Комахи (самокритика)
Тиша І ти сидиш сам по собі Не знаєш що й робити А на вікні сидять вони Бджоли та метелики І рветься серце у тобі Бо ти такий малий У цьому світі, а вони Ще менші, а вже більш потрібні За тебе, йолопа, бо ти Сидиш тихенько сам […]
Крізь товщу зим…
Крізь товщу зим, крізь глухомань перонів, Де кожен крок вимірював конвой, Упала тиша в дзвони телефонів, І вийшов з тьми вагонів мій герой. Ми йшли наосліп, як крізь мінне поле, Де кожен погляд — вибух чи обвал. Зустрілись там, де крижане ніколи Переросло у грозовий причал. Слова ламались, […]
Крізь морок
Темрява в душі, Завмерло все в тиші Тільки для синів та Бога Відкрита там дорога. Я пам'ятаю ті дні, Коли ти була рядом, Лиш ти мене завжди розуміла, Та підтримку і спокій дарувала. Ці дні давно пройшли. Ростуть мої хлопці, І лише вони радість несуть Любов та тепло […]
Над страхом змін
Ми часто відчуваємо страх змін І бігаємо хом’ячком по колу, Будуємо навколо безліч стін І у знемозі падаємо долу. Боїмося зробити перший крок, Залишити назавжди зону тиші, Ховаємось і не вчимо урок, Мов перелякані у клітці миші. Але життя — це рух, це вічний біг, Це океан подій […]
Нарешті Літо…
Весна, що радісно влетіла, Швиденько справи всі зробила. Сади розквітли, запахтіли, Птахи додому прилетіли. Метала блискави та грози, Неначе кидала погрози. Під звуки грому танцювала, Чечітку вправно вибивала. Трава росте і цвіт буяє, На Літо сонячне чекає. А Вітер, що плясав з Весною, Втішаючись її красою, Приліг в […]
Нарешті Літо…
Весна, що радісно влетіла, Швиденько справи всі зробила. Сади розквітли, запахтіли, Птахи додому прилетіли. Метала блискави та грози, Неначе кидала погрози. Під звуки грому танцювала, Чечітку вправно вибивала. Трава росте і цвіт буяє, На Літо сонячне чекає. А Вітер, що плясав з Весною, Втішаючись її красою, приліг в […]
Довгі руки прокляття (Суздальський спадок)
Народила Русь-країна сина не для щастя, Наробила та дитина горя та нещастя. Був він шостим князем в роді, спадку не зосталось, Назбирав собі дружину — й на північ подався. Жив на півночі, у краї, з половцями знався, Та на стіл батьківський сісти все ж він сподівався. Не давали […]
З тобою
Тобою дихаю і йду, І світ вміщається в сліди. Тобі і звичкам піддаюсь, Іду туди, куди йдеш ти. Ти поруч, ніби вічна тінь, Твій погляд душу мені гріє. З тобою добре, коли день, Не страшно, коли вечоріє. Ти засинаєш біля ніг… А ранок знов приносить шок: Ти зжер […]
Коли Творець розсипав зорі в синь (притча)
Коли Творець розсипав зорі в синь, надав він простору та часу рух. Сказав до Дня: «Ти — світло й далечінь», а Ночі дав солодкий, сонний дух. Він сіяв світом промені надій, Вона ж несла під шаллю таємниці. І на межі, де світла й тьми — двобій, День ненароком […]
Ілюзій підсолоджені руїни
Ми ходимо по гранях кришталю: З одного боку — пустка гостра й гола, А з іншого — у золотім пилу Танцюють міражі в обіймах кола. Схрестились леза у густій імлі, І рвуть свідомість у шаленім танці. Два ворога, дослідники душі — Емоцій та німої тиші бранці. Там, гола […]
Втрачаючи втрачене
Втрачаєм те, що втратили давно вже, І серце пропускає раптом мить. Пізнали те, чого й не знали б, мабуть, Якби цей ворог не прийшов нас вбить. Уже в руїнах все навколо спить, І погляду ніде вже зачепитись. А небо кожен день від бомб вищить, Снаряди, дрони — нині […]
Відлига почуттів
Люблю я теплу пору року, Коли в садочку квіти розцвіли, Коли дівчата одягнуті нівроку, І ти не в силі очі відвести. Мене охоплює відлига почуттів, Вона торкається кожного куточка, В холодну зиму я так цього хотів — Відчути подих ніжного росточка. Коли надворі посмішки одні, Коли обличчя сяють, […]
«Твоя брехня»
Невпинним градом хлинув на мене піт, мовчали стіни, все навколо зтихло, обманливі, брехливі шальки, просочувалася крізь імлу роса, як в той день, коли ми поклялися не брехати. Обманлива натура, вивела із себе, з глибини вивелися камні. Як жахливо, гидко бачити то все, краще б вмерли ми, як в […]
Смерть
так дивно. Сьогодні дзвони звучать гучніше ніж завжди Все сильніше і гучніше вони дзвиніли, сповіщаючи про наш кінець. Жадібно ковтала я повітря в спробах надихатися ще. Струни інструментів дзвінкіше і дзвінкіше бриніли, сповіщаючи це, не даючи і фори часу нам. Симфонія смерті дихала, пекла, боліла в саму спину, […]
Безодня
У душі моїй печаль, Та й прийшла вона нізвідки, Огорнула, мов кришталь, І чекала зовсім трішки. І вбирала в себе все — Кожне слово, кожний погляд, Та не знала лиш одне: В ній немає меж — безодня.
ХОЛОДНИЙ ДОТИК
Холодний дотик вже відчула, Не личить літу та пусте, До його свіжості пірнула, Де зелень з швидкістю росте. Похмурі дні, то дощ, то буря, Не стало сонця вже в вікні, Та... було́ би стільки то́го горя, Все ж краще, ніж спекотні дні. Осіння до снаги погода, Ні холодів, […]
ОСІНЬ
І вже осінь, тиха та ніжна, Навівала немало думок, Трава в'яла й суха цьогорі́шня Розляглася обабіч стежо́к. Жовкло листя, мінялося з днями, Вже й потроху спада́ло скрізь, За далекими берегами Теж помітно мінявся ліс. Вішав сутінки вечір всюди, Прохолода торкалася плеч, Де по-літньому вдягнені люди, І де просто […]
ЗАГЛЯНЕ ПРОМІНЬ
Трава в покосах знов лежить, Нехай би зеленіла, Душа поранена болить, Замкнулась, посмутніла. І так по колу з дня на день, Ніщо не розважає, Сум павутину все плете І біль не відпускає. Загляне промінь, збадьори́ть, Й минеться все відразу, І погляд в посмішці злетить, Забувши про образу. 30.05.2026. […]
