ХОЧЕТЬСЯ ТИШІ
Хочу про ніч, про світанок писати, Але не можу -- знаходжусь у сні, Хочу босо́ніж у ро́си ступати Та вже ті ноги, як не мої. Хочу до лугу, до га́лявин хочу, В пахощі ніжні тих квітів і трав, В кожного дня виманюю-про́шу Спокій, який дефіцитом вже став. Щебет […]
ОСТРІВЕЦЬ
Парк змінився, немов почужів, Час торкнувся, наче картини, Колись дихав природою, жив, А тепер --- під впливом людини. Там росла кропива́ серед трав, І найдовше сніг там валявся, За мольбертом художник стояв Та уважно красу роздивлявся. Ані ліс, ані гай --- острівець, Не водою --- асфальтом обвитий, І […]
ОСТРІВЕЦЬ
Парк змінився, немов почужів, Час торкнувся, наче картини, Колись дихав природою, жив, А тепер --- під впливом людини. Там росла кропива́ серед трав, І найдовше сніг там валявся, За мольбертом художник стояв Та уважно в красу ту вдивлявся Ані ліс, ані гай --- острівець, Не водою --- асфальтом […]
ОСТРІВЕЦЬ
Парк змінився, немов почужів, Час торкнувся, наче картини, Колись дихав природою, жив, А тепер --- під впливом людини. Там росла кропива́ серед трав, І найдовше сніг там валявся, За мольбертом художник стояв, Наче вперше в красу ту вдивлявся. Ані ліс, ані гай --- острівець, Не водою --- асфальтом […]
У тріщинах скла
Лежать на землі лиш вітражні уламки, Блискучі, барвисті картинки життя. Це згадка про легкі повітряні замки, Які розтрощило вмить серця биття. Тут спокій запікся розплавленим сплавом, І пам'ять стікає у тріщини скла. Минуле, що гріло нас теплим металом, Тепер обпікає лиш холодом зла. Розсипався всесвіт на тисячу ліній, […]
ВОРОГИ
Знов виття серед ночі сирен, І світанок прийшов у тривозі, Неспокійним і видався день --- Вся країна в ракетній облозі. Скрізь розруха, і горе, і біль, Гіркі сльози, що очі з'їдають, Були ві́йни іще за дідів, Вороги --- вони серця не мають. Посягають завжди́ на чуже, На родючіші […]
Замкнений вокзал
У черепі, як в чаші з чавуну, Німий конвой думок змикає коло, Стираючи кордони і вину, Там гостре лезо душу розпороло. В нім пам'ять, наче випалений сквер, Де плавиться метал із передбачень. Жар спогади усі у попіл стер, І вже вони не мають більше значень. Горить нейронна сітка, […]
ПЕЧЕ СОНЦЕ
Пече сонце, безжально пече, Вже на мінімумі сили, Буде щастя, коли зайде́ За ліси, небосхили. І ого́рнуть сутінки-тінь, Мов туманом, приємно, ніжно, Сон навіє на втому лінь, І розслабить повільно ліжко. Заколише, вбаюкає ніч, До світанку зніматиме втому, Потім сонце, як доменна піч, І так знову, і знову... […]
ОСТРІВ СЕРЕД АСФАЛЬТУ
Не ходила по па́рку давно, В якім році була́ --- не згадаю, Та часу́ вже немало спливло, Тож упущене наздоганяю. Вздовж, упо́перек ним я пройшла, До кремезних дубі́в тулилась, Одиноку березу знайшла, Що між сосен губилась. Дав змочити долоні фонтан, Й густі крони ховали від спеки, Поблизу́ хтось […]
Абетка (математична)
Математична абетка від А до Я * **А** — **Абсциса** по осі летить, Координату нам підкаже вмить. * **Б** — **Бісектриса** — це така кумедна киця, Що бігає по кутах і ділить їх по-братерськи, як годиться. * **В** — **Вектор** напрямок тримає чітко, Як тропа до коханої жінки. […]
"Моя любов "
Тебе кохаю, ти це знаєш. Тобі життя, я віддаю. Про тебе думаю, тобою марю. А серце б'ється мов в раю. На тебе з ніжністю дивлюся,і відчуваю лиш одне. За це,я Богу помолюся. Що можу бачити тебе. Не можу жити я без тебе. Ти відчуваєш це,я знаю. І пройде […]
"Життя у війні"
Подивлюся на небо чисте . І наче добре,все навкруг. Все оживає так барвисто. Спів чути тихо з лісосмуг. Пташки щебечуть,так завзято. Неначе, й немає війни . Вже хтось готується до свята. А хтось чекає зі слізьми... Від болю серце розриває. Душа, неначе, тихо спить. Хтось на землі,за нас […]
"Сльози матерів"
Земля проснулася від болю. І за тремтіла, загула. Вони виборюють нам волю. Болить, за рідну,нас душа... Покрита кров'ю і тілами. Невпізнаних, наших синів... Знущаються,кати над нами. Не рік,не два,не пару днів. В куточку плаче,сива мати . Чекає звісточку з війни. Та скільки ще, буде тривати? Синів нам Боже,бережи. […]
"Весняне проміння"
Проснувшись зранку,чути тихо. Як оживає після сну. Під спів пташок,усе затихло. Лиш чути пісню голосну. Так ніжно, вітерець повіє. Росою вкрита, де-не-де земля. В блакитнім небі, сонце вже видніє. Промінням ясним,сліпить ліхтаря . На ганок вийду, філіжанку кави. Ковток повітря, глибоко вдихну. Не треба, мені пафосу і слави. […]
"Біль, який гартує"
Буває стан, коли уже не треба... Порад безглуздих, голосних промов. Свій погляд, піднімаючи до неба. Я тільки прошу, тихо, без розмов Душа твоя, неначе скам'яніла. Немає більше, радості в очах. Своє життя,прожити,ти хотіла Однак лиш сльози,на твоїх щоках... Твій кожен день, наповнений стражданням. Фальшиві погляди, кидають звідусіль. Твоє […]
"Вона любила"
Вона любила гарні квіти. Слова, які чіпали душу. Життю, прекрасному радіти . Лиш чути тихо,я залишу... Без зайвих слів,і без вагання Стиснувши волю у кулак. На мить забула про кохання. Відчувши волю,та однак. Неначе тихо,рве від болю. А серце плаче від нудьги... Змінивши,непокірну долю. Немає гірше від туги.
правОбережний
В Києва знову був кашель, черговий напад застуди. “Чи міцні? Чи цілі?”: Оглядаю уважно високі споруди. Я тролейбус обходжу позаду - у нього роги. Цими днями ми жертви зайвої перестороги. Спати будем вже потім, можливо завтра, Бо сьогодні всі ми чергуємо, всі на варті. Зранку місто димить, чорнить, […]
Земля
Мужик по полю йде. Вгрузає в чорнозем, Заледве підіймає ноги, вздихає, робить крок. Несе тяжку суму, він гречкосій, і так йому годиться. Не бачить краю й суне до кінця, повільно пре. Він роду голова, його батьків й дідів у йому сила, І їх вага. Він крок за кроком […]
