Українські вірші

Я у човні, сумні ідеї, Вдивляюсь в стебла елодеї. А на поверхні вод дрібненько Квіток намистинки біленькі. Все тихе, плесо в прохолоді. Скажу сьогодні смутку "Годі". Мені топтатись вслід не треба, Така бездонна синь у неба…

Так пахне вже весною сонце й небо, Хоч лютий лише руки розпростер. Мені знов щастя більшого не треба, Раз ти обрав для зустрічі четвер. Ще тиждень буде лиш на половині, Неділя десь у мріях, вдалині. Бурульки плачуть - то від щастя - нині, Нема причин журитись і мені.

Тобі личить все - від маски до каски, Тобі личать навіть мої і підказки. Береш на ура навіть кпини і сміх, Цураєшся довгих, самотніх доріг. Тобі личить вечір і навіть світанок. Тебе любить день, усміхається ранок. Тебе люблять всі – дорослі і діти. Ну, як же я можу […]

Ти ще прийдеш і час доби – дрібниця. Коли чеканням жити вже не буду? Живе у серці тиха таємниця, Подалі від настирливого люду. Ти ще прийдеш…після всіх спроб невдалих. В душі вже пустка, ні, не ворожнеча. Коли відпустять з сумом всі вокзали. Нема доріг туди, де була втеча.

Отак у цей похмурий день Пасивно сонця не чекати. Сум весь витрушую із жмень, А навзамін хай сміх до хати. Отак дзвіночками дзвенять Слова, що зберігала в серці. Дні холоду зими злетять, А щастя скрізь, не лиш на денці. А там за сміхом ти ввійдеш, Не встигну двері […]

Ти знову розцвіла, помолоділа. Здивовані сусіди, друзі теж. Ну а тобі до них немає діла, Бо ця весна щасливая без меж. Хоч він тобі у Вайбері не пише І смайликів кумедних теж не шле. А краєм ока усміхнувся лише, І що людські надумані кліше. Ти знову, як колись, […]

Я потайки прийду, як не чекаєш. Зрадієш ти, немов мале дитя. Бо ти моїх доріг усіх не знаєш, Як не чекав на це і вороття. Я потайки від всіх, навіщо свідки? Діждуся сонця, люд тоді в бігах. Та де його знайду у осінь, звідки? І все у нас […]

Перецвіло в душі намисто фраз, Яке носила, тішилась щоденно. Як гірко, що любов цвіте лиш раз. Як сумно, що це так, а не напевно. Перецвіло й в садах, опалий цвіт, Ще вітер, як хурделицею в’южить. Чому ж так в весну з гіркотою світ І смуток із печаллю вірно […]

Знов листопад рослинність водну згладив. Дощі лилися, річку поповнили. Не дочекалась фальші, ані зради, Ти був і будеш, мій найкращий, милий. Пливе повільно листячко вербове Корабликами в ніжній позолоті. Так рік у рік, і дійство це не нове, У легкій й водночас мінорній ноті. Знов листопад теплом останнім […]

Листочки склав уже оксаліс, Бо темна нічка, час до сну. Як рук моїх твої торкались, Яку ще треба тут весну? Коли кохання в нас цвіте, Не так сприймаєш пори року. Підсніжник от-от приведе, Ще й проліску голубооку. Це буде потім, це пізніше, Привітне сонце золоте. В вазоні знов […]

Цей день нічого не приніс, Окрім журби й розчарування. Листопад не жаліє сліз, В нас вже чітке розмежування. Ще тут любов, а там розлука, Але розлука на віки. І так тривожно поїзд стука, З прощальним помахом руки.

А слів твоїх цілющий живопліт Бальзамом серце цілиться зігріти. І я обняти хочу цілий світ: Гаї, дерева, переліски й квіти. Хмаринкою біленькою по небі Пливе знов щастя, видозміни рух… Я тішусь і сміюсь своїй потребі. Схоже на те, що мед бува для вух. Обгорнута словами, наче пледом, Я […]

Щось новеє взнати цікаво, прекрасно. - Сама я все знаю, - це мені не ясно. А я люблю досвід старих переймати, Ці вузлики пам`яті щирі до хати. Поради, повчання і усмішка щира. Ну, ось всі – надія, любов і ще віра. Вказівка, це в простір другого втручання, Нове […]

Знову дощ, це лютий плаче. Ось такі то парадокси. День щасливий так неначе, Хоча лиш на сукні флокси. Розцвітають тут у мене, А на справжні, ой, чекати. В мріях листячко зелене – Лугом, долом, навкруг хати. Ці букетики пахучі, Так гойдати любить вітер. Дні у мене знов везучі, […]

Так хочеться сонечка, зелені, квітів, А то тільки хмурість і сирість на світі. Сніжок не порошить, дощі вередують, Вони моїх просьб і бажань мов не чують. Тому підвіконня в горшках і вазонах, Така свого роду зеленая зона. Один біля одного густо, тісненько, Чекають на цвіт і очі, й […]

Дощі лютневі вже стомили. Так, ніби листопада дні. Не розгубити б спішно сили, Щоб травень радістю в мені. Коли настане громовиця Й з своїм оркестром пропливе. І будуть викупані лиця Всього-всього, що є живе. Дощ аромати всі подвоїть, День сонця ласку принесе. Зелені простягне сувої, Та ти над […]

Іще тоді, як всі вірші мої, Лише мені всі малював портрети. Співали нам всі в світі солов’ї, Безпомилково серце знало, де ти. Іще тоді світанки не в журбі, Та й вечори цікавістю зоріли. Веселий вітер в весняній вербі, Всі труднощі здавались там безсилі. Іще тоді, та це вже […]

Ще маки не цвітуть, ще на долоні У травня лиш зелені килими. Хоч завжди у красі цій, у полоні, У пору весен стрілися не ми. Буяло, квітло, цвітом дивувало, Були ж ми незнайомі і чужі. Тепер у нас уже так часу мало, Коли осінні квіти на межі. Зібрали […]