Українські вірші

То ты лягай скраєчку, зотінки, зотінки.. На моєму сердечку гарячкі боленьки! Підешь - встрянешь у багнюку, Бог і не випасе! Кроваві маки в блажім ділі А жінка на ніч реве.. Коли похрестять дай й помилують! Таку долю достатися.. Коли воюють діти, а померають матері! За що вони схопилися, […]

Втішає тебе одна лиш забава. У повітрі застигла, присмаком стала. Холодна, гаряча яка вже різниця. Зранку, вночі чи на світанку. Твоя улюблена смаковиця. Полюбила її заради тебе, скуштувала тепер, та яка вже різниця? Пахне вона, на все подвірʼя немов полуниця. Зі мною без мене, яка вже різниця? Улюблена […]

В небі так давно майорить дах однієї будівлі. В ній живуть люди, тихо собі спочивають. Також в ній живеш ти, єдиний той, хто втішає мої думки. Хочеться підійти ближче, обійти навколо, зустрітися з тобою. Щось спиняє мене, і сприяє на мій розум. Грозам у небі, чи ще більшої […]

Хто і навіщо я на цій планеті? Втрачене щастя посеред неволі Кому потрібен ще один писака в інтернеті? Якщо нас не чули ніколи...

давалося, що все на світі просто, Просто втратити сенс життя, Просто добитись кар'єрного росту, І так просто нам плювати на чужі почуття. Схоже, що зовсім просто все у нас, Нам просто жити І все одно що один раз А потім все життя тихенько тліти? Тоді навіщо в нас […]

Вона любила дощ із грозою, Не менше ніж сонця проміння. Птахів щебетання, в осіннюю пору, а ще квіти, які мати любила садити в садку. Туманні ранки, росою осипані, вона любила, любила все це. Мальовничі світанки зустрічать біля річки, Місяць і ще тую нічную пору. Вона любила зоряне небо,ту […]

Крізь біль і муки піт і кров кується Перемога І дуже довга й нелегка терниста ця дорога Століттями триває ця визвольна війна Велика й непомірна вже заплачена ціна Ще цю скалу лупали наші предки й прадіди але розбити до кінця її все ж не змогли З життя вони […]

Я - ніхто і звать мене ніяк Не знаю навіть що сказати вам Міг стати кимось? Так,звичайно,так Але не став і як так досі не розумію сам Я живу, ні я я просто існую Я як бактерія, тварина В житті нічого не ціную Не можу я сказати що […]

Пливе над морем, летить над кручами Наш біль людський. І неминучії, На жаль, хвилини і дні чекання Додому рідних. І сподівання Душею всею, що прийдеш скоро В рідну домівку. І непокора Словам жорстоким: «Його немає. Загинув він. Дарма чекаєш». Своєю вірою тебе тримаю. І ти повернешся. Я точно […]

Ти побачиш мене будь-де, Ти почуєш мене повсюди. Нехай час невблаганно йде: Відтепер ми не рідні люди. Відтепер не буде світити Твоя усмішка: легка, чарівна. Відтепер ми будем платити За гріхи з малого човна. Відтепер ми будем страждати, Йти та падати, лежати без сил. Доля й скруток нас […]

А, якось, ти згадаєш особисте, Все те, що трапилося до… Весь шлях, який пройшов тернистий, А потім, ніби прірва, саме дно. Ти намагався бути правильним і цінним, Знайомих та всіх друзів виручав… Залишився один і винний, Тебе весь Світ ногами затоптав! Піднявся, усіх друзів пересіяв, Побачив справжні лиця: […]

Вірила у вірність поки не відчула. Вірила у крила поки не зрозуміла. Вірила у почуття поки не почула. Вірила у кохання допоки не здуріла. Вірності удосталь нахапалась я зовсім. Без турбот, знову поринаюся в осінь. Темною кішкою стану я, згадай про мої почуття. Вірності удосталь вистачить на двох. […]

Можна я розповім ? Про свої безсонні ночі. Про прогулянку з другим. І про бажання бути поруч. Я відчувала твою руку, коли торкався він мене. Я так хотіла від тебе чути, що ти назавжди в мене є. Свою я біль не відчувала, вона поглинула вже в глиб. Без […]

В небо дивлюсь до болю в скроні, Розквітли зорі, квіти мов в саду, Якась впаде - спіймаю у долоні І посаджу в своєму квітнику. Квіту її удень Я не побачу, Лише вночі, як місяць зазирне, Увагою своєю їй віддячу, І матіола запахом війне. І очі ніч свої примружить […]

"В обіймах вітру, з посмішкою сонця, Під супровід пташиних голосів, Підходе день до кожного віконця, Не підійшов до мого, не посмів. За ним, як знав, журба моя сховалась, Дуже поранена душа її, болить, У тім, що плакала, нікому не зізналась, Нема кому, та й совість не велить. Вітер […]

Менає уже рік і другий на підході. І хто б подув що буде таке горе. Що мати більш сина не побачить,сестра брата не обнімить,жінка вдовою стане а діти й батька не пам'ятають . Лиш тільки чують тато ваш герой ! А що їм з того?Батька більше не обнімить,не […]

Що тобі потрібно від життя? Сто друзів, машини й дороге взуття? Як банально і нікчемно заодно, якщо це щастя думаєш то знай - це не воно. Сидіти і чекати щоб піднесли добро, забуть не сподівайся, ти маєш сам дещо збагнути, здогадайся. Життя не піднесе тобі нічого, лише страждання, […]

Життя таке, що важко й уявити, воно нас часто валить з ніг, але ти маєш йти, а не сидіти, щоб ти колись сказав собі - Я переміг ! Щодня ти б'єшся за добро у світі, щодня долаєш труднощі важкі, і твої вчинки, як пахучі квіти несуть суцвіття в […]