулі голос не вщухав. Росу спіймати у долню, У тінь пірніти верб […]
МИНАЮТЬ ДНІ
Минають дні, минає осінь, Ще пів листо́пада --- й зима, Невпинний вітер при дорозі Згрібає листя й розкида. То хрусне гілка, ясен скри́пне, Злітає листя, то біжить, То вітер стихне, а то свисне, Немов сопілкою звучить. 19.11.2025. Ганна Зубко
МАЛЮЄ ВІТЕР
Малює вітер, хвилі пише На річці, в тиші озерце, Та очерет злегка колише Й гнучке, тендітне деревце. День повернув на захід стрімко, Назустріч вечір тихо йде Та стеле сутінки, в них зірка Вже незабаром упаде. 19.11.2025. Ганна Зубко
МИНАЮТЬ ДНІ
Минають дні, минає осінь, Ще пів листо́пада --- й зима, Невпинний вітер при дорозі Згрібає листя й розкида. То хрусне гілка, ясен скри́пне, Злітає листя, то біжить, То вітер стихне, а то свисне, Немов сопілкою звучить. 19.11.2025. Ганна Зубко
ПІД ДОЩЕМ
ПІД ДОЩЕМ Ми цілувались під дощем, Співав нам вітер про кохання, Став світ невидимим плащем, Де не існує розставання. І краплі падали з небес, Як ніжні дотики до скроні, Вони змивали смуток, стрес, Даруючи нам світ гармоній. Ми йшли по вулиці нічній, Де світло ламп тремтіло тихо, І […]
ОДА ВІДКРИТІЙ ДУШІ
ОДА ВІДКРИТІЙ ДУШІ Моя́ ти душе, чом бо ти відкрита? Для тебе де замо́к той відшукать, Щоб тільки той зумів його відкрити, Хто ранить би не міг і ображать. Моя́ ти душе, як з тобою бути? Ти ж добра і відкрита для усіх, Та й кожного умієш ти […]
ЖИТТЄВА СТЕЖКА ІЗ ХРЕСТАМИ
ЖИТТЄВА СТЕЖКА ІЗ ХРЕСТАМИ У кожного свої́ хрести, Своє́ у кожного терпіння, Бува – нелегко їх нести́, Але вони і є – спасіння. У кожного свої́ гріхи, Які хрести важкими роблять, Вони, неначе кияхи… Ми їх молитвою оздобим. У кожного своя́ вина, Що серце іноді затьмарить, Й вона […]
КОД ВОЛІ
Ми — народ, що народився у вогні. На плечах – не ярмо, а заряд століть. Серце — кулемет, що не знає "стоп". Ми вдихаємо повітря свободи і люті. Світ казав: "Падайте!" Ми відповіли: "Тримаємо Стіну!" Коли суне ворог? РУСКІЙ КОРАБЛЬ — НАХ@Й! Він тане у нашій волі, як […]
