Світлої пам’яті Володимира Івасюкаа
Астральна музика космічна, вічна луною линула над світом з вітром. І звуки сіялись у горах, зорі з нічного неба прилітали в трави. А дримба душу шаткувала, знала, що лиш любов за всіх мудріша. Тиша... Серед холодного каміння зілля цвіло червоним дивоквітом літом, перемагало чорний морок світлом, надію й […]
Досвітнє
Тоді, як співало дерево голосом журавля, скрипіли сінешнії двері, тепла зі сну земля сорочку розхристану білу слала сонцю до ніг, тулила до спраглого тіла втому його доріг. Коли ж засинала втішена, від ніжності ледь жива, у росах-сльозах залишена куталась сон-трава. 03.03.2023
Досвітнє
Тоді, як співало дерево голосом журавля, скрипіли сінешнії двері, тепла зі сну земля сорочку розхристану білу слала сонцю до ніг, тулила до спраглого тіла втому його доріг. Коли ж засинала втішена, від ніжності ледь жива, у росах-сльозах залишена куталась сон-трава. 03.03.2023
А перед сном
А перед сном, після всіх молитв, корвалолу і чаю з медом гортаєш судомно стрічку новин- і відчуваєш: падає небо. Прізвища, фото, ''не будьте байдужі'', Загинув, Бахмут, ''благаю''... Хлопчики-діти, мужчини мужні, Сльози і сіль мого краю. Панічно боїшся - до браку повітря- Знайомі обличчя впізнати, Хоча відчуваєш: усі вже […]
А перед сном
А перед сном, після всіх молитв, корвалолу і чаю з медом гортаєш судомно стрічку новин- і відчуваєш: падає небо. Прізвища, фото, ''не будьте байдужі'', Загинув, Бахмут, ''благаю''... Хлопчики-діти, мужчини мужні, Сльози і сіль мого краю. Панічно боїшся - до браку повітря- Знайомі обличчя впізнати, Хоча відчуваєш: усі вже […]
Ну от я й перезимувала
Ну от я й перезимувала. У бурю кидалась наосліп, Навпомацки ''своїх'' шукала, Морози заплітала в коси. І вила звіром серед лісу, І проклинала, і молилась, І в найтривожнішій валізі Надію й віру прихистила. Любові свічечку сховала, І трошки спогадів про літо. Війна життя, як жито, жала - Полям […]
Ну от я й перезимувала
Ну от я й перезимувала. У бурю кидалась наосліп, Навпомацки ''своїх'' шукала, Морози заплітала в коси. І вила звіром серед лісу, І проклинала, і молилась, І в найтривожнішій валізі Надію й віру прихистила. Любові свічечку сховала, І трошки спогадів про літо. Війна життя, як жито, жала - Полям […]
Пахне рілля молоком
Пахне рілля молоком і вишукує небо очима, А вирій навшпиньки, аби не сполохати світ, Підходить до люлі, розкутує крижму сиву, Шепоче молитву - молитві мільйони літ: - Пора прокидатись, моя золота дитино, Зима відлітає, в дорозі ключі журавлів, Надію і віру несуть на потомлених крилах, Хранителі вічного неба, […]
Залишу собі уста тремтячі
Залишу собі уста тремтячі, аби шепотіти ім'я Твоє. І човник рук, щоб направляти молитву до неба сивого. Серце віддам йому, най бере, розпечене і роз'ятрене, Душу хай теж візьме - і стане сильнішим сильного. Боже, ти ж сина мені дарував, щоб тішилась я онуками, Щоб вчила у світі […]
Різдво
Під Бахмутом в бліндажі При окопній при свічі В двадцять першому столітті Народився знов Спаситель Слізьми-потом-кров'ю вмитий І бинтами був сповитий Бід Бахмутом. В бліндажі.
Без назви
І нема назад вороття, Пережите повік не стерти. Наші гинуть заради життя, Їхні гинуть заради смерти.
Без назви
І нема назад вороття, Пережите повік не стерти. Наші гинуть заради життя, Їхні гинуть заради смерти.
Війна
-Що тут у вас? - Війна. Темрява вирвалась з пекла Ця безкінечна зима Не проминає вперто. - Що тут у вас? - Біда. Морок повзе тягучий Мертва гнила вода Тягне тіла і душі. - Ну а надія на кого? Крихта надії є? - На ЗСУ і на Бога: […]
Нашим…
Вростають тілами у землю, Корінням стають жилавим, Щоб веснами юне зело Ділилося силою з нами. І праведну кров до краплини Річкам віддають і джерелам, Щоб соком гірким калина Живила помсту священну. З вогнем і димом - до неба, Щоб Господові сказати, Що мають нагальну потребу Цей грішний світ […]
Язичницьке
Чорний півень з пітьми прокричить, Чорний півень. Нагло зблисне ножем, Розітне світ на ''до'' і на ''після''. Зарегоче Мара, затанцюють розбуджені тіні, І надщерблений місяць від розпачу й туги трісне. Білий півень з небес прокричить, Білий півень. І живицею скропить заплакані злякані зорі. Ми будЕм, ми зійдЕм золотим […]
Серпень
Серпень зорі серпом розсікає, а вони, як грушки-лимонки, соком бризкають на отави- і ні схлипу, ні скрику, ні зойку. Зранку пальчики квітам цьомає, за холодний дощ перепрошує, і маршрути з птахами з'ясовує, щоб до вирію - найкоротшими. А надвечір сідає, зморений, і щасливі миті тасує, розкладає пасьянси спогадів, […]
У тебе, Петре…
У тебе, Петре, ключі від раю, Там хлопці наші... Ти їх без черги. Вони найкращі, Їх там чекають. Вони ж у пеклі вже побували, Чорти злякались Таких запеклих, Таких зухвалих, Таких затятих. Їх світлі душі Там виглядають Пра-праріднющі: Гоїти рани Трояном - зіллям, Гірким похміллям. Діди вусаті Шаблі […]
Моє межиріччя
Моє межиріччя між полем і степом, Земля заповітна, як доля - єдина, Всевишній не з глини, а з чорнозему Зліпив на світанку тут першу людину. Мололося мливо, і сіялись зорі, Щербились мечі, і ламалися стріли, І рвалися струни на сивій бандурі, Тотемний лелека обпалював крила. Душа вишивана крізь […]
