Українські вірші

Чи бідним був, чи паном уродився, Чи правив ти, або до ніг чиїхсь стелився, Колись піде душа у круговерть. Кінець для всіх один — це смерть Вона зрівняє все й усіх І під її залізний сміх, У вічність рівними рядами, Перед самії райські брами Ступатимуть, як божевільні, Забувши […]

Коли до краю підійде життя, Коли все йтиме в забуття, Зустрінемося ми з тобою, І разом сповнені журбою, Згадаємо минулі дні, Де ми, неначе кораблі, Пливли собі посеред моря, І як не знали вдвох ми горя Як сонце лагідно світило, Як море тихо говорило, Як шепотіло нам казки, […]

Лежиш, розпатраний у полі, Посеред тіл розідраних на клапті, Хотів ти людям вільним дати волі І одягти у свої рабські лапті Тепер докльовує лиш ворон Смердюче падло, що від тебе залишилось. Тепер увесь світ проклинає хором Паскудну землю де ти народилось. Чим думав ти, коли сюди припхався? Бажав […]

Квітнуть у полі жовті квітки, Зеленню трави буяють, Вміло плетеш ти із квітів вінки, Що дивним світлом сіяють Мандруємо вдвох цим краєм давно Ти кажеш як тут красиво, Мені на усю цю красу все одно Для мене лиш ти справжнє диво Линеш ти легко, неначе мара Прекрасна, як […]

Світились зорі угорі Буяли трави в тишині Йшла ніч тихенько поміж саду Минала грона винограду Весь світ міцненько собі спав А я на небо позирав Як серед безлічі зірок Ти лагідно карбуєш крок Минали безлічі ночей А я не сплю, дивлюся в небо А я не сплю, дивлюсь […]

За всі блага мені миліша Звичайна та простенька тиша, Коли останній звук вже згас, Коли став видимим сам час, Коли неначе ти пірнаєш У пустку, де нема нічого, Коли від світу утікаєш Туди, немає де нікого Тоді стаєш ти наче вільний, Тоді стаєш ти справді сильний, Тоді ти […]

Полиць безкрайніх постав вид Усіяних масками Де між рядів, неначе привид Хтось плине спритно ласкою Вже новий день, і час настав Вже треба обирати Щоб знову безлічі вистав І безліч ролей грати Спинився Хтось і руку простягнув, - Що б взять, ніхто щоб не збагнув Не зрозумів те, […]

Були часи, яких уже не буде І що тоді було, і хто був — неважливо Навряд чи хтось науку з тих часів здобуде Здається зараз, це є майже неможливо Ішли часи, мінялися епохи, А дещо не змінилося нітрохи Споконвіків на цій землі Щось наче в часовій петлі Відповіда […]

Ти, хто сміло йде крізь жар, Хто у часи важкі дає надію, Хто попри хаос серце гріє, Проводячи крізь всесвіту кошмар Ти, з тобою що вмирають на устах. Ти, єднаєш що народи. Ти, кого виводять на холстах. Ти, що уособлюєш всі нагороди. Ти завжди промінь сонця в темноті. […]

Нічне блукання серед снів. Удалині ліхтар палахкотів. Легенький дощик накрапав. Усе навкруг туман вкривав. Я йшов на світло ліхтаря, Що тьмяно світить віддаля, Як той маяк у темноті, Показуючи шлях мені. Що я шукаю тут у снах? Не знаю. Можливо від буденності тікаю У світ чарівний поринаючи щоразу, […]

Нарешті все? Кінець? Скінчилася вистава? Актори всі вклонилися й впала завіса. Овації лунають зусібіч. Лишаєшся з собою віч-на-віч. Ти справді, хлопче, молодець. Так добре тобі зараз жити, Але себе не легко обдурити Хоча ти й хитрий достобіса. Вогонь, що у тобі палав вже згас Ти тільки оболонка від […]

Луна. І сум. Лунає сум. Палахкотять вогні. Ніяк не можу я позбутися тих дум, Що болем повнять скроні. Хвилина. І година. І доба. Час летить нещадно. Як гостро в мене вгризлася журба. У ній я почуваюсь безпорадно. День. Ніч. Місяць і зірки. Усе міняється так швидко Здається, що […]

Усім і кожному лиш правду мусиш ти казати, Бо з правди благо будеш мати Будеш щасливим ти тоді, Бо правда виручить у будь-якій біді Лиш правдою встилай свій шлях Живи по ній, неси її усюди По всіх містах і селах, і полях, Лиш правдою керуються всі люди Казали […]

Напнуті вітрила несуть корабель Морем, що забуте усіма Віддаляє його вітер від земель Де його нічого не трима Розбиває хвилі корабель Моря, що забуте усіма Поспіша подалі від земель Де для нього місця вже нема Оминає скелі корабель У морі, що забуте усіма Не чекає тут його загибель […]

А чи була та мить? - Себе питаю І поки відповіді точної не маю. Здалося, може, лиш мені, А, може, це думки дурні? Воно у мить цю сталося, Чи лиш у сні примарилося? Невже це все ж було воно? Якщо й було, то чи давно? Чи може вчора, […]

Ти завжди дурнем був, і ним же залишився Час іде, а ти нічому не навчився І попри всі твої життя роки Ти далі робиш однакові помилки Коли до тебе це дійде? Коли ти зрозумієш, Що дурість до добра не доведе Ти з нею тільки тлієш Ти тільки тлієш, […]

Легенько над тобою я схилюся, На вухо щось тихенько прошепчу, Опісля лагідно до тебе пригорнуся, І в миті цій навіки замовчу А ти і далі будеш посміхатись, І далі вдалину дивитися будеш, А я і далі буду сподіватись, Що цього разу ти не утечеш І згодом ти обернешся […]

У світі безліч слів, їх — як зірок на небі Багато й не згадаєш при потребі Між них лише одне мене цікавить Лише одне так сильно вабить До нього часто повертаюсь я І слово це — твоє ім'я