І людно так…
І людно так, і так пустельно у плетиві людських орбіт. І важчає гудок пекельний, мов апокаліптичний біт, вдирається у хату, в душу — от-от розтане грань тонка… І трусить незачату грушу, чужа загарбницька рука. 24.05.2025
Маленьке щастя…
Маленьке щастя, дякую тобі за дотик сонця, промені присутності. Коли торкався світ твоєї сутності – не загубився у гулкій юрбі. За те, що крок – упевненістю кований, за те, що слово – зважене, мов сталь. За те, що ти – не сніг, і не печаль, а теплий усміх […]
Не час мабуть…
Не час мабуть. Іще не час піднятися з колін народу… Палає небо, як свіча. Тече крізь нас молитва роду. О, найкоштовніші ліси! О, найщедріші чорноземи! Усе Ти нам віддав Єси, мій Боже — де ми? Де ми?! Де ми?.. А ми — у полі, на нулі, де нас […]
В БЕЗОДНЮ
Себе в безодні просто загубила, Мов камінь, що зірвався із гори. Коли летіла — не розкрила крила, Не відрізнила подиху від гри. Там, угорі, лишилися обличчя, Якісь слова, події та міста. А тут — лише холодне потойбіччя І тиша, наче аркуш, непроста. Шукаю дотик, підпору чи сошку, Намацую […]
Поки тримається степ
Земля аж дрижить під важким залізом, І небо роздерте вогнем навпіл. Ми втиснуті в глину сирим окопом, Де дим перемішаний з потом і пилом. Тут ніч не приходить — вона прилітає Разом із свистом чужих батарей. І кожен із нас уже добре знає, Якою ціною тримають людей. На […]
Коли замовкне горизонт
Коли замовкне врешті горизонт, І КАБи перестануть гризти небо, Ти згадуєш не вибухи, не фронт — А дім, куди вертатися нам треба. Де босим біг від мами до бабусі, Стежками, де дитинство промайнуло. Стадіон, турнік... і в кожному русі — Те рідне, що війна не закреслила. Туди привіз […]
В БЕЗОДНЮ
Себе в безодні просто загубила, Мов камінь, що зірвався із гори. Коли летіла — не розкрила крила, Не відрізнила подиху від гри. Там, угорі, лишилися обличчя, Якісь слова, події та міста. А тут — лише холодне потойбіччя І тиша, наче аркуш, непроста. Шукаю дотик, опору чи сошку, Намацую […]
За що все це нам?
За що все це нам? За волю! За те, що не скорилися ми, Кацапській гнилій потворі, В запеклій борні й вогні. За те, що ми вільні люди, За те, що ми козаки, Що дихаєм на повні груди, У власному славнім житті. За те, що ми любимо працю, Ми […]
Дитячий світ
Хочеш мати радість у житті? Подаруй дитині справжнє свято. Очі заблищать, як кришталі, Світла в світі стане так багато!. Вигадай їм казку — хай летить, Завітає в кожну хай оселю. Миколай з дарунками приспить, Начаклує радість та весілля. У кутку вовтузиться дитя, Всі скарби свої переглядає, Поруч ти […]
У грудні сніг?
У грудні сніг? Ви що, смієтесь? Коли таке було? Не пам’ятаю я тепер. То може десь в Карпатах, на півночі холодній, Насипе трохи — та зійде. У грудні ще цвітуть в саду троянди, У затишку сховавшись від вітрів, Ще айстри у садах чекають на морози, І не рахують, […]
В БЕЗОДНЮ
Себе в безодні просто загубила, Мов камінь, що зірвався із гори. Коли летіла — не розкрила крила, Не відрізнила подиху від гри. Там, угорі, лишилися обличчя, Якісь слова, події та міста. А тут — лише холодне потойбіччя І тиша, наче аркуш, непроста. Шукаю дотик, опору чи сошку, Намацую […]
ОСТАННЯ СПОВІДЬ
Не плач за мною. Я тепер — трава. Я теплим вітром овіваю плечі. Я — ті невимовні в журбі слова, Що ти почуєш у глибокий вечір. Я не боявся. Просто не встигав Згадати все, що серцю було миле. Я в землю вріс — її я обійняв, Щоб ви […]
М’ЯСОРУБКА
Окопний біль. Зубами держим край. Земля кричить під нами від металу. На небо не дивись і не благай. Атака. Ніч. Нас знову стало мало. Там мій шеврон, просякнутий вогнем. Притиснув рану. Пальці заніміли. І попіл став останнім нашим днем. Не всі дожили. Ми — не доробили. Горить вогонь […]
ПУСТКА
Позаду пустка. Чорний силует. Лишився дім, де пахло свіжим хлібом. Тепер там тільки згарище й скелет, І вітер виє під розбитим небом. Усе життя — у пластик, у вузли, Усе, що будували ми роками. Тікаєм в ніч від попелу і мли В чужі краї, під іншими зірками. В […]
Загублений ескіз
Я забреду туди, де вже була, Де кожен камінь пам'ятає крок. Там тінь моя колись давно жила, Залишив час свій золотий пісок. Навколо все знайоме до дрібниць: Старий будинок, двері і замок. Вплітає пам'ять профілі облич В канву забутих, прожитих думок. Я доторкнуся пальцями до стін, Які тримають […]
ЯК ВПЕРШЕ
Усе як завжди: вечір, теплий чай, Моя рука в твоїй руці лежить. А за вікном зоріє неба край, І нам з тобою дорога ця мить. Усе як завжди: світло від свічі, Слова щемливі, погляд очі в очі. Ми знову разом губимо ключі Від таємниць незвіданої ночі. Усе як […]
Оповідь про сьогодення
Сьогодні день дождя і матері. Капає постійно, нібито щось сталося, Сльози матері на обличчі. Пташки купаються у калюжі. Неначе озером стало, Лебеді малюків мають. Батько качків ганяв по озері, А черепахи спокійно плавають там. А хлопці спортивному одязі бігають. Описуючи події для історії нашого краю. Хоть проснувся від […]
«Мовчання смерті»
Тихо падав вечір сивий, Місто гасло мовчазне, Смерть ішла у білім пилі, Наче знала щось земне. Вітер ніс холодні тіні, Дощ стікав по ліхтарях, І губились дні осінні У забутих вже шляхах. Та у темряві бездонній, Де мовчання, наче лід, Серце б’ється невгамовно — Навіть смерті всупереч. Смерть […]
