Я повернусь
Я повернусь до тебе, рідний краю, Я повернусь до тебе, де би я не був, В своїх думках тебе не полишаю, В своїх думках тебе не загубив. Любов моя сильніша ніж роки зітхання, Любов моя - це все, що в мене є, Вона тримає всі мої бажання, І […]
А нам багато і не треба
А нам багато і не треба, Лиш крихту ближнього тепла. Воно пробіжить струмом по нерву, І ось до тебе вже прийшла весна. Ось тільки-тільки сніг розтанув, Ось тільки-тільки туга відійшла, Як проліски у серці розквітають, Та амброю наповнилась душа. А нам багато і не треба — Лиш тільки […]
Люди світла
І в дощ, і в холод, і в завірюху, Нам люди світла несуть напругу. Нехай не завжди, та струм є, Струм тримає серце моє. Тримають країну, як рідну дитину, Тримають віру, що перемога йде. Про світло мріємо в кожну хвилину — Країна не змерзне, ми знаємо це! Це […]
Люблю – без слів
Ранок — тихий, світло крізь вікно. Ти встаєш раніше за всіх, і день починається разом із тобою. Кава, думки, плани. Твої руки знають, що робити, навіть коли слова зайві. Крок, ще крок. І ти вже будуєш цей день для нас. День — рух, дорога, справи. Ти не говориш […]
Ти посіяла квітки в небесах
Ти посіяла квітки в небесах – Осяють землю: як місяць, і зорі... Коли розцвітуть, то їх аромат – Поширить у простір нотки любові... Коли квіток пелюстки опадуть – Різнобарв'ям заграє усе незкінченно... Насіння зібрати з них не забуть – Розсівати красу – благословенно!
День чи ніч…
День, чи ніч — немає різниці — Світло звужує наші зіниці... Темрява заводить тебе у тривогу — В пітьмі — ми шукаємо до світла дорогу... Чи буде то світло, десь там — у кінці? Чи темрява заведе тебе в манівці? Шукаючи відповіді: що буде далі?! Проходим життя — […]
У світі викревленних дзеркал…
У світі викревленних дзеркал, Спотворених старих стандартів, Де божевілля заправляє "новий бал", Шукають люди в ньому своє щастя... Шукають спокою, і тиші для душі — Не хочуть бачити нових війни ударів... Миру, миру, миру: напевне хочуть всі! Крім тих, хто "новим балом" управляють
Вечірня пора…
Захід сонця, природа, вечірня пора: Біля лісу лунає тихий спів солов'я, Ясне небо замінює темна блакить — Вбираю в себе цю прекрасну мить! Зачаровує око моє, цей краєвид: Його свіжість, природність, і вид — Гармонійної зміни, без ворожнечі, Де ще немає місця для порожнечі..
Дивлюсь…
Дивлюсь... І наче млію від краси: Світанку світла – променів іскристих... Вбираю зором цю казкову мить — Вдихаю свіжість з вод – колись пречистих... . Колись...Колись... А зараз що?! — Спотворюють природні краєвиди! Антропогене підсунули нам "зло", І змушують його за: "це" любити...
Роки
Смарагди розлетілися, Як і мої роки, Вже шістдесят три роки! О Боги мої!! Куди ж поділися роки? Коли ж вдягнути оте плаття Що розфарбоване в латаття. Коли випити вино? Що лишилося на кращеє кіно. Цінуйте кожну мить секунду й рік. Бийте фарфор, кричить. Любіть, любіть, любіть! Коли ж […]
з тобою
А знаєш, мені з тобою так просто, Без зайвих підтекстів, ускладнень і драм. Ти — мій найтепліший і затишний острів Наперекір усім холодним вітрам. Дивлюся у вікна, на місто зимове, А в думках тримаю твій голос і сміх. Це навіть не сповідь, це просто розмова, Яку я в […]
ЛЕБЕДИНЕ ОЗЕРО
Лебедине озеро знедавна, Вже для Росії стало знаком, Що вся влада їх державна, Перед смертю стоїть раком. Всі білі лебеді з болота, Рвуться з темряви на волю, Де бліда міль, мерська істота, Всім зіпсувала життя й долю. Колись ця міль всім обіцяла, Достатки й поміч звідусіль, А насправді: […]
Сніг та орхідеї
З-за сірих хмар, мов диво золоте, Сіяє сонце, небо розцвітає. Блакить ясна над містом знов росте, І кожен дах яскраво виграває. Хоч мінус десять, і мороз січе, І Лютий входить впевнено в права, Та день - до світла радісно іде, Бо скоро вже прийде весна. В парку на […]
Я ЧЕКАЛА ГРОЗУ
Я чекала грозу Із блискавки, грому, Маю море дощу, Більш нічо́го тако́го. Раз озвалась гроза, Аж стіна задрижала, Всього́ раз і пішла, Її блиск не піймала. Десь за містом уже, Дощ покрапує зрідка, А синоптик на те: „Ждіть грозу з понеділка". Буду ждати, хай йде, І тако́ж серед […]
Я ЧЕКАЛА ГРОЗУ
Я чекала грозу Із блискавки, грому, Маю море дощу, Більш нічо́го тако́го. Раз озвалась гроза, Аж стіна задрижала, Всього́ раз і пішла, Її блиск не піймала. Десь за містом уже, Дощ покрапує зрідка, А синоптик на те: „Ждіть грозу з понеділка". Буду ждати, хай йде І тако́ж серед […]
САДОК ПИШАЄТЬСЯ КРАСОЮ
Схід бризнув променями стрімко Й туман між травами заліг, І стало видно дуже чітко Цвіт біля вікон, що як сніг. Садок пишається красою, Хвилина вільна --- й погляд там, Цвіт поряд з сірою стіною Надав незвичності гілкам. Вікно неначе із картини, Що вся у білому, жива, Злегка доповнюють […]
ПЕРЕЦВІ́ЛИ САДКИ
Перецві́ли садки, пе-ре-цві́-ли, Трохи швидко, а може й і ні, Понад міру десь цвітом рясніли, І були́ десь не дуже рясні. Цвіт каштана лежить при дорозі На сухому покосі трави, А дощу слід вже на порозі, І ні вітру, ані грози. Густа зелень лише довкола, Й сонні де-не-де […]
Ти винен.
Ти винен в тому, що син не слухається, Ти винен в тому, що в штани пісяє. Ти винен, ти винен, ти винен. Не сперечайся — так і є!!! Ти винен в тому, що він б'ється, Ти винен в тому, що схожий на тебе. Ти винен, ти винен, ти […]
