Українські вірші

Що вам треба в Україні, варвари пекельні? А, ну звісно ж, ви блукали й забрели на землі де лани широкополі, де Дніпро і кручі, тут залишитесь назавжди- під землею в Бучі! Завітали в Маріуполь- місто біля моря, заважав вам драмтеатр- наробили горя. Боронили наше місто хлопці, мов із […]

Озеро кришталь скажи мені, чи можна це від серця приховати? Чи можна це любов'ю назвати?Коли в ночі я думаю про неї, а днем не можу я без неї, коли я плачу від її усмішки, а сльози радості не мають меж. Хіба не можна це любов'ю назвати? Якщо це […]

Останнім часом, я все більш задумуюсь: Для чого я живу? Яка моя мета? Що буде, коли я долі скорюсь? Як тоді складеться для мене сонета? Для чого цим життям насолоджуюсь? Коли для мене воно, як тенета Чому на кращу долю я сподіваюсь? Як рятує лиш сигарета Чому в […]

Пам'ятай, що ти людина, Вмій цінності свої віднайти. Пам'ятай, що ти єдина, Таких на світі не знайти. Найпрекрасніше в світі, це твої слова, Їх би слухав годинами, Найдобріша у світі, твоя душа, Хоч і заповнена тайнами. Наймиліші для мене, очі твої, В них вічність дивився би. Найсолодші, звичайно […]

Давай наодинці побудемо вдвох Щоб в цій тишині почути мій вдох, Вдох найпрекраснішого в світі кохання. Кохання в якому немає страждання, Кохання в якому немає кінця, Кохання яке для інших лиш мрія. Давай обійматись, цілуватись, сміятись, Давай від радості на асфальті валятись. Доки не перестане сонце світитись Поки […]

Життя коротке! Я це знаю, Та першим крок боюсь зробить. Й цим себе лиш забавляю, От що самотнім легше жить. А раптом щось, щось невзаємне? Оті слова, які приносять сум. А може щось, от щось приємне, Що на мене подіє, як опіум. Та про це ніколи вже не […]

А я любив її одну, Та я люблю її і досі... В її очах завжди тону, В її очах я ніби в трансі. Вона для мене сенс життя, Без неї я прожить не зможу. Вона вже назавжди у моїй душі, Але шкода, що пишу про гроші.

Серед моря маятник світився... Серед неба Місяць, біля Зір... Він на неї в захваті дивився, Бачить образ на вершині гір... В голові пітьма і морок, Вже не може він спокійно жити... Світ не милий...у душі осколок, Серце не втомилося боліти. Не радіє він жіночим звабам: Не такі всі […]

Чи то сніг, чи то цвіт забинтовують зранену вЕсну, від лукавих очей прикривають її наготу. А стурбований світ насипає на шальки терезів розпач наших ночей і своїх напівправд глупоту. Небо тужить дощем і лікує роз'ятрені душі - людям легше у дощ приховати зрадливу сльозу. Непояснена ще, але вже […]

Чи то сніг, чи то цвіт забинтовують зранену вЕсну, від лукавих очей прикривають її наготу. А стурбований світ насипає на шальки терезів розпач наших ночей і своїх напівправд глупоту. Небо тужить дощем і лікує роз'ятрені душі - людям легше у дощ приховати зрадливу сльозу. Непояснена ще, але вже […]

Така весна заплакана - що аж... брунькам померзли душі пелюсткові, а пекло світ бере на абордаж - лелечий світ, що зітканий з любові. Така печаль, що аж слова затерпли: як ти, мій Боже, нелюдів прощаєш? Ця нечисть, яка вирвалась із пекла, Ти теж за них там на хресті […]

Я крила з віком розгубив - лишились тіні, я б полетів до журавлів - трима коріння. А десь за тридев'ять світів моя родина питлює мірки мрій і снів про Україну. Скриплять у Вирії вози і сіють долю, а з того млива і сльози най вродить воля. На перехресті […]

Ми зараз всі - двохсоті і трьохсоті, лиш робим вигляд, що живі й цілі. І що не день - то по душі прильоти, і все точніший снайперський приціл. А якось треба втриматись у світлі, заштопати (хоч по-живому) рани І попросити мудрості у квітів, або хоча б прикрити ними […]

Із трави постоли - аби тихо ступати, підійти до Сули - зайченят не злякати. У сорочці прозорій (по білому - білим) порозказувать зорям, що людям не сміла. Зачерпнути води і напитись з долоні, відігнать холоди за моря, за солоні. З березневих дощів квітню виткать серпанок, змити зиму з […]

Так душі обіймаються вночі На перехрестях і часів, і доль, Відшукують загублені ключі, Відгадують захований пароль. -Ти десь літав мільйони довгих літ, Але вітри не обламали крил. І хуртовини не оббили цвіт, Чиїм ім'ям мільйони літ ти снив? - Сто тисяч зим летів на голос твій Серед земних […]

Згадаю молитви семи поколінь мого роду, І ті замовляння, що знахарка сива шептала, І виплачу сльози гіркі на непОчату воду, Печаль заховаю, де лЮдська нога не ступала. Я - жінка. Я - мама. Біду заговОрю словами, У лісі прадавнім знайду джерело потаємне, Живою водою скроплю закривавлені рани. І […]

Світи мені, як вірші ненаписані, ярій в мені весняною живицею, невинні наші душі і розхристані, колись вінчались у старій каплиці. На нас дивились древні якісь боги, і капав віск на крила білі-білі, цвіла над нами зоряна дорога, всміхалась доля, і свіча тремтіла. А за дверима - грім і […]

У сірому світі Ти - моє сонце. У світі, розфарбованому штучними їдючими люмінесцентними фарбами, Ти - моє чорно-біле фото. Ковток живої води з кринички, Роса на квітці, Дощ на шибці, Моя тиха радість і моя тиха печаль