ПАХНЕ БЕРЕГОМ
Лежить, в'яне трава у покосі, І бур'ян поміж нею прив'яв, Завжди пахнули, пахнуть і досі, Аромат той немов не зникав. Пахне берегом, м'ятою, зіллям, Запах моху, болота догнав, Пахне гілля зелене, коріння, І той хміль, що усе посплітав. 28.04.2026. Ганна Зубко
“00:00”
Над річкою млосною, в темному трансі, Під ковдрою неба, у вимірі снів, Свічки електронні, в пульсуючім танці, Пронизують вечір пунктиром вогнів. Зливаються сфери: органіка й дані Пульсують під шкірою світла й води. І все, що лишилось у цім океані — Це струм, що шукає космічні сліди. Мов нерви […]
ВСЕ Я ТАМ…
Знову холод пронизує тіло Та злегка заважає думкам, Де не глянь -- всюди біло та мило, Все ж миліше лишилося там. В тім селі,(не кажу́,як зоветься), У тій хаті, де річка та став, Де над хвилями небо сміється, Де зірки свої місяць купав. В берегах тих, полях, у […]
Заповіт воїна
Задумайтесь, люди, що буде із вами, Як прийде біда до порога і хати? Коли ми закінчимось — станемо снами, То хто тоді вийде вас захищати? Ми — щит вашій долі, ми — стіни і крила, Щоб сім’ї спокійно зустрічали світанки. В нас віра і честь — це незламні […]
🎷 Дим і мідь
Ніч. Свіча. І саксофон. Ллється блюз — хрипкий, як стон. Трунок б’є у ніс — тепло. Подих саксофона — тло. Дим і мідь — єдиний тон. Подих. Ніч… і саксофон Блюз летить у вись, до зір… Тягнуть почуття у вир. Тихий дотик… світ без меж, Вдих і видих… […]
Справедливість
Справедливість приходить запізно, Коли попіл осів на поріг. Вона дихає холодно й грізно, Обтрусивши запечений сніг. Це не свято з гучними піснями, Не солодка розрядка в душі — Рана з сіллю, омита сльозами Як останні слова на межі. У правиці — іржаві терези, У зіницях — застигла полинь. […]
Пута
Коли тиша говорить без слів – Затихають і рвуться розмови. А мовчання, як зашморг із снів, На вуста надягає окови. Це мовчання не крила, а кліть, воно п’є твої вчинки з болота. Сльози ллє, мов заблудлий кричить, Не знаходить ні тропки, ні броду. Не народжений крок занімів, задихнувся […]
Міцна вертикаль
Ми зійшлися, мов тіні, на зламі прозорого ранку, Де під кожним листком затаїлася тиша глуха. Сонце пило росу — золотаву, смачну лихоманку, Але в кожному кроці вчувалася втома суха. Ти приніс дикий вітер, а я — свої змиті дощами Давні шрами доріг і тривожну, як море, печаль. Раптом […]
За страхом – життя
Ми будуєм ковчеги із власних застиглих вагань, Забиваємо вікна, щоб вітер не випив тепла. Але страх – це іржа, що без звуку і без покаянь Роз’їдає вітрила, які нам надія дала. Невідомість – як море, що дихає в темний фасад, Ти стоїш на причалі, стискаючи в пальцях квиток. […]
Збирайся, хлопче
Рожеві ніженьки, рожеві рученьки, Рожеве личико - це дивосвіт. І оченят два ґудзики, матусі блимають, Відображається в них первоцвіт. І вже на ніжки мале спинається. Вже світ чудовий сам оглядає. Всього торкається й усміхається, Вже починає він своє життя. Спливає літо, спливає осінь, Один за одним ідуть роки. […]
О, рідний краю…
Що очерет колишеш та шепочеш? Що верби похилились до китиць твоїх? Чому з сумом плинуть води у річках? То, мабуть, біль і тугу відчувають, Яка щемить у грудях моїх. По тихим водам і заплавам, По лабіринтах річок, плесам лиманів, Та зграям качок метушливих, Гойдаються на хвилях рідного Дніпра. […]
Україна-мати
Україно, Україно, рідна наша мати, Не дають тобі жити вороги прокляті. Зі сходу рвуть тебе шматками зайди проклятущі, І з середини п’ють кров, люди нетямущі. Україно, Україно ти нас народила, Щоб сини твої та доньки тебе захистили. Захистили твою землю, захистили волю, І для всіх твоїх дітей здо́були […]
ПЛИВУТЬ ХВИЛІ
Хтось скосив вже траву при дорозі, І пирій, що між нею проріс, Хоча бачу --- не вірю і досі, Наче в казку про літо заніс. І тепер як лісок не згадати, І тих квітів пахучих і трав, І суниць, що приємно збирати Там, де поки ніхто не збирав. […]
ДНІ ВСЕ БЛИЖЧЕ ДО ЛІТА
Дні все ближче підходять до літа, Все теплішає в річці вода, Хоча цвітом весна оповита --- Недостатньо у неї тепла. Незначний уночі, але „мінус", Прохолодно удень, хоча „плюс", Незабаром коситимуть сіно, Але холод не йде, наче вгруз. Зранку сонце, дощ вщух-- і добре, Може трохи добавить тепла, Ледь […]
ПЛИВ ЧОВЕН
По воді били весла, плив човен, Поза спиною --- берег, пісок, Вечір темряви був уже повен, Що дістала до са́мих зіро́к. Інший берег чекав десь далеко, Зникав місяць, то знову світив, Одинокий, мов в небі лелека, Човен далі, хитаючись, плив. 27.04.2026. Ганна Зубко
ПРИГАДАЮ
Одне й те ж, все у буднях, все те ж, Тільки в мене, чи ще так у ко́гось? У вірша́х лиш пройтися до меж Можу я, де зріє вже колос. За стежо́к на папері рядки, Де по звичці думки викладаю, В спориші та сипучі піски, Озираючись, там я […]
ДВАНАДЦЯТИРІЧНИЙ ГЕРОЙ
ДВАНАДЦЯТИРІЧНИЙ ГЕРОЙ (Присвята 12-річному хлопчикові з Чернігівщини) Малий герой, якому лиш дванадцять, Та вчинок героїчний він зробив, Він діяв, щоб живими всім зостаться – Ворожий дрон миттєво засліпив. Він врятував життя дітей всіх поруч, Знешкодив у повітрі вражу ціль, Він відвернув біду в ту мить і горе, Які […]
ДВАНАДЦЯТИРІЧНИЙ ГЕРОЙ
ДВАНАДЦЯТИРІЧНИЙ ГЕРОЙ (Присвята 12-річному хлопчикові з Чернігівщини) Малий герой, якому лиш дванадцять, Та вчинок героїчний він зробив, Він діяв, щоб живими всім зостаться – Ворожий дрон миттєво засліпив. Він врятував життя дітей всіх поруч, Знешкодив у повітрі вражу ціль, Він відвернув біду в ту мить і горе, Які […]
