Повернення
Вони повернулись — не всі, не одразу, І кожен мовчав — довше, ніж говорив. У погляді — тінь, у долонях — образи, І спалахи пам’яті — тиші мотив. Вони пам’ятають не дати — обличчя, і крик, який в темряві хтось обірвав. Як подих ховали спустошені ніччю, І віру […]
Ти говорив
Ти говорив, що рідна я для тебе, Приношу дивний спокій в кінці дня, У кожнім слові, сказанім до неба, ти обіймав мене в думках щодня. Ти говорив… А ті слова летіли, мов білий пух у синю далечінь. Твої долоні ніби тиша гріли, а сумніви ввібрала в себе тінь. […]
Між нотами і снами
Спинився час на кінчиках смичка. Застигла ніч, прозора і висока. Струна дощу — тонка і неважка — Торкається задумливого ока. Пливе туман, як лагідний мотив, Між тіней сплять загублені лунання. І день, що так нестримно віддзвенів, Повільно гасне, тонучи в мовчанні. Тут кожен звук — мов видих і […]
Моя опора
Коли згасало світло і слова, А світ згорнувся до німої тиші, Лиш дві душі — скуйовджена й м’яка, Співали оду серцю все гучніше. Навколо — біль, часи без сну і дні… І боротьба виснажлива із тілом. Та кіт мурчав: «Ти зможеш, ти в вогні», А пес дивився віддано […]
Мій час
Мій час не біг — він тихо проростав Крізь кожен біль, крізь тріщини мовчання. Розбив на скалки все — він так навчав: Терпіти хвилі власного вагання. Він не лікує швидко — він веде, Як річка камінь гладить непомітно. Те, що гуло колись, — вже не гуде, Там, де […]
Я житиму
Коли світ розбігся на «до» і на «після», І тиша упала, немов мокрий сніг, Всі ті, хто мав бути тут поруч, як звісно, Розсіялись, наче туман з-моїх ніг. Слова застрягали, не слухались руки, А в телефоні — гудки без надій. Лишилися стіни — у них біль та муки, […]
Крок у пітьму
Коли заходиш у пітьму, не бійся кроку в порожнечу. Вона не ворог — не в тюрму веде, тримаючи за плечі. Це простір, де зникає шум, і кожен звук стає чіткішим, де поміж тисяч власних дум ти вибереш найважливішу. Там світло власне, не чуже, почне іскрити десь під серцем. […]
СВІТЛО В МЕНІ
Та що мені гордість, та що мені плач? Свого ж бо спокою я раб-наглядач. Та що мені вічність, та що мені гнів? Я серце від болю сховать не зумів. Та що мені радість, та що мені втома? Без тебе душею розлізлась саркома. Та що мені світло, та що […]
Частика рідної землі
Вже пахне яблуками у саду серпневім І груші стиглі, мов сонця малі. А я іду, біжу, спішу до тебе, Частиночко подільської землі. Тут все знайоме. рідне аж до болю: Старенька хата, наче мати нам Й троянда чайна побіля вікна, Подвір"я поросло спориш-травою. А біля тину ще стоїть криниця, […]
В ВІДТІНКУ НЕБА
В відтінку неба сині хвилі, В траві зеленій блиск дощу, Кущі калини при долині В своєму серці я ношу́. І довгий берег з кривизною, Зарослий вербами, бузком, І бур'янами, і травою, Дрібним устелений піском. Іду там привидом, ступаю, Хоча не часто, бо у сні, У жмені воду набираю, […]
ЛИЛА́СЬ МЕЛОДІЯ
Все тарабанив дощ по склу, І тиха музика звучала, Немов обірвану струну Уко́тре душу лікувала. Співати голос не хотів, Щоб лише музика і тиша, І потягнуло до вірші́в, І рука знову пише. Лила́сь мелодія між стін, За ліки вко́тре взята, І приєднався тихий спів, Додавши нотки свята. 21.04.2026. […]
МИ ГОВОРИЛИ
„Приліт птахів ти пропустила, Й розтанув лід не при тобі." --- У хвилях річка говорила, Мов дорікаючи мені. „Вини із се́бе не знімаю, Жалкую, дуже... і нераз, Нарешті вільна ти, вітаю! За те́бе рада, без образ". Ми говорили --- вітер слухав, А потім ви́соко злітав, Дупластим вербам спи́ни […]
ВЕЧІР ЗАЙШОВ
В похмурім небі вітерець У гурт хмари́ зганяє, Ріллею, полем навпростець Хтось стежку прокладає. Людей доро́гою гурти, Вслід конячина з возом, Дерева з бо́ків і стовпи, Із ледь обвислим дротом. Вже завидні́лися хати, І дим здійнявся вгору, Лише колгоспом перейти --- І вулиця край двору. Із поля вітер […]
ЯКИЙСЬ СУМНИЙ ЦЬОГО́РІЧ ЦВІТ
Якийсь сумний цього́річ цвіт, В садах, поміж будинків, Пташиний зник уже політ, І дощ йде без зупинки. Вже мерзне хтось, у самий раз Комусь та прохолода, Після зими весня́ний час --- То справжня насолода. Рано, чи пізно --- дощ пройде, Сипне проміння з неба, Теплом дерева огорне́, Чого […]
ВІД РІДНОЇ ХАТИ
Пішов від рідної хати — Не бачу рід, ні донечок ні дружину ні мати. Пройшов БЗВП — навчився стріляти, Щоб землю свою захищати. Приїхав у степи Запоріжжя, Як колись ішли козаки, Та зброя вже інша — новітня, І час вже не той, що колись. Я буду стояти за […]
Лист осиковий тремтить
Осиковий лист так тремтить, Неначе чогось боїться. І навіть як вітер затих, Тріпоче й тріпоче те листя. А може замерзла вона Й зігрітись ніяк не може? Тому ця осика сумна У сонячний день та погожий. Не холодно їй, зрозумій, Вдача така вже у неї - І вітряно й […]
Тримають цей світ материнські долоні
Я небо прошу — не віддай мого сина у темряву ночі, у крик і вогонь. Хай стане для нього дорога єдина — дорога додому, до рідних долонь. Я землю прошу — збережи його кроки, від кулі укрий і розбитих доріг. Нехай оминають тяжкі дні і роки, де сина […]
З пекла
Там небо пахло попелом і втомою, там тиша била в скроні, як прибій. Вертаєшся до затишку знайомого, але в тобі ще дихає той бій. За спиною — вогні і рвані обрії, і кожен крок твій — виклик небуттю. Там дні кроїли час — були жорстокими, щоб просто так […]
