Ейфорія
Як ніколи б’ється серце Кожен подих, кожен день Думаю лише тобою — Наче квітну, як весною. Був той березень сумний — Світ здавався весь пустий, Перед святом — біль і тиша — І душа моя не дише. Серце зранене мовчало — Світла в ньому вже не стало, Я […]
Вокзал
На пероні не було нікого, Сіли в потяг усі, крім тебе, - Бо прощалась із містом у моря, Показала білет і в купе. Ти була тут зовсім недовго - Лиш уїк-енду лічені дні. Вже забула, напевно, про того, Бо тікала зі світлом у тьмі. Новій долі - назустріч […]
До незнайомки
Я босоніж пройдуся по траві, Зіб’ю росу з барвистого світанку, Побачив я тебе в імлі, Незрівняну ні с ким панянку. Одразу з кроку перейду на біг, У швидкості розмажу всю картинку. Я побіжу, не відчувая ніг, Так як ніколи на свою зупинку. Я підійму і покручу тебе, В […]
Кохання не питає «можна?»
Кохання не приходить гучно, Як світло вранішнього дня. Це відчуття не створюється штучно, У ньому не живе брехня. Кохання не питає «можна?», Воно прийде, розсіюючи туман. Його відчує душа кожна, Це пристрасті розбурханий вулкан. Кохання наче нитка Аріадни, Веде крізь лабіринт душі. І як буремні океани, То шторм, […]
Моніка
Ти зібрала погляди на собі — Чоловічі і, навіть, десь жіночі. Мене маниш у пристрасній жадобі — О, як палають твої карії очі! Ти стоїш в центрі старого міста, Щира посмішка пестить бруківку. Наче квітка якогось флориста — Й, можливо, чекаєш листівку. А, можливо, дзвінок на мобільник? Але […]
Осуд
Про неї ширились плітки, І навіть у відкритих месенджерах, чатах. Це був не осуд, а судилище людьми, Які у подумках тримали її в ґратах. Їй було все одно на всіх, На думку кожного хотіла чхати. Це був її солодкий гріх, Вона воліла лиш його кохати. Їй подруга казала: […]
Подоляночка
Твої карії очі роблять мене хмільним, В них занурююсь і зовсім пропадаю. Є сказати щось, та роблюся німим, Ти загадка, яку не розгадаю. Серед кола танцюючих людей Обери мене у танку весняному, Закрути у пристрасті ідей, Чи вкради і не віддай нікому. Твоя хода, як хвиля у Дністрі, […]
Поцілунок
Секунда, і все навколо завмирає, Це дивоглядки закоханих очей. Неначе промінь душу зігріває, Це результат недоспаних ночей. Здавалось, ось вона стоїть навпроти, Зробити залишилось лише крок. Вже наче зіграні навколо ноти, І відчуваєш ти нестриманий звʼязок. І через мить, чи то за силою Ньютона, Чи, звісно, сили почуттів. […]
Пропозиція
Я так давно чекав цієї миті, Аби сказати головні слова буття. Хотів щоб були вони оповиті, Неначе золота, чи платині лиття. Щоб ці слова торкнулись твого серця, Щоб зрозуміла силу почуття. Щоб уявила ту блакить озерця, Де лебеді танцюють все життя. Для мене стала ти одна – єдина, […]
Це кохання
Це те, що наповнює душу, Це, навіть, більше ніж слова. Це вільний вибір, а не «мушу», Це лиш коли вона одна. Це магія без перестану, Це світ наповнених ідей. Це те коли не спиш до ранку, Це різнобарв’я орхідей. Це те коли не обирають, Це так, як ніколи […]
Блакить Дунаю
Тече, тече блакить Дунаю, А вздовж нього наряд іде. Лунає спів птахів у гаю, Порушник точно не пройде. Тут починається країна, Бере початок рідний край. Тут Бессарабії перлина, Тут є кордон, тут є Дунай. Ой ти Дунаю, наш ти сивий, Скільки води вже утекло. Проте не знає лиш […]
Вихід
На сході як завжди без змін, Один котел міняється на інший. Чому наш зведений загін, Ще й досі із «Довжанського» не вийшов? Ми знову сидимо у бліндажі, Чекаємо ворожі артатаки. Не знаємо чи будемо живі, Чи замість нас розквітнуть маки. Чому раніше визнаний кордон, Залишився на карті лиш […]
Німе слово
Несесеться світ, мінливо темряву взиває, І огортає небокрай, озвівшись небо викликає! *** Буває так, що в шумі днів Мій слух, неначе вже оджив, Не може і почути слова. Сотні людей, сотні облич, Сотні історій віч-на-віч, І кожен день — все ніби ново... Але не може розбудить Моє німе, […]
Німе слово
Несесеться світ, мінливо темряву взиває, І огортає небокрай, озвівшись небо викликає! *** Буває так, що в шумі днів Мій слух, неначе вже оджив, Не може і почути слова. Сотні людей, сотні облич, Сотні історій віч-на-віч, І кожен день — все ніби ново... Але не може розбудить Моє німе, […]
Я не вмикала музику давно
Я не вмикала музику давно, Даремно всі говорять, що лікує. Я наслухаю тишу крізь вікно, Природи шепіт ніжністю дивує. Отак би і завжди, щоб без сирен І гуркоту війни, плачу і крику. У ролі головній Софі Лорен, Згадала фільм й акторку цю велику. А в нас уже давно […]
Додому
Десь хтось заграв сумний шансон. Набитий натовпом перон. І у вокзальній метушні. Немає рідної душі. Лежить самотня колія, Байдужа до мого життя, Всі чекають відбуття Та місць нажаль на всіх нема. В поле дата у квитку, Немає чисел у рядку, Я божеволію, кричу Свідомість втратив і лежу. Раптом […]
Голос мого краю
Коли світанок землю огортає І сонце сходить поміж нив Я знову чую голос свого краю Який колись я полюбив. Там вітер тихо пісню промовляє Поміж дерев і золотих полів Моя душа той голос пам'ятає Що з дитинства в серці залишив. Моє село,моя країна- Вона найкраща серед всих. Тут […]
Дві мелодійні мови
Напевно на світі існують дві мови, Дві душі які співають про життя. Одна народилася на горі, Друга серед лісу і степу. Течуть крісь століття мов ріки. Прославляють свій народ і краєвид. Хтось звертається до пращурів своїх. І повертає минуле в сьогодення. Краса народів в кольорах тонів. Танцями і […]
