09.00 Набат мовчання
Секунди відбивають нам набат, Набат мовчання не віддать словами. Все завмерло. Нема шляху назад. І голови схилили ми перед синами. Застигла в горі стомлена країна, Вшановує героїв мовчазливо. Секунди пам’яті — немов стріла невпинна, Від тих подій, що серце рвуть незмінно. Набат гримить мовчанням у душі, Набат гримить, […]
Ностальгія
У пам’яті знову відкрито кватирку, І протяг приносить духмяність дощів. Минуле заходить — несміло і тихо, Надіслане мозком з далеких часів. Там сонце інакше — м’яке і медове, І трави торкаються голих колін. Там кожне забуте, розірване слово — Прозорий, сріблястий, лункий передзвін. Прийшла вона тишком— мов тронута […]
Автографи у сні
Затихли грози між крихкими днями, Де рветься час на правду і на «ні», Де ми ішли непевними шляхами, Лишаючи автографи у сні. Тонка межа — як лезо чи як крига — Розрізала надвоє сни й думки. Життя гортається — старезна книга, Де між рядками — долі і віки. […]
Вона була…
Вона була лиш шансом на кохання І тонким натяком на світло вдалині, Немов несміле, перше привітання, Що розчинилось в гомінкому дні. Вона була як тиха передмова До книги, що лишилась в стороні. Несказане, напівзабуте слово, Що добру вість залишило мені. Минуло все... Лишився тільки спомин, Як відблиск сонця […]
Наш світ
Наш світ — це ми самі, у подиху кожнім і кроці, В ранковій росі і в бездонній нічній глибині. Він в шурхоті трав і в небесному синьому оці, В усьому, що квітне в душі і в земній далині. Це дім, де коріння сплелось із живими серцями, Де кожна […]
Рожеві скельця
Я світ розфарбую у ніжні відтінки, де сірість будинків — як диво-картинки, де гострі кути закругляють майстри, а небо рожеве палає згори. Крізь скельця магічні не бачу я бід, лиш сонячних зайчиків лагідний хід. Тут люди — герої, а фальш — лиш туман, і лине крізь них світлий, […]
Атлас доріг
Життя — це атлас із доріг, І вдих, і видих їх сплетінь. То кроки легкі, наче сміх, То біг — стаккато тупотінь. Цей атлас не підкаже дій, Не зафіксує кожен злет. Він — ряд негаданих подій З думок, із хаосу й прикмет. Там стежки, виткані з роси, Малюють […]
Літо
Літо тихо в серці грає, Сонце в небі золоте, Вітер ніжно обіймає, Щастя поруч знов цвіте. Я сміюся — світ ясніє, Наче ранок після сну, І душа моя радіє, В казку тягне чарівну. Хвилі шепчуть край піску нам, Небо кличе в синю даль, Ми блукаєм разом юні — […]
Єдина
Така одна — як світла тиша ранку, Що гріє у долонях почуття. Як ніжний дотик легкого серпанку, Який вплітає подих у життя. Така одна — між сотень різних кроків, В ній вдих і видих, як єдина мить. Вона — це небо й відчуття потоків Часу, який у невідомість […]
Справедливість
Справедливість приходить запізно, Коли попіл осів на поріг. Вона дихає холодно й грізно, Обтрусивши запечений сніг. Це не свято з гучними піснями, Не солодка розрядка в душі — Рана з сіллю, омита сльозами Як останні слова на межі. У правиці — іржаві терези, У зіницях — застигла полинь. […]
ПЛИВ ЧОВЕН
По воді били весла, плив човен, Поза спиною --- берег, пісок, Вечір темряви був уже повен, Що добралась до са́мих зіро́к. Інший берег чекав десь далеко, Зникав місяць, то знову світив, Одинокий, мов в небі лелека, Човен далі, хитаючись, плив. 27.04.2026. Ганна Зубко
Ми — українці
Жили ми всі в одній родині, Країна в нас була одна. Звалась держава Україною, Щасливою вона була: Що її діти незалежні, Шанують пращурів своїх, Та неньку-землю обробляють І люблять, як дітей своїх. Всі були люди шанобливі, Всі дбали про любов і рід. Всього себе у це вкладали Та […]
Війна
Війна, війна, війна, війна.., Коли нажереться вона, І скільки їй на цій землі ще бути? Спливає день, спливає ніч, За роком рік зникають люди. Війна, війна, війна, війна.., Ще не напилася сповна, Вогонь і смерть лютують всюди. Життя як мить — і гаснуть люди. Ревуть сирени день у […]
Степ
Степ, степ безмежний, Біжить в далечінь, В духмянім морі трав і квітів Купаються зорі вночі. І степу небо заздрить, І тоне в його кольорах. Там вітер бавиться степом, Пустує у всіх на очах. Там радісно сонце вітає Кожна комаха і птах. Нектар бджоли збирають І медом годують нас. […]
А мені чомусь не спиться
А мені чомусь не спиться В ніч, як місць в небі повний, Мерехтять золотом зорі. Сон утік далеко звідси. Наче вдень так видно всюди, Стихло все, дрімає тиша, Місяць на траві залишив Сяючу доріжку срібну. Може втрапила я в казку Чи природи дивне царство? Можу того і не […]
ПЛИВ ЧОВЕН
По воді били весла, плив човен, Поза спиною --- берег, пісок, Вечір темряви був уже повен, Що торкалась яскравих зірок. Інший берег чекав десь далеко, Зникав місяць, то знову світив, Одинокий, мов в небі лелека, Човен далі, хитаючись плив. 27.04.2026. Ганна Зубко
ПРОКРИЧАВ ПІВЕНЬ
Прокричав півень хрипло світанку, Чула голос його та́кож ніч, Вже рукою подати до ранку, То ж дровами потріскує піч. Дим і ранок з постелі підня́ли, До худоби, в колгосп щоб іти, До криниці з відром, до корови, Хазяї, одним словом, батьки. По стерні розбрикалась телиця, Кричить дід,матюкається вслід, […]
Через сто років
Мине століття - стихнуть наші кроки, Затихне звук знайомих голосів. Книгу життя, яку писали роки, В полицях пам'яті сховає темний пил. У тих хатах, що будували вперто, Де кожен кут ти на віки складав. Оселиться життя нове, уперше, Для тих, хто прийде, це лиш стіни й дах. […]
