ДВАНАДЦЯТИРІЧНИЙ ГЕРОЙ
ДВАНАДЦЯТИРІЧНИЙ ГЕРОЙ (Присвята 12-річному хлопчикові з Чернігівщини) Малий герой, якому лиш дванадцять, Та вчинок героїчний він зробив, Він діяв, щоб живими всім зостаться – Ворожий дрон миттєво засліпив. Він врятував життя дітей всіх поруч, Знешкодив у повітрі вражу ціль, Він відвернув біду в ту мить і горе, Які […]
ВЕСНА РОЗКВІТЛА
Весна розквітла, наче дівка, В букетах пишних вся, вінках, Руки́ торкнулася ледь гілка, У ніжно-білих пелюстка́х. Цвіте кульбаба рясно-рясно, Квітують вишні, теж рясні, Прийшла весна цього́річ вчасно Та прохолодні її дні. Лиш зрідка сонце світить-гріє, То хмуре небо, то ясне́, Як незабудка голубіє, То по-дитячому сумне. А вільний […]
САДКИ ЦВІТУТЬ
У два ряди квітучі вишні, Іще сусідські край межі, Всі білосніжні, дуже пишні, Краси не бачать лиш чудні. Рожевим скоро вже розквітне Крислата яблуня в садку, І деревце поряд тендітне Буде в рожевому вінку. Садки вздовж вулицею далі, З роже-білих всі сплетінь, Уже цвітуть в моїй уяві, І […]
Як пахне надія
Як пахне надія? Ти запитаєш мене… Як вранішня квітка в садочку весною. Тонким аромат, що ледь промайне, Тремтить і колишеться над головою. Надію тримай у долонях своїх, Дай розцвісти їй, схилитись до тебе, Нехай огорне твої мрії в цю мить, Дасть силу тобі здійснити, що треба. Надія живе, […]
Батьківський яблуневий сад
Біло-рожевий цвіт, неначе дим В старім саду батьківськім яблуневім. Ніхто не доглядає вже за ним Та він здається казкою для мене. Це батько їх давно колись садив, Плекав ті яблуньки. наче маленькі діти. Ми ж дивні імена давали їм Й дорослими любили тут сидіти. Їх смак і досі […]
А поки ще іде війна
Як хочеться забутись у теплім сні, Як хочеться відчути тишу ночі, І як в дитинстві, у щасливі дні, Відчути теплий мамин подих в очі. А поки ще іде війна, А поки ще ревуть сирени, Оселі мерзнуть без тепла, І ночі взимку такі темні. Закрию очі й бачу дивний […]
ГІСТЬ
Під вечір гість влетів в вікно, Приємний весь на дотик, А з ним і ніжність, і тепло́, І лащився, як котик. А ще торкнувся він гардин, Злегка дверима скрипнув, Й вернувся знову на балкон, Вікном у простір стри́бнув. Влетів між зграї голубі́в, Змахнув крильми своїми, Донизу стрімко полетів, […]
А ВИШНІ ЦВІТУТЬ
А вишні цвітуть, не лякає їх холод, Віночки сплетуть черемухи скоро, Конвалії килим застелить поляни, До кожного кущика сонце загляне. Сховається вітер у зелені пишній, Дощ йтиме, не бу́де у цій порі лишній, А згодом троянди в садах, при дорозі Прикрасять дні літа, а ще жовту осінь. 26.04.2026. […]
* * *
Знову вітер у білім тумані, Знову дощ на його пелюстка́х, Нареченими вишні убрані, В вишива́нках та у вінках. Дні холодні, холодні ранки, І занадто рухливі вітри, Полиняють ті вишива́нки, Не так пишні бу́дуть вінки. 26.04.2026. Ганна Зубко
Сміялась кава
На склі розтанув день прозорий, і вітер грався в тишині, як хтось невидимий і добрий писав узори на вікні. Сміялась кава в теплій чашці, і дим тримався за краї, а час згадав про свої пастки — я легким став, як журавлі. У жовтих вулицях поволі бродили тіні без […]
Правда війни
Куди поділась правда? — запеклася в ранах, Застрягла в горлі комом — тихим, злим вузлом. Вона тепер не в гаслах вигорілих, марних, Не за блискучим, вимитим до скла столом. Вона у сховища пішла — в лячні підвали, Де пахне вогкістю, бетоном і страхом, Де люди в очі смерті […]
Світ розколовся
Світ не вміщається у затишок долонь — Він став жахливим, нескінченним криком. Там небо вивергло залізо і вогонь, І світ розколотим постав і диким. Там дім — уже не дім: скелет із цегли й сну, Де в коридорах вітер крутить попіл. Вдягла там смерть сорочку — чисту та […]
Фанатик
У вузьких храмах власних правд, де дзвони б’ють лише для себе, живе вогонь — не світлий сад, а попіл слів у тіснім небі. Йому весь всесвіт — чорний знак. Фанатик кроком ріже тишу. Він глухне там, де шепче страх, йому це — істина найвища. В одній-єдиній площині він […]
ХОЧЕШ…
Хочеш --- з минулого я нині Тебе ожиною вгощу́, А чи суниць, що у долині, В твої долоні покладу. А хочеш --- ці́лий фа́ртух яблук Зберу з-під яблунь у саду, А хочеш --- той же са́мий фа́ртух Горіхів повен натрясу. Хочеш ---візьму́ тебе за руку Й вздовж берегами […]
МИ ГОВОРИЛИ
„Приліт птахі́в ти пропустила, Й розтанув лід не при тобі." --- У хвилях річка говорила, Мов дорікаючи мені. „Вини із себе не знімаю, Жалкую, дуже... і не раз, Уже ти вільна, я вітаю! За тебе рада, без образ." Ми говорили --- вітер слухав, А потім ви́соко злітав, Повільні […]
ЛИЛА́СЬ МЕЛОДІЯ
Стікав повільно дощ по склу, І тиха музика звучала, Немов обірвану струну Уко́тре душу лікувала. Співати голос не хотів, Щоб лише музика і тиша, І потягнуло до віршів, І рука знову пише. Лила́сь мелодія між стін, За ліки вко́тре взята, І приєднався тихий спів, Додавши нотки свята. 21.04.2026. […]
Крапля меду
Ти розчинився у мені, мов крапля меду в чашці чаю, — у затишній напівпітьмі, де я себе вже не шукаю. Немає більше гострих слів, лиш м’якість сонячного світла. Ти дотиком усе змінив — серед зими весна розквітла. І в цій дивовижній глибині, де розчинився ти без краю, летять […]
Ціна гордині
У молодості кроки мають крила, Для неї світ — податлива вода. «Сміливо», — гордість тихо шепотіла. І йшла гординя, а слідом — біда. Ти правду ніс — як лезо між словами, І нею різав тих, хто був своїм. Стояв над світом — крок за небесами, Злетів — і […]
