Українські вірші

Ти моє серце покорила, Кохана, ніжна, не зрадлива. Моя ти зіронько, я так тебе кохаю, Лише тобі я довіряю Всі свої сни, бажання, мрії, А наші почуття дають мені надії.

Моя, моя, моя, ти лиш моя і більш нікого! В тих наших снах і наяву кохання щирого, палкого Ми все напитись не могли ніяк, Воно є іноді солодке то гірке на смак…

Чекав ту мить - кохання зорепад, З квітучими надіями у серці. Але минув вже місяць листопад - Замерзли квіти в срібному озерці…

Я кохаю твої очі, це душі перлини, Прокидаюсь серед ночі і думками лину. Я кохаю твоє серце, думаю про тебе, Ніч, де тільки ми удвох, і нікого більш не треба. Я кохаю лиш тебе серед тисячі зірок, Завжди буду я з тобою, лиш зроби до мене крок…

І може з розуму зійшов я вже коли Не можу відрізнити темряву своєї від душі Де рвуть вітри і жнуть жнеці, Мою ж воліють краще обійти Ніхто й вб'є мене і з-за спини Коли того найбільше хочеться мені І вистачить моїх всіх штормів в голові І не одні […]

Колись давно наші пращури вели книги роду. В епоху князя Володимира вели літописи. Вивчали в школі в літературі. А сім'ї мали граматки про родичів. В минулі часи зберігалися записи в церквах, А тепер в архівах можна знайти. Фамілії, роди різні мали, Від селян і князівського роду. Вільний козаків, […]

Не ображайте, люди, скорпіонів, Вони ж все пам'ятають, сука, і це факт, За кораблем відправлять будь-яких піжонів, І тих хто поруч, і кому усе не так. І сперечатись з ними радити не буду, Така собі ідея, то дурне, Бо їхня посмішка - погибель всьому люду, Нікого їхній погляд […]

Що чекати від малої людини? Вона не знає, що вона людина, Вона не знає про це, чи ні? Світлини, Де вона, на вулиці як частинка біла. Маленька людина любить натовп, Тоді має відчуття особливості. Вона не розцінить за зло напад, Доки не обійме тіло хворобливості. Маленька людина ходить […]

Через те, що коротке жало У саме серце вп'ялось мені, Під крило його думи забрало, Я відбуваю у власному сні. Я не вірю брехні більше слову, І у правду не вірю святу. Всі зв'язки розірвалися знову, Марно юність провів золоту. Таке тихе тепер існування, Ніщо не тривожить мене. […]

Гомін, гомін благовійний, Ти окутав мене сповна. Ти спокійний, ти всесильний, За тебе вип'ю я до дна! Ласкай мене, гомоне, і далі Звуками радості-природи; Купай мене мовою у залі, Одягни у барвні шуби вроди. Простягнися на квартиру, Ні, навіть на все місто! З тобою хо лиш спокою і […]

Як ідеали розбиваються в реальність, То ми плачемо, ревемо в сумі. Життєва печальная брутальність В нас пальцем тикає у глумі. А подітися не можем у печеру, Той палець нас в печері дожене. І старенькая спаплюжена галера Повз нас глузливо так пливе. Ми немовля - вразливе і мале. Нас […]

Причин для зради знайдеться сповна: Біль, зрада, розпач, слів отрута, Розбите серце, ігри без добра; За дурість наша совість буде продана. У тіні мрій таїться темна злоба, Ти нишком тішишся у тиші, Коли кривдники твої зазнають краху. Смакуєш злорадно їхні помилки. Тож чи насправді ти людина добра? Я […]

Тиск усіх умов виходить на поверхню, Любов, яку ніхто не повернув... Дитиною не ждеш таких повернень, Обличчя жорстокого господаря збагнув. Коли від втоми ти безнадійно загасаєш, Згубившись у хижому світі, де ти - чужак. Коли до «вищої ліги» не втрапляєш, А порожнеча огортає, мов туман. Та дрібницю одну […]

Ти знав, що можеш стати ким захочеш? Шеф-поваром, вченим, поліцейським? Можеш перерити безліч сховищ - Вчорашній наш аскет став епікурейським. А ще був кримінал, тепер він - страж порядку. Той, хто вмів лиш руйнувати і трощити, Сьогодні засіває нову грядку, А потім йде новий костюм шити. Пластичність, ти […]

Все життя у золотій клітці. Пташеня кує печальну пісню. У останній залишеній замітці Воно досягає волю без краю. Уник соловейко ув'язнення. Крила заспівали разом з ним. Нема для горла подразнення, Коли можеш побути "своїм". Повітря, морські привітні вітрила, Він не нарадіється, ними прикриваючись. Пташеня смиренна доля охрестила, Померло […]

У собі закритий, пригнічений конкретно. Боїться шурхоту, небезпеки й болю. Оглядається у натовп вічно бентежно, Утискає і придушує гігантську волю. Тривога, страх, слабкі подивини. Німа, глуха, незграбна і боязка статура. Терпець урвався. Побачив глибини. Уперед вирвалася власна, гуманна культура. Його визнали страшним радикалом За відкритість, "викривлене" сприйняття. Він […]

А закинь думки про суспільство. Зупинись, вдихни, почни із себе. Пауза, егоцентричне схильство - І сердечко не беззахисне-слабе. Як думаєш про опортунізм, То все стає можливим. Виразка, травма, астигматизм - То буде не таким важливим. Прибереш зайві пріоритети, Думатимеш про своє майбутнє; Обереш не слабкість, а паритети - […]

Не зраджуй, будь сама собою. Будь квіткою глибокого коріння. Назавжди стань одним з імлою - Імлою рожевого милого спасіння. Не зраджуй, будь лише моєю. Того так хочем я і ти, квітуню. Стрибнімо разом в Гіперборею; Не брешу, повір же, клуню. Не зраджуй, кричи всім про любов. Волай усюди, […]