Роутер
В кутку кімнати, де сивіє тиша, Павук залізний заплітає дріт. Там точка доступу тихенько дише І посилає імпульси у світ. Вона невпинно суне в ніч бездонну, Де замість крові лиш холодний струм, Антена ловить крізь масив бетону Короткі спогади і довгий сум. Летять пакети, мов скляні фантоми, Крізь […]
Поки тримаю свій шалений світ
Мій мозок плавився в печі інсульту. Він білий шум залишив в голові. У скроні б’є постійно і без культу Вплітає гул у помисли живі. Я вижила, хоч рушились фасади, Де кров стогнала у тисках судин. І цей мій шум — лиш крапелька досади, Що піднімає піну із глибин. […]
Лиш подих
Вони застигли в точці незлиття, Де простір ріжуть міражі зі скла. У кожного із них — своє життя, І між світами тиша крижана. Один і той же контур, той же знак, Той самий жест, відбитий уночі. Світ у дзеркальних вітражах закляк — Там тіні поглинають блиск свічі. Вони […]
Поки тримаю свій шалений світ
Мій мозок плавився в печі інсульту. Він білий шум залишив в голові. У скроні б’є постійно і без культу Вплітає гул у помисли живі. Я вижила, хоч рушились фасади, Де кров стогнала у тисках судин. І цей мій шум — лиш крапелька досади, Що піднімає піну із глибин. […]
АНГЕЛ
Він запросто сидів на підвіконні, Неспішно струшував сузір’їв пил. А зверху, через зорі напівсонні, Холодний місяць молоко цідив. Він гребінцем розчісував тумани, Вплітаючи в їх довгі коси мідь, Крізь скло шибок та пластикові рами Він кидав світлу і спокійну мить. За пазухою він ховав світанки, І гладив їх, […]
Особливість
Ми не за зло. І ми не за добро. Бо ми завжди й цілком за справедливість. За справедливість НАШУ! Це - ядро Всіх нас. І в цьому наша особливість! Ми вирішили, що змінитися пора, Здається, є благословіння неба: "Плануй і дій" - це істина стара. Ми: "Дій без […]
Лічені дні
Мозок плавиться, в голові напруга, А навколо сирени виють. Серпень яскравий, як папуга, Дні останні спекою тліють. Все, що достигло — у врожаї, Хай взимку їсти що буде. Серпень складає лічені дні, Ось вересень скоро прибуде. Ще спека пече, ще тінь, як завжди, Рятує живе під собою. Та […]
Клітки
Де та ціна подібного блюзнірства? Де та межа людської сліпоти? Обурюємось ми на концтабори, Та в кліткопарки звіра здатні завезти. Будуєм тюрми людям і тваринам, То хто ж тварина звірячої подоби? І там, і там життя стає млином, І це створіння комусь то до вподоби. І насолоджуємось творінням […]
Кавовий бал
На бал до Кави у палац зібралось товариство З усіх маєтків родових, коштовне мов намисто. Вервечкою тягнулись в зал шляхетні пані й панове, Якраз щоб вродою блиснуть, раз запросили знову. Ось Чай зелений підійшов із панною своєю, В смарагдовому вбранні, мов горді дві лілеї. За ними родич поспішав, […]
Без бою немає слави
Без бою немає слави, Без шляху не здобути висоти. Хто серцем стоїть за державу, Той зможе крізь темряву йти. Не кожна перемога — у битві, Не кожен герой носить зброю. Та правда живе у молитві, А сила — у серці з тобою. За землю, за волю, за мову, […]
Вже видно осінь
Вже видно осінь златокрилу, Її відбиток - на землі. Вона розсипала повсюди, Багряні барви золоті. Вже ніжним пензлем намалює Ті візерунки чарівні... Осінь, осінь - видно осінь, В золотім її вбранні. 29.08.2026, Благовіщенська
В усіх, в усіх – своя вона
Для когось — ніжність неземна, Любові вічної початок. Душа її — немов кришталь, Що пісні дзвінкії співає. Для когось — сильна і різка, Що палить швидко перешкоди. Лунає в ній одна мета: "Вогонь не згасне зроду!» І знову тиха, як та ніч, Лиш зорі в небі гаснуть. Огорне […]
Мов свічка в стакані
Перони ковтали пекельну сирену, Кресали колеса крізь крики розлук. Вони везли в жилах замерзлі антени, Що ловлять ракет свист і вибухів стук. Пальто пахло димом, підвалом і страхом, Кишені вологі від схованих сліз. Світ став домовиною, вкритою дахом, Яку за собою цей потяг повіз. Десь дім догорає, мов […]
ЖАЛЬ ПОПЕЛОМ ЛІГ
Уже кличе дорога птахі́в В свої далі безмежні, безкраї, Й вітер першим угору злетів, Коли крила ті в небо здіймали. Літо дивиться з жалем услід, За́йде осінь --- жалю́ ще добавить, І на серці жаль попелом ліг, Сумувати ще довго заставить. 27.08.2026. Ганна Зубко
РУКУ ТЯГНУ КРІЗЬ НОЧІ
З нетерпінням її вигляда́ю, Руку тягну крізь ночі свою, Погляда́ю у далі безкраї, До уваги всі зміни беру. Вже десь яблука в тра́ви спадають, І птахи вирушають в політ, Дні останні вже літні минають І осінні зайду́ть на поріг. Буде вечір спускатись раніше, Привертатиме захід усіх, Мені б […]
УЖЕ ЛІТО ЗГАСАЄ
Уже літо потроху згасає, Його дні добігають кінця, Промінець на плечі́ упіймаю Й посаджу́ на краю стільця. Й посаджу́ іще божу корівку --- Дуденька́, що у крапочках весь, На оту он, нахилену гілку, Чи оцей, біля ніг бур'янець. На метелика дивляться очі, Та́кож квіти, а чом би і […]
Від любові і до скону
Любов - біда й велика ласка, Яку опікує планета. В її торбинці ця закваска - Гримучий мікс біди і ласки - Потай породжує поетів. Поезія плекає мрії, Але віщує про халепи, Про довгі і нудні події, В яких химерами гибіють І генії, і недотепи. І капсулюють ті і […]
Пустка
Шовк із ефіру. Об'єднує струм Дві частоти на одному хребті. Дихання пахне озоном — крізь шум Руху планет у важкій темноті. Рідна душа — це не тиша, а зсув, Зламаний вектор у центрі страхів. Через судому заклинив засув, Позначки зникли на карті шляхів. Ділимо навпіл барвистий вітраж, Де […]
