Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Вони замкнулись в коконах зі скла, Де пульс від світу в'ється страхом в скронях. Їм руки ріжуть биті дзеркала — Відблиски затухають у долонях. У них в кишенях — вивірений штиль, Пігулки від невдач і від застуди, Їх простір — простягається не з хвиль: Це шторм, закутий у […]

Яскраво-жовтий розпач б’є у скроні, І крутить вихор зоряне рядно. Там соняхи, мов голови в короні, Вдивляються у сонячне вікно. Там небо дихає мазком і болем, Там синява — як вивернутий нерв. Кричать ворони над пшеничним полем, Де вітер душу в полотні роздер. Кімната в Арлі — кокон […]

Стіни між нами із грубого скла: Кожен говорить у власний екран — Стежка у хащі давно заросла, Там, де колись розповзався туман. Тут точка доступу — стежка крива: В когось — це спогад про спалену ніч, В когось — засніжена, довга зима, Де не згасає вогонь із облич. […]

Лишаю дихання своє На склі, що від зажури схлипне. Там осінь глухо увіллє Свій подих й непомітно зникне. Ковтає пам’ять, мов асфальт — Тінь від невидимих конвоїв. І сонце, мов холодний смальт, Вростає в ребра сухостоїв. Лишаю дихання своє В пустих судинах кавомолок. Там час повільно розжує Буття […]

А я сказала вперте — «Ні», І світ нехай цим обійдеться, Пітьма танцює у вогні, А в льоді світло відгукнеться. Застигне часу рваний пульс, Немов смола в сосновій рані. Не буду більше пішаком — Вогнем повстану у тумані. Хай трісне небо, як кришталь, І виллє срібну ртуть в […]

Забула смак чере́шень і више́нь, Є в магазині та не по кишені, Жила б без них іще не один день, Але ж кори́сні --- доказали вчені! Мені достатньо глянути в їх бік, Полюбуватись ягідьми на гіллі, Як рве у відра з жвавістю сусід, Коли звисають гарні всі, доспілі. […]

Зіткнулись два фрактали — дві стіни, Два абсолюти в радіусі его. Він — із бетону, криці і вини, Вона — скляного глянцевого Лего. Ніхто не ступить вбік із тих орбіт, Де кожен сам собі і вісь, і всесвіт. У нього в пальцях — лиш арктичний лід, У неї […]

Коли вечірнє небо п’є ожину, Вона приходить в шурхоті плаща. Фортуна — не сліпа стара машина І не монетка, що орлом лягла. Вона — мов кішка чорно-золотава, Що по сузір’ях впевнено іде. В її очах — густа гаряча кава, Полин, що згодом в серці проросте. Не пестує вона […]

Крізь ребра струмом б’є — гаряча хвиля, І серце робить болісний кульбіт. Ця мить чужа, але до крику мила — Вона ламає мій звичайний світ. Мене прошило наскрізь цим моментом, Він пахне димом, кавою й дощем. І почуття, мов восьмим елементом, По венах розливає гострий щем. Я знаю […]

Дротами вен пульсує ніч затята, а час стікає в чашку, як полин. І згадки розсипаються на дати — як скалки світла між крихких щілин. Твій силует — як спалахи від зварки, що ріже темряву до сліпоти. Прозорий світ, мов скло у темній арці — і ми крізь нього […]

Дротами вен пульсує ніч затята, а час стікає в чашку, як полин. І згадки розсипаються на дати — як скалки світла між крихких щілин. Твій силует — як спалахи від зварки, що ріже темряву до сліпоти. Прозорий світ, мов скло у темній арці — і ми крізь нього […]

Місячне сяйво прошило рояль, Кожна струна — наче сповідь жива. Ніч відкидає сонливу вуаль І воскресають забуті слова. Згадки печуть, немов дотик руки, Твій силует у відбитках тремтить. Я пам’ятаю — хоч роки пройшли Цю неможливу, розірвану мить. Звуки пульсують у скронях, як кров, Срібна текучість — тривога […]