МІЙ СПОГАД БОЛЮЧИЙ
Грім гримів серед дня й серед ночі, Дощ не стукав ніразу в вікно... Пригадались сумні твої очі, Випускний наш, сусіднє село. Грала музика й ти на баяні, І до танцю мене лише брав, Енергійні були ми та гарні І зустріти всяк сонце бажав. Жартував ти сумними очима, Було […]
ПРАВДА СВЯТА
Не стоїш вже мені на заваді, І страху́ вже немає, зник, А він був, коли чувся насправді Той щоденний нелю́дський крик. А я тишу люблю́ і це знав ти, Бути громом старався у ній, Та побічник святої я правди --- В наші стіни ти зло лише ніс. Після […]
* * *
Зашарілася вже гороби́на, Хміль все далі угору поліз, Знову спека злегка́ притомила, Адже літо, серпень ще скрізь. Виснуть яблука, груші і сливи, З насолодою хтось уже їсть, Вже гуртами птахи полетіли, Та й і дощ вже не частий гість. 23.08.2026. Ганна Зубко
* * *
Повз місяць вечірній вже хмари пливуть, Що сяйво злегка розсіває, Й на них погляда́є, рахує мабуть, Та хмар тих потік прибуває. А ніч порахує усі зірочки́, Розквітлі на про́сторі неба, Вже в сни задивились усі діточки́, Й собі в них поринути треба. 25.08.2026. Ганна Зубко
Я НЕ СТАНУ ТВОЄЮ РОСОЮ
Я не стану твоєю росою, Ти не станеш світанком у ній, Між дощів заховаюсь сльозою, Щоб знайти вже мене не зумів. Буде вітер про мене лиш знати, Небо знатиме й більше ніхто, Будуть хмари мене прикривати, Освіжатиме вітер чоло. Обійматиме простір за плечі, Де втомлятиме прикрість доріг, Не […]
ЦЕ ВЖЕ ОСІНЬ
Зустрів вересень в школах дітей, Нагадав всім, що він -- це вже осінь, Прохолодніший серед ночей, Що жаркими здавалися досі. Десь рум'яні вже яблука й ні, В траву падають й виснуть красиво, Панорами веселі й сумні, Притаманне це осені диво. Якщо чесно -- втомив вже асфальт, У природу […]
* * *
Вітер шумів і затихав, Вслуха́лось небо, явір слухав, Тихенько до́щик накрапа́в На листя, де сиділа муха. Птахів не видно, сірість дня Усе яскраве поховала, Лишились: муха, дощ і я, Та постать вітру заліта́ла. 23.08.2026. Ганна Зубко
ПРИСЯДЬ БІЛЯ МЕ́НЕ
Прошу́, вітре, присядь біля ме́не! Як не зможеш --- довкола крутись, Не втікай, бо самотньо без те́бе, Пуста неба блакитного вись. Шум авто́... перехожі... дорога... Поблизу́ все, ти поряд присядь, Та принишкни скоріш якомога, Бо у небі птахи вже летять. 23.08.2026. Ганна Зубко
ПРИСЯДЬ БІЛЯ МЕ́НЕ
Прошу, вітре, присядь біля ме́не! Як не зможеш --- довкола крутись, Не втікай, бо самотньо без те́бе, Пуста неба блакитного вись. Шум авто́... перехожі... дорога... Поблизу́ все, ти поряд присядь, Та принишкни скоріш якомога, Бо у небі птахи вже летять. 23.08.2026. Ганна Зубко
Кохання моє
Кохання моє, ти наполеглива й сильна, Упорна в житті, та душею ніжна. Добра і правильна, щира й красива, Для мене єдина, моя неповторна. Ти завжди підтримуєш, навіть здалека, Коли між нами дороги й тумани. І кожне твоє найніжніше слово Тримає мене крізь важкі випробування. Я сумую за очима […]
Для моїх дівчат
У тридцять років доля непроста — Стояти на межі, де дим і порох. Та в серці — віра, світла і свята, І ваша любов тримає мене поруч. Бо там, де Бандурове в тишині Сховалось поміж садів і хат, Ти молишся, Ілонко, уночі, А в небі зорі світять поміж […]
Знайти себе
Ця мета не зі сталі, вона із води, Що з-під ніг вимиває байдужий пісок. Я нарешті навчилась лишати сліди, Де раніше боялась зробити і крок. Я зберу силует свій із битого скла, Де відбилося небо й старий манекен. Моя сутність — не попіл, а чиста смола, Що пульсує […]
Де чайним листям неспішно дні линуть на дно
Час застигає в піалі гарячого чаю, Пар, наче грива, здіймається вихором ввись. Я в нерухомості мовчки це спостерігаю, Тихо ілюзії спинами сунуться вниз. Світ розчинився у глянці багряного кола, Де чайним листям неспішно дні линуть на дно. Кожна хвилина, яка іще не охолола, Ніби прозоре та часом затінене […]
Знайти себе
Ця мета не зі сталі, вона із води, Що з-під ніг вимиває байдужий пісок. Я нарешті навчилась лишати сліди, Де раніше боялась зробити і крок. Я зберу силует свій із битого скла, Де відбилося небо й старий манекен. Моя сутність — не попіл, а чиста смола, Що пульсує […]
Вона хотіла чути: «Мила, ніжна»
Куди поділась мужність чоловіка, Щоб заховатись за могутній торс? Сидять у кріслах, труть свої повіки, Погладжують на покривалі ворс. Парад фасадів: м'язи із граніту, Титанові годинники й авто. Всередині — лиш порцеляна бита, Яку в падінні не схопив ніхто. Вони ховають серце у скафандри, Бо прояв почуттів — […]
Ніхто не поруч
Ніхто не поруч зі мною , Більше ніхто наче не цінує мене . Наче ніхто не цікавиться моєю думкою , А я наче служу з небес . Ніхто не запитує : « Як справи твої?» Ніхто не цікавиться , наче що трапилось зі мною. Усі наче , кинули […]
Пошук Бога
Пошук Бога Я іду без релігій крізь розчерки книг, Де слова закисають, мов з літер кефір. Мій маршрут — через згарища, попіл і сніг, Через вибиті вікна у зоряний вир. Він не в куполі з золота, не у парчі, Він — у тріщинах стін, де пульсує озон. Я […]
Вона б хотіла бути просто ніжна
Куди поділась мужність чоловіка, Щоб заховатись за могутній торс? Сидять у кріслах, труть свої повіки, Погладжують на покривалі ворс. Парад фасадів: м'язи із граніту, Титанові годинники й авто. Всередині — лиш порцеляна бита, Яку в падінні не схопив ніхто. Вони ховають серце у скафандри, Бо прояв почуттів — […]
