Ти подзвонив
Ти подзвонив - і в щасті захлинулась, Втопила в нім всі видумки розплат. Душа душі невидимо торкнулась, Хотіла цього більш тебе в стократ. Хоча твій голос був такий привітний, Ще й так зненацька тихо пролунав. Що я забула погляд твій не літній, Не подзвонив би, якби не бажав. […]
Значить блискавиць не буде
Це затишшя до грози. Я завжди боялась грому. Не довірюсь більш нікому, Тільки крапельці сльози. Справжня та була весна - І дощі, і бурі сила. Я пощади не просила, Відійшла лиш від вікна. А тепер у білий грудень Ця гроза моя остання, Із печалі і мовчання - Значить […]
Знов буде дощ
Знов буде дощ, так пахне конюшина, Притихлий вітер міриться на злет. Моя земля кругленька горошина - Найменша з всіх у всесвіті планет. Ще застережені звуки так далеко, Бо ще зібрати хмари грім не встиг. Лиш сонця розпашіле кругле деко, Мабуть, стомилось промені нести. До вечора іще таки чимало, […]
Прибулець лисий…
Прибулець лисий, аж побритий. Ти вже приживсь у цьому світі. Стомилася, ти ж ілюзорний, В долонях знов тримаєш зорі. А так, то ніби все, як треба, В очах озерця, чи то небо. І мова звична, навіть шепіт – Перезимуєш, гордий лебідь? Тепла не любиш, прохолоду, Не догоджала звісно […]
Прибулець лисий…
Прибулець лисий, аж побритий. Ти вже приживсь у цьому світі. Стомилася, ти ж ілюзорний, В долонях знов тримаєш зорі. А так, то ніби все, як треба, В очах озерця, чи то небо. І мова звична, навіть шепіт - Перезимуєш, гордий лебідь? Тепла не любиш, прохолоду, Не догоджала звісно […]
Життя не робить знижок на ескізи
Життя не робить знижок на ескізи, Наживо пишемо свої дива. І кожні зсуви світу, і всі кризи — Це для душі глибокої жнива. Ми не кришталь, що б'ється від удару — Точильний камінь, що шліфує час. Із холоду пекельного і жару — Гартуємо невидимий каркас. Приймаємо ми виклик […]
Блиск зір далеких в тьмі ночей
Чи напівповна чаша, чи напівпуста? Цей світ із попелу, а чи — з вогню? Складна тут відповідь, чи може надпроста, Але закута часом у броню? Її шукаємо у дзеркалах думок, А запитання — на граніті днів, І кожна мить життя — наш вирішальний крок Поміж тіней, серед яскравих […]
Вагання
День втопився в імлі... В небі і на землі Фарби всі потьмяніли. Небосхилом пливуть Непотрібні вже тут Незакінчені зливи. Проливає сльозу, Гоготить на грозу Буревій навколо, Неслухняною рукою Направляє рікою Дим чадний додолу. Люблю ці вечори, Де дощі-маляри, І щоб вітер по-вовчому вив, І блукати в дворах, Та […]
Пригоди реп’яха
Він вибрав твій крок, як орбіту для власного руху, Залізний зачіп на межі різних екосистем. Він думав, що світ підкоряється виключно духу, І міцно вчепився за логіку гострих антен. Він прагнув туди, де асфальт закатав в камінь пам'ять, Де люди не знають, як пахне серпнева земля. Ви двоє […]
Не віриться
Не віриться, що знову уже осінь, Та холодом тривожать уже ночі. А ти приносиш ласку мені й досі: У свято і у дні прості робочі. Не хочеться ні суму, ні зітхання, Хоча вони, напевно, неминучі. Так затишно, бо править скрізь кохання, Аж дні притихли і не балакучі. Я […]
Урок гончара (притча)
Старий гончар крутив слухняне коло, Водою глину вправно умивав. Він бачив світ: розпечений і голий, На спину глека ніжно руку клав. Сказав юнак: «Вона жива неначе». І подививсь на руки гончара. — «Вона мовчить, — сказав старий, — та плаче, Коли у піч іти прийде пора. Поглянь: без […]
Ще вчора…
Ще вчора літо тішило теплом. Сьогодні сіре небо, дощ осінній. Так пахнув день прив’яленим зелом, Гуляло сонце в згребленому сіні. Бо вересень отави покосив І звеселив дощем рясним навскісним. А ти мене ніколи не любив, Здалось мабуть, бо був-таки ти різним. Ласкаве слово – дотик до душі, І […]
СОНЦЕ СІДАЛО
Сонце сідало, примруживши очі, Ховаючи тихо проміння в кулак, Росою вже вечір бризнути хоче, Вбаюкати втому скоріше у снах. Чекав він на ніч, що вже на підході, Чекав і на місяць, щоб блимнув з-за хмар, Але притомився та при нагоді Услід за тим сонцем і сам задрімав. Та […]
РОЗВІЄ ВІТЕР НЕГАРАЗДИ
Дощ і сонце водно́час... як мило! Й вітерець наостанок додавсь, Під'єднатись до них закортіло, Бо погода на славу вдала́сь. В ній покину свої негаразди, Біль утоми і болісний страх, Забере нехай вітер наза́вжди Та розвіє в далеких степах. Й поверне́ться чимдуж -- він зуміє, Війне свіжістю в сонячний […]
Переклад з юнацької
Немає вічності. Немає. Є тільки мрія І ностальгія. Є твоє і моє Відображення. Нема надії. Любов! Вона жива! ...Але минуща. І залишає Порожнечу Після себе... Це не привід, Але Віра - руїна, Зникає, як привид... Порожнеча Стирає пам'ять, Поглинає вічність. Нескінченність - у порожнечі, У павутині мислення. Світ […]
Навіщо
Навіщо залишати те, що не зрослось? Навіщо знову ріжеш свою душу? Покинь усе, чого в житті не відбулось, Себе до цього більше не примушуй. Навіщо нам іще одне таке життя? Ми те, що було, не пройшли з тобою. Не треба нам із вироком цим каяття, Навіщо знову зустрічатись […]
ДНІ НЕСКІНЧЕННІ
Дні нескінченними якимись уже стали, Чи може так мені лише здало́сь, Уже давно зозулі відкували, А їм заміни так і не знайшлось. Не чути більш в світанках соловейка, В моїх принаймні, а чи знов здало́сь, Порхну́ла в гі́лках пташечка маленька, Й затихла, мов лякаючись чого́сь. Не світить сонце, […]
ДНІ НЕСКІНЧЕННІ
Дні нескінченними якимись уже стали, Чи може так мені лише здало́сь, Уже давно зозулі відкували, А їм заміни так і не знайшлось. Не чутно більш в світанках соловейка, В моїх принаймні, а чи знов здало́сь, Порхну́ла в гі́лках пташечка маленька, Й затихла, мов лякаючись чого́сь. Не світить сонце, […]
