Мікрохвильовка
Мікрохвильовка Двох тисяч двадцять п'ятий рік Я прожила в мікрохвильовці. Мене тріпало з боку в бік, Мов, простирадло на вірьовці. І мікрохвилями мене Життя постійно нагрівало : Інсульт і стресів череда Ніяк мене не забували. Були щоденно, день-у-день. Варилась довго в міні пеклі. Нанизувала стресо-дні На спиці долі, […]
Мікрохвильовка
Мікрохвильовка Двох тисяч двадцять п'ятий рік Я прожила в мікрохвильовці. Мене тріпало з боку в бік, Мов, простирадло на вірьовці. І мікрохвилями мене Життя постійно нагрівало : Інсульт і стресів череда Ніяк мене не забували. Були щоденно, день-у-день. Варилась довго в міні пеклі. Нанизувала стресо-дні На спиці долі, […]
Далекобійник
У мирний час - далекобійник. В воєнні дні - мій позивний. У двадцять другому призвали. Тепер солдат я, рядовий. Бої смертельні та запеклі Нас меншає із кожним днем. Прострелена рука звисає, Та я іду вперед бігцем. У іншій зброю я тримаю Стріляю в ворога вогнем. Він пре лавиною […]
у цьому будинку зникають душі…
У цьому будинку зникають душі.... Ти хочеш ступити на його поріг? Спочатку прислухайся до звуків (а раптом десь стогін ... крізь тишу століть) У цьому будинку зникають душі... Поріг переступлено... Страшно? Не йди! Скрізь тиша і ... Світло ... Як у мушлі... Так дивно... Чекаєш на темряву, а […]
Лиш спомин зостався
А під лісом край села Хатина біленька, Вистачало в ній тепла Дорослим й маленьким. У садочку навесні В серпанок легенький Куталися вишеньки, Ніби в шаль тоненьку. І стояли яблуньки В рожевих віночках, Всі усміхнені такі, Як личка дівочі. Як давно все те було, Лиш спомин зостався Про садочок […]
ПРИСЯГА ТА ПЕЧАТКИ
Вони малюють стрілки в кабінетах, Де пахне кавою і тишею стін. Влада в напрасованих манжетах Вирішує, хто піде в смертний дзвін. А «песики» в кашкетах, ситі й дужі, Чатують ранок, як здобич і гріх. Їм до народу — як до калюжі, Бо тил — їхній рай, а не […]
Код Незламних
Це не про смерть. Це про лють у крові, Про те, що ми є, поки світ на межі. «Ще не вмерла» — як вирок аренам, Де людоїд міряє страх колінами. Ми кажемо — «доля», та маємо — «бій». Ми кажемо — «роса», а бачимо дим. Для ворога смерть […]
ЛИШЕ Я ПАМ’ЯТАЮ
Усі хвилі у вікна дивились, Перший лід при мені замерзав, Лиш мені, я упевнена, снились Крутий берег, і верби, і став. Лише я пам'ятаю той щебет, Очерет поміж хвиль, осоку, Одинокий, покинутий лебідь Наганяє і досі тоску. Ніжність вітер приносив в обіймах, Ні від кого не ма́ла таких, […]
ПЛАЧУТЬ ОЧІ МОЇ
Вже замерзли і річка, і схили, І далекий, спустошений шлях, І калюжі, дощі що лишили, Та не сльози на мо́їх очах. Тихий плач, усього лиш від думки, Що не за́йду в покинутий двір, Не торкнуся рукою до хвіртки, Не привернуть ті вікна мій зір. Не вдихну ні весну […]
НАДВО́РІ ЗИМА
Без світла вже вечір, і ранок, і день, Ще й холод весь час дошкуляє, Надво́рі ж --- зима, війна по ній йде, По нашій землі все гуляє. І виють сирени, ракети летять, В бік сходу повік не дивитись, Та сонце там сходить і протягом дня До за́ходу бу́де […]
ЗИМА ЗАГЛЯДА́Є
Все сніг засипає, малює мороз, У вікна зима загляда́є, Малює дівчатко на шибці тако́ж, Від пальчиків слід залишає. Та хука в долоньки, похукує в скло, Порою в кише́ньки ховає, Іде від лежанки по хаті тепло́, У вікна зима загляда́є. 23.01.2026. Ганна Зубко
ВЕРНІТЬ МЕНІ ОСІНЬ
Зима -- то холодна, сувора пора, Верніть мені осінь, благаю! Звичайно хай бу́де спочатку весна Та літо від краю до краю. На сніг би дивилась, морозу ж --- боюсь, Обійми його не сприймаю, Верніть мені осінь, благаю-молюсь, І літо від краю до краю! 22.01.2026 Ганна Зубко
ЗИМА СТОЇТЬ
Звичайний день, Зима стоїть морозяна та біла, Не чути му́зики, пісень, Лиш диктор говорила. Щось про політику, війну, А далі --- про погоду, Лишаю радіо та йду В сусідній двір, по воду. Корба поскрипує, стара Уже криниця, стогне, Ланцю́г торкається відра, Угору воду тягне. І знову „рип" та […]
ЗИМА СТОЇТЬ
Звичайний день, зима стоїть Морозяна та біла, Не чути музики, пісень, Лиш диктор говорила. Щось про політику, війну, А далі --- про погоду, Лишаю радіо та йду В сусідній двір, по воду. Корба поскрипує, стара Уже криниця, стогне, Ланцюг торкається відра, Угору воду тягне. І знову „рип" та […]
В’ЄТЬСЯ СТЕЖКА
Від тополь в'ється стежка до гаю, У волошках та маках вінком, Гороби́ну принадила зграю Вже пшениця достиглим зерном. Ту росу, що зали́шив дощ зранку, Допив вітер, і сліду нема, Простелив луг свою вишиванку--- В ніжних квітах зелена трава. Далі стежка, крізь щебет та шелест, Попід хлюпіт води біля […]
Справжня надворі зима
А січневий день морозний Витискає з очей сльози, Вітер вовком завива. Кучугур понамітало, Всюди біло-біло стало, Справжня надворі зима. Виграє усе й іскриться, Ніби срібная жар-птиця Помахала нам крилом, Сипала сліпучий іній Із відтіночком блакитним Й зникла швидко за селом. Хруснула соснова гілка, Там пробігла руда білка І […]
Підміна
Що про світ той, мов цукор зі склом, я можу тобі описати? Що, впавши до землі чолом, можуть тут же тебе розтоптати. Що з паперу зеленого складений і речами до стелі забитий. Мов в асфальт думок він закатаний і одночасно горючим залитий. Що той світ, лиш тікає від […]
Лютий вестерн цикл Соловей сучасності
I На околиці міста, де ранок — як змова, У тумані зійшлися людина й держава. Він не йшов на ВЛК і не пив каву зранку — Він вирішив сам обірвати рибалку. У стрічках заголовки: «Подія. Злочин». А в кухнях шепочуть: «Може, хтось хоче інакше?» Він шумом порушив налагоджений […]
