Українські вірші

Згадала вишні. Які то були вишні! Рясні, солодкі, гіллям попід хату. Вони стояли, мов маркізи пишні, Їм соловей співав свою сонату. Бува, із вітром злинуться у танці: День — в ритмі вальсу, інший — у фокстроті. Тому ж вони й заходяться в рум’янці, Бо крутять горді стани при […]

Ми плекали в юності надії, Віру в себе та щасливі дні. Мали кожен заповітні мрії — Перешкоди були не страшні. І здавалось: молодість — навіки, Те кохання перше — назавжди. Геть казились від батьківської опіки, Ті ж хотіли просто вберегти. Вже пройшли і танці до світання, Вузи, друзі […]

Хай свариться вона, кричить, волає, Доводить правоту свою щосили. Це не біда. Біда — коли змовкає, Бо обіцянки ті пусті стомили. Вона не хоче більше воювати, Не бачить сенсу витрачати нерви. Там вже немає чого рятувати — З кохання залишилися резерви. Так йдуть жінки — безшумно й гордовито, […]

Наші душі блукали через епохи, Континенти, галактики, постаті. Дай упитися тобою до країв, до знемоги — Хочу жити в твоєму погляді. Ми знайшлись. Благодать на нас, грішних, зійшла. Шанси ж були на нуль помножені. Я не знаю, як світом без тебе ішла — Черевики й душа до дір […]

Бува, думки гризуть мене зсередини Безжально, як гієни уночі. Мізкую про минуле чи взаємини — Я у тюрмі, вони — наглядачі

Ти достатньо достатня! Ти свята, і ти грішна. Познімай сіре шмаття! Прочитай світу вірші. Подивись страху в очі, Запишись на бачату. Є багато хороших — Доля ж любить завзятих. Є багато красивих, Ціла тьма надихаючих, Та все менше щасливих, Світло в серці лишаючих. Вчися жити сьогодні — Може, […]

Не знаю, чи сам собі здобич, Чи, може, собі мисливець. Прогортую вкотре у пам’яті Ескізи твоїх гострих вилиць. Я, певно що самогубець — По твоїй вині, у зашморгу. Злочинець, шалений безумець, Що йде, сміючись, на каторгу. Не молю жалю чи милості — Як праведник під Голгофою. Я змучений […]

І мчать роки, мов сивогриві коні, Лише чого не було на шляху: Розбите серце, змучені долоні, Душа розпʼята на тольованім цвяху. Найближчі, як ж так сталось, почужіли, А незнайомці — рідні, мов сімʼя. Маленькі діти виросли, змужніли, Пустує хата, висохла земля. Пррр! Зупиніться, коні — відпочиньте. Напуйтеся із […]

А час летить торнадом, рік за роком, І спогади він рве у небуття. Минулись ери, влада і пророки — Наступні ми — калейдоскоп життя.

Скажіть моїй двадцятирічній долі, Що сльози лити зараз геть не слід. Хай не терпить, не грає чужі ролі І не шукає «правильний підхід». Вже зовсім скоро — щастя, моя мила, Побачиш: ти є гідна всіх чудес. Почуєш сотні раз, що ти красива, Й життя без тебе геть втрачає […]

Дівчинка-жінка, яка не відчула захисту В п’ять, у п’ятнадцять, тридцять — сядь, відпочинь. Знаю, втомилась від соціального натиску, Лізуть у душу, корчать святих берегинь. Просто живи так, як вдається, хочеться. Ті, що говорять, в шкурі твоїй не були. Слухай дитину в собі — вона все ще бореться, Щоб […]

Я без тебе не вмру — я виживу, Якось викручусь, відіб’юсь. Доля моя подібна мереживу — Я кроше виплітати навчусь. Візерунки плестиму з квітами І щасливо-барвисте життя. Надто довго чужими орбітами Мандрували мої почуття.

Хто ти така? Ти ж не з цієї епохи. Очі зелені, шкіра свинцево-бліда. Не проганяй. Дай помилуюсь трохи. Бамберг в віках. Ти — п’ять століть молода

Твоя любов — зі смаком сигарет, Якщо конкретно — «Мальборо» червоні. Ледь не щодня ти мчиш в мій лазарет, Зашию рани, поцілую в скроні. Твоя любов вдяга мені пальто. Їй третю ніч, як і мені, не спиться. Спішить без прав на вкраденім авто, Любов залежна і без дози […]

І ти в думках блукаєш серед ночі, Шукаючи когось. Ні, не мене. Я попросила подивитись мені в очі— Любові в них не було. Кам’яне обличчя подивилося на мене. Я його бачила у сотні чужих лиць, В яких були не схожі віра чи світогляд, Які спішать до різних міст, […]

Їй співчували всі дванадцять апостолів, Й моментами крик долітав в саме небо. Так, душі вмирають без зашморгу й пострілів, Коли в них людино-вітальна потреба.

Якби ти стала глиною — зліпив би із тебе вазу, А якби була картиною — признали б шедевром відразу. Писали б із тебе копії художники з всього світу, І в Римі, і в Ефіопії жадали б тебе поглядіти. А поки тебе я торкаюся І міцно ось так обнімаю […]

Спів птахів навесні — як це гарно, блаженно і чисто. Запах квітів і трав — мов воскреслих із вічного сну. Я тобі одягнув навесні, із янтару намисто, Я з тобою стрічав ,свою першу (й останню) щасливу весну.