Метушня
Смерть близькИх - це найгірша з подій у житті. Смерть лякає - людина щезає. Ось була вона тут, у твоїм відчутті, А за мить її погляд згасає. Потрясіння такі не стаються щодня: Шквал емоцій, підрізані крила. І найперша реакція - це метушня, Хаотична, сліпа і безсила. Розлад, рух, […]
Світанок
........ Сивий дід тумани намотав на вуса Й тягне за собою сонце у човні. Прив'язав світанок віжжями до бруса Щоб вплітати в гриву промені ясні. Позбирав у діжу залишки дрімоти, Заховав в латаття ближче до води. Карасі дрімають вкрившись в позолоту Із просоння мляво кумкають жабИ. Позакинув вуди […]
Люблю ходити босим…
Люблю ходити босим по траві — Як по килимі, окропленому росами... Вбирати в себе силу від землі — Сплітаючись невидимими косами... Милуюся миттєвостям весни — Безмежності природних краєвидів... Гуляю собі босим по траві — Тримаючи зв'язок з дитинством...
Вечірня пора…
Захід сонця, природа, вечірня пора: Біля лісу лунає тихий спів солов'я, Ясне небо замінює темна блакить — Вбираю в себе цю прекрасну мить! Зачаровує око моє, цей краєвид: Його свіжість, природність, і вид — Гармонійної зміни, без ворожнечі, Де ще немає місця для порожнечі...
Там де були міста
На чорних дахах — ворони. Мовчать. Під руїнами — друг. Не похований. Пси і коти вже не вороги. А лжебрати — навпаки. Братовбивці. Від початку. Закриваю холодні повіки знайомим і незнайомим — також. Вони не хочуть спати. Ні… Вони мовчать. Навіки. Братські могили — не на цвинтарі. На […]
Чекаємо тата
Народжений за місяць до дня народження. Під вибухи. Під гул сирени. Вдихнув. Закричав. Заплакав. Мама теж. І тато… Сьогодні — не через смерть. Через народження. Хоч і тримався. Малий не розуміє, що відбувається. Ми — теж. Тато його захищає — там. Мама — тут. Щось сниться. Посміхається. Ненадовго. […]
Тонкий матеріал ✨
А ти хоч раз думав , хоч колись що таке свічка? Один лиш дотик руйнує всю основу . Так це лиш свічка, лиш парафін навіщо думати за це ,це всього лиш матеріал . Ні! Ні! Ти не розумієш це життя , людське життя якщо доцільно. Це тобі не матеріал , […]
« Ми єдина – Україна »
А я сиджу в кімнаті і серце мліє ,і світло із вікна все темніє і темніє та я запаливши ароматну свічку собі тихенько мрію. А може і не мрію… Гадаю про те , про се , й про головне. Про життя , про майбуття про квіти зорі і […]
НЕ ПОВЕРНУ ТЕБЕ НІКОЛИ
Не поверну вже я тебе ніколи, Це чітко розумію і сама. Ти пішов до іншої назавжди, Бо до минулого нам вороття нема. Ти стер сліди, палкі свої цілунки, Спалив мости, що зводили роки. Моє життя малює нові візерунки, І серце крають лише сумні думки. Шукав ти у коханні […]
НОСТАЛЬГІЯ
Якось у тиші, і наодинці, Згадав я спогади з життя, Мов опинився в серединці, Аж захлиснули почуття. Багато спогадів я маю, Що блукають поміж дум, Коли з них деякі згадаю, То приходить в серце сум. Закрив очі лиш на мить, Все дитинство знову бачу, Сльоза уже з очей […]
Душа і Смерть, без меж (притча)
Крізь чорну вись, де зоряні багаття, Ступила Смерть — холодна сіра ртуть. Вона зняла з плечей своє лахміття, Промовила йому: «Збирайся в путь». Здригнулася Душа — підбита птиця, Що крилами чіпляється за вись: «Чекай, благаю! Дай іще торкнутиь Земного сонця, що любив колись! Я ще не всі слова […]
Тиша вечорова
Ідемо по життю крізь сміх і сльози, Крізь чисте небо, темінь і грозу, Крізь літо й зиму, крізь вітри й морози, Вплітаючи і осінь, і весну. То тонемо у відчаї і горі, То знову віднаходимо свій шлях. Шукаємо в пітьмі далекі зорі, І маємо надію у серцях. Час […]
Осиротілі сонечка
Маленькі тіні у холодних залах, Де тиша б’є у стіни, мов прибій. Їм мами колискових не співали — Їх заколисував кривавий бій. Дитячі очі просять допомоги, Вміщають біль — дорослим не піднять. А їхні чорні ночі — це тривоги, Де шепіт й шелест в розпачі кричать. Розносить вітер […]
Хроніки радянського санаторію
Я мову знав би «харашо», Якби спілкувався я щоденно, Якби-то Шелест не пішов, Якби Щербицького взяла екзема. Десь у суцільній тій імлі, Де особистість віднайти так важко, З’являлись паростки живі, Які любили рідний край — завчасно. Ми всі були в одній сім’ї, Жили єдиною юрбою, Тут головне — […]
Хто ця жінка,в моему дзеркалі?
Знову ранок збирає мене по частинах, Кава холоне на краю столу. Я знаю усіх на світлинах, Та не впізнаю себе вже Стільки облич я носила на шкірі, Стільки історій прожила не своїх. Іноді серце кричить мені тихо: "Скажи, а де серед них ти Хто ця жінка в моєму […]
РОЗГУБИЛА
Розгубила всіх друзів своїх, На тернистій життєвій дорозі, Пригадався лиш декого сміх, Інших голос згадати не в змозі. А за колір очей промовчу, Пам'ятаю все ж колір волосся, І чорняву, й русяву косу, І як стигле пшениці колосся. Помінялися зачіски всі, На короткі і стильні, бо ж місто, […]
ВЖЕ ЛІТО ІДЕ
Хтось з сусідів затіяв ремонт, Стука дятлом із ранку до ночі, Тож ходьбу підключаю --- свій спорт, Заскучали за берегом очі. Припізнилась, вже літо іде, Всюди зе́лено, стежка в болоті, До осики хміль вуса плете, І мурашки уже у турботі. Ловлю бажаний щебет з куща, Уже інший згори […]
ВЖЕ ЛІТО ІДЕ
Хтось з сусідів затіяв ремонт, Стука дятлом із ранку до ночі, Тож ходьбу підключаю --- свій спорт, Заскучали за берегом очі. Припізнилась, вже літо іде, Всюди зе́лено, стежка в болоті, До осики хміль вуса плете, І мурашки уже у турботі. Ловлю бажаний щебет з куща, Уже інший згори […]
