Українські вірші

Моє межиріччя між полем і степом, Земля заповітна, як доля - єдина, Всевишній не з глини, а з чорнозему Зліпив на світанку тут першу людину. Мололося мливо, і сіялись зорі, Щербились мечі, і ламалися стріли, І рвалися струни на сивій бандурі, Тотемний лелека обпалював крила. Душа вишивана крізь […]

Холодно, Боже, холодно... Стрічка новин тривожна. Знову по лезу ходимо, Вкотре по лезу, Боже. Хлопців везуть додому. Таких...козацького крою. А ворог нас - по живому, Впивається нашою кров'ю. Боже Всевишній, прошу, Десь ми нагрішили, може, Прийми каяття і прощу, Почуй нас, благаю, Боже. Земля ця така родюча, І […]

Мине сто років. Відболить. І захрещатиться барвінком. Сто смутків в вирій відлетить, Відголосивши на причілку. Там, за зірками, там, де ви, Напевно, тихе тепле літо Торкніться білими крильми Тих нас, що ще на цьому світі. Тут ще ятриться і пече, І захлинається печаллю Барвінкова сльоза клечальна. Сто років […]

В божевільному цьому світі королівство є тридев'яте: там суницями пахне влітку, чебрецем, звіробоєм і м"ятою. Там вітри, що з доріг вертаються, в осоці наніч спати вкладаються І шепочуть: весь світ облети- краще місця, як тут, не знайти. З-під коріння верби плакучої там пульсує жива вода, скропиш нею душу […]

-#РодинніІсторіїВійни: Було літо 1942 року...Запиленою дорогою гнали людей. Точніше, гнали приречених: голодних, обірваних, зацькованих, різного віку, статі. А на подвір"ї Терехів гралися діти. Бо чи війна, чи не війна, а діти вміють знаходити сонце, радість, сміх. Сміх дисонував із дійсністю, хтось із конвоїрів підійшов до хвіртки. У Катерини […]

Бузиновим цвітом заціловане І татарським зіллям закосичене У неділю провідну село моє Родичів з усього світу кличе: - Приїжджайте, діти і онуки, Замаюйте хату і ворота, Бо нема мудрішої науки- Як синівська вдячність і турбота. Заклечайте у дворі криницю, Рід згадайте: і близьких. й далеких. Пам"ять людська- то […]

З чужого щастя, з чужого болю, З доріг далеких, з вітрів південних Вкресався раптом у мою долю Із крил лелечих, із бід студених. Життя непевне - на латці латка. Ти й сам, напевно, уже не радий Часи трикляті: з вогню і диму. Шепчу молитву: ти будь щасливим. Ти […]

З чужого щастя, з чужого болю, З доріг далеких, з вітрів південних Вкресався раптом у мою долю Із крил лелечих, із бід студених. Життя непевне - на латці латка. Ти й сам, напевно, уже не радий Часи трикляті: з вогню і диму. Шепчу молитву: ти будь щасливим. Ти […]

Під цими холодними зорями Жнивує правічний час. І долі, й життя переорані, Засіє він ще не раз. І зійде то розпач, то віра, Прокляття або каяття. І знову супроти звіра Народиться Боже дитя. І знов на гіркім попелищі, На зло і біді, і війні, Всміхнеться до сонця Вишня... […]

Закривавленими очима В душу дивишся, Крила спутані за плечима- Як же вирвешся?! Сонце вкрадено, Судьбу мічено Звіром жадібним. З напівправдою Кривду змішано, Роде праведний! Спопеляє світ З диким реготом Вій, танцюючи. І весняний цвіт Топче чоботом, Біль смакуючи Ладо- Ладонько, Очі сплакані, Крила скручені. Обціловую Кожну латочку Долі […]

Перун одягає форму і зашнуровує берці. Перун - покровитель грому І справедливого герцю. В наплічнику- блискавиці І стріли з тризубом гострим, Готова уже колісниця До бою готова, до помсти. За спалене поле жита, За душі дітей спопелілі, За кожну сльозу пролиту І зойк, на вустах занімілий. Перун дістає […]

Перун одягає форму і зашнуровує берці. Перун - покровитель грому І справедливого герцю. В наплічнику- блискавиці І стріли з тризубом гострим, Готова уже колісниця До бою готова, до помсти. За спалене поле жита, За душі дітей спопелілі, За кожну сльозу пролиту І зойк, на вустах занімілий. Перун дістає […]

Перший шок: могили із саморобними хрестами. Другий-братські траншеї на околицях ранених міст. Третій-дописи в соцмережах, де до Бога кричали мами: "Допоможіть знайти!" - і відчай від слова ''безвість''. А зараз - очі полонених, бо це не очі, а страшні провалля. На фоні дурнуватих флешмобів і примітивних ігрищ, під […]

Хто я без тебе? Та хто я з тобою? З тобою, я точно милуюсь собою. Велика бажання тебе обійняти. Велике бажання тебе розгадати. Почути твій голос, який так п’янить, І пристрасний погляд, який так манить, Мені довподоби твої слова. Здається все ж таки, хтива я. І ти живий […]

Розбитий келих, кажуть то на щастя, розбите життя, сприймається важко. Розбитий келих можеш зібрати, Та можеш вже, сміливо викидати. Його ідентичність не зберегти, змінити на новий, напитись води. Змінити на новий можливо в мить. Чому за минулим тоді так болить? Та келих розбитий, стривожив підлогу, то був його […]

Дотик до тіла, весела забава. Воно живе, воно вже знає, до кого хоче приторкнутись, до кого хоче дотягнутись. Одного пестити, голубить, з одним з тобой, я хочу бути. В руках тримати твою руку, в обіймах тих, з коханим бути. Мені одній, вже важко бути, інші чужі, моєму тілу […]

Коли я є я - світла й жива - те світло в мені, так добре в собі. Танцює душа, палають вуста, і шкіра м’яка, і постать струнка. І все у мені, тремтить від жаги, жаги до життя, його пізнання. І хочу так тихо, і тихо стояти, і трепетно […]

Хто я без тебе? Та хто я з тобою? З тобою, я точно милуюсь собою. Велика бажання тебе обійняти. Велике бажання тебе розгадати. Почути твій голос, який так п’янить, І пристрасний погляд, який так манить, Мені довподоби твої слова. Здається все ж таки, хтива я. І ти живий […]