Українські вірші

``` Очі сповнені смутком, Спіткають, жаліти, душу її. Немає здібностей, Щоб подивитись у майбутнє, Про те, що нічого не допоможе. Сенс зник, і ту калічену пташку покинули, І я не знаю, вмерла вона чи ні, Бо немаю здібностей, Щоб подивитися у майбутнє... Все залежало від очей, які переповнювались […]

Без слів, без розпачу, без муки, Без сліз, без втрат і каяття. Знову проганяєм думку, А, взагалі, що таке життя? Сон, їжа, трішки насолоди, страх, біль, маленький жах, В піснях старих, забутих Богом Отої правди у словах. Життя, ні, радше існування. Спонука йти вперед без сенсу Колись підірвані […]

Стогне земля України, Розривами стогне душа В бою кровавому єдині, Воїнів наших серця. І той героїзм ,,Азовсталі'', В історію миру ввійде. Ми сила і просто із сталі, І перемога за нами прийде. Ми сила і правда і стійкість, В дітях-козацький нерв. Народ показав свою гідність, Гнівом наказує стерв. […]

Я так хотіла відпочити, Хоч день,хоч два у мріях. В роботі довелось кипіти, А в вихідний в затіях. Тепер всі місяці підряд, Не спиться,не сидиться. Навколо звуки від гранат, Війна вночі теж сниться. Да,сонце світить,да- тепло' Чекали завжди літо. А нам осколками в вікно, Прийшло воно з привітом. […]

Окремими рядками вдячність, До медиків звертаюсь я. Спасибі вам за вашу данність, В спасінні нашім,як сім'я. Ви стійкі,смілі, недоспавші, Стоїте міцно на ногах. І кров свою ви віддававши, Життя спасали бідолаг. Ви закривавлені війною, І в плямах крові ваш халат. Без рук,без ніг- потік горою, Біль переповнених палат. […]

Наші поля стали дорогами, Для біглих людей від злої війни. Кущики наші стали окопами, Сховавшись під ними від страху в пітьмі. Так покидають домівки всі люди, В надії втекти і дітей зберегти. А слідом снаряди летять і пулі, З приказом-всіх досягти. Хтось зміг втекти на машині, А ось […]

Сьогодні вперше зустрільсь ми, На вулиці посеред парку. Я довго думала чи підіти, Та не насмілилась, злякалась. Пройшов ти біля мене у ту мить, Коли думки були лише про тебе. І серце болісно щемить, Що не присів ти біля мене. Верталась я туди не раз, не два, А […]

Як часто думаю про тебе? Немає слів, щоб передать Мені нічого іншого в житті не треба, Твоя усмішка — вже для мене благодать. Хоч часто нападає сум, Думок поганих цей триклятий шум, Та спогади про тебе морок проганяють І знову сурми щастя у мені лунають. Нікого кращого в […]

Зів'яле листя опадає. Дрібненький дощик накрапає. І плине час - Життя минає. Не так співають вже пташки. І дні давно уже не ті. І сонце світить вже не так. Усюди зараз лиш бардак. І люди сильно теж змінились. Ненависть сповнила їх всіх. Думки неначе погубились. Не чути вже […]

Як тільки в сон я зроблю крок, Заплющу тільки очі, Мене бере в полон потік думок Й до ранку відпускать мене не хоче Думки летять, неначе з кулемета кулі: Чи вірно все сказав? Яким буде прийдешній день? Я спати хочу, мозок, — у відповідь лиш дулі, І далі […]

Стагную, деградую, розкладаюсь, Зі злості пухну в тишині Давно нічим цікавим не займаюсь Лиш дурість залишилася в мені. Всі дні без сенсу проминають, Займаюся дурнею кожен раз Допоки деякі у вихорі життя літають, Я лиш веду "Маленьку книжечку образ". Десь в голові зароджується жалість, Та не до себе, […]

Легенько землю вже вкриває Весь світ у біле одягає Пухке лапате полотно, Неначе біле золото Мороз знов пост свій посідає Усі йому поклони б'ють І світ неначе завмирає Сніги нам зиму вже несуть І ось вона у пишних шатах, Володарка прийдешніх днів На конях у біленьких латах, І […]

Неначе сокіл, що по небу плине, Як той потік, який з гір лине, Летить Душа за небокрай З надією потрапить в Рай Летить крізь хмари в небеса І споглядає чудеса, Де землю м'яко, наче тінь, Вкривають тисячі хотінь Де люди думають грошима, Де правило життя - "я хочу […]

Серед мільярдів голосів, Думок мільйонів різних, Та під байдужі погляди богів, Блукає Тінь, серед стихій тих грізних. Вона мандрує тихо й непомітно. Ніхто не гляне в бік її привітно. Між духів цих одноманітних, Зустріне Тінь лиш погляди гранітні Вона-бо відрізняється від них, Вона-бо думає і творить, Вона-бо зневажає […]

Як часто думав я про те, Чому у світі все таке? Чому влаштоване все так? Чому довкола нас бардак? Хто правило те написав, Щоб той, що сильний, зневажав Того, хто слабшим уродився Й собі тихенько десь тулився? Хто видумав такі закони, Щоб люд трудившись без утоми Маленькі крихточки […]

У мороці, де лиш кружляє тінь, У підземеллях всіх забутих мрій, Куди забороня глядіти лінь, Похований великий скарб твій Лежить, весь попелом укритий І не живий він, і не вбитий Забутий усіма лиш він, Бо згадки всі про нього — тлін Той скарб ніхто ніколи не жадає, Ніхто […]

У серці щось легенько тліє. Воно пече, але не гріє. Воно неначе та отрута, Що сковує тебе як пута. Воно маяк в відкритім морі. Воно посеред неба зорі. Воно як сонце в хмурий день. Як відзвук радісних пісень. Воно спалахує і гасне. Воно спотворює прекрасне. Воно веде у […]

Посеред світу дерево стоїть. Під деревом тим дід сидить. Він кобзу у руках тримає Й на ній тихесенько щось грає Мелодія та невесела, Вона похмура й трішки зла. Настільки, що сусідні села Всі огорнула в мить туга Луна та музика усюди: По всіх оселях і дворах. Її усі […]