МОЛЮ́СЯ. КАЮСЯ. ЖИВУ.
Чого боюся я найбільше? --- Фіналу, звісно, зізнаю́сь, Усе міняється на гірше Та долі за́вжди я корюсь. Щодня прошу́ у Бога сили Та вибачаюсь за гріхи, Щоб руки вправно ще робили, А ноги з легкістю ішли. Щоб пам'ять, розум працювали, Не хрипнув голос, зір не зник, Щоб в […]
Напівосінній блюз
А у нас ллє дощ, мов із відра, Б'є чечітку на дахи бляшані. Осінь, ніби відьмина сестра, — Варить каву в сизому тумані. Небо — наче вицвілий атлас, Прохолода тиснеться під шкіру. Цей похмурий, півосінній час Перевірить нашу правду й віру. Краплі б'ють по склу, немов серця, Що […]
Напівосінній блюз
А у нас ллє дощ, мов із відра, Б'є чечітку на дахи бляшані. Осінь, ніби відьмина сестра, — Варить каву в сизому тумані. Небо — наче вицвілий атлас, Прохолода тиснеться під шкіру. Цей похмурий, півосінній час Перевірить нашу правду й віру. Краплі б'ють об скло, немов серця, Що […]
Симбіоз
Я, мов стріла, що в тебе в голові, Застрягла і не витягти вже звідти. Там, де думки іржаві і живі, Сигнал притих й не хоче далі бігти. Я вже вросла в кору, немов граніт, І нервами просочуюся в синус. Я твій приватний, злий метеорит, Який ламає звичний плюс […]
УЖЕ СОНЦЕ ЗІЙШЛО
Уже сонце зійшло, За вікном взявся вітер, Від роси усе скло Рукавом наче витер. І за тра́ви узявсь, Обсушив, приголубив, Листям теж переймавсь, Там, дивись, вже й полудень. Сонце в півдні стоїть, Геть усе зашарілось, Як танцює-летить Милувалось-дивилось. Та вже той вітерець, Що буває усюди, Полетів навпростець Вниз, […]
ВСЕ ЧЕКАЮ
Все чекаю листа, Як чекали на мо́го, Переписка проста, Там нічого складного. Все чекаю дзвінка Поміж днів місяця́ми, Й огортає журба, Мої діти, що з вами? Ні листів, ні розмов, Десь-колись привітання, Смуток знову і знов Безперервні чекання. Є розваги --- вірші́, Інтернет у смартфоні, Але сумно --- […]
УЖЕ СОНЦЕ ЗІЙШЛО
Уже сонце зійшло, За вікном взявся вітер, Від роси усе скло Рукавом наче витер. І за тра́ви узявсь, Обсушив, приголубив, Листям теж переймавсь, Там, дивись, вже й полу́день. Сонце в півдні стоїть, Геть усе зашарілось, Як танцює-летить Милувалось-дивилось. Та вже той вітерець, Що буває усюди, Полетів навпростець Вниз, […]
Я ВСЕ ТАМ
Я все там, в тім селі, Що уздовж біля річки, Думки й ноги мої Біля верб та кринички. Ходять мокрим піском, Й по сухому ступають, По долині з горбом, По дорозі до гаю. Полем, між колосків, Будуть йти беззупину, Поміж трав, чебреців, Аж до са́мого тину. У дворі, […]
Про життя
Що означає жити? Мабуть це - відчувати. Інколи це - радіти, Інколи - ще й страждати. Жити - бути в моменті, Вміти ним володіти. В кожному конкуренті Друга свого вглядіти. Жити - щиро любити Людство, людей окремих: Радісних і забитих, Різних - нерідних, кревних... Жити - любити тіло […]
СПЕКА
Вікно відкривши, вітру упіймала Приємний дотик до лиця та рук, Ті поцілунки з жадністю приймала Після вчорашніх кліматичних мук. Так, мук, бо сонце несамовитим стало, Рослинний світ поганить на ходу, Уже на сході зранку припікало, Й пішло на південь, в стадію жарку. Початок літа, далі що чекає І […]
Я вдячна долі за усе, усе
Я вдячна долі за усе безкрає й миле: За степів безмежжя і блакитне небо, За тихий вітер, що колосся колихає, І за надію, що ніколи не вмирає. За сонце, що яскраво світить вдалині, За роси перші на ранковому крилі, За спів пташиний, чистий і дзвінкий, За кожен день, […]
Я вдячна долі за усе, усе
Я вдячна долі за усе безкрає й миле: За степів безмежжя і блакитне небо, За тихий вітер, що колосся колихає, І за надію, що ніколи не вмирає. За сонце, що яскраво світить вдалині, За роси перші на ранковому крилі, За спів пташиний, чистий і дзвінкий, За кожен день, […]
Зерно…
Пшеничний хміль і небо золоте, Сліпучий день розлито над ланами. А серце б'ється, стиснуте, пусте - Між гноєм ран і свіжими бинтами. Сліпа планета котить мертву путь, Впиваючись кривавими жнивами. Нам дано все. Ми осягнули суть. Та вічний Каїн досі поміж нами. Чуби схилились в скошені хліби, Завіяло […]
Віват
Віват, прийдешній день, тебе стрічаю! Твій ранок дихає сирим свинцем. Я більше не розбризкую відчаю, Не закриваю від вітрів лице. Ти розрізаєш ніч, немов бляшанку, І сиплеш іскри з-під залізних вій. Твоя зоря — це перша кров світанку, І виклик на останній чесний бій. Скрегочуть шестерні німого неба, […]
ВІТЕР
Стрепенув вітер явором, листя Полетіло на землю сиру, На калини ягід намисто, В пожовтілу уже траву. Сколихнув верболозу гілля --- Й листя миттю уже в воді, Підмиває яка коріння, Кладе хвилі в пісок мутні. Чесав коси ще, плів березам, Очеретом весь час хитав, І ламав щось, неначе різав, […]
ХРОНІКА ДНІВ ПРОЖИТИХ
Прожену біль хоча би на день, Щось приємне далеке згадавши, І от маю: табун знов гусей І корову, мотузку додавши. Наче кадри старо́го кіно, Появляються й знову зникають, Вже корова із збитим ріжком, А всі гуси у річку тікають. Викликають ті сльози вже сміх, Якби́ зараз за те […]
У тріщинах скла
Лежать на землі лиш вітражні уламки, Блискучі, барвисті картинки життя. Це згадка про легкі повітряні замки, Які розтрощило вмить серця биття. Тут спокій запікся розплавленим сплавом, І пам'ять стікає у тріщини скла. Минуле, що гріло нас теплим металом, Тепер обпікає лиш холодом зла. Розсипався всесвіт на тисячу ліній, […]
У тріщинах скла
Лежать на землі лиш вітражні уламки, Блискучі, барвисті картинки життя. Це згадка про легкі повітряні замки, Які розтрощило вмить серця биття. Тут спокій запікся розплавленим сплавом, І пам'ять стікає у тріщини скла. Минуле, що гріло нас теплим металом, Тепер обпікає лиш холодом зла. Розсипався всесвіт на тисячу ліній, […]
