Віра в майбутнє
До зустрічі, брате! Час з відпустки, на службу повертати. Знов нам їхати в пітьму. Та головне ти не торбуйся , ми переможемо " сатану". "Не проси, знов їхати зі мною! Ти і так вже здоров'я витратив на цю війну . І мій обов'язок зустріти перемогу не в тилу! […]
«Варто»
Як би не було тяжко – варто вибачати, у відповідь на злість – із себе злого не вдавати. Тягнути руку тому, хто упав, і не судити того, хто чогось не знав. Філософію життя свою плекати, і всупереч Ніцше того, хто падає – впіймати. На місці кожної людини можеш […]
«Потім»
Сьогодні маю мало часу — зроблю все завтра, матиму його «із запасом». Запрошуєш мене гуляти? Ой, ні, зараз навчання, семінари — маю все вивчати. Потім. Про почуття сказати? Не той момент. Пізніше. Сьогодні краще промовчати. Потім. В інше місто завітати? Ні, немає коштів, треба відкладати. Потім. Нових людей […]
Колись у тебе
Колись у тебе буду, може, я, а може — вже ніколи не буду. Бо всюди я чужа, чужа — і все. Пробач мені, що часто так далеко. Думками я з тобою — пам’ятай. Бувають грози, а буває й тепло, та час такий — усе кудись летить.. Я зараз […]
Від минулого до сьогодення.
Гуляти по парку гарне задоволення, Зустрітися з друзями і сповнити минуле. Пройтися історичним шляхом, Наповнятися старовинним духом. Двері історії відчиняються всюди. Кожна знайдена річ дає відчуття минулого. Келих, дзбан і монети вічні свідки подій. Кожен дотик і запах повертає кудись. Спомини летять до наших пращурів. Хтось вкладає свою […]
Незламні
Ми жили у полоні мрій У тій рожевій ваті, Де роздають лише поради Безглузді, як мої тапки. Нам казали, що так треба, Що треба тільки працювати, Щоб Бога не згадували у хаті І вкланялися лише владі. Вони нищили цивілізації, Згребали все під себе, Голодомором душили Сім'ї розстрілювали, В […]
Напівмоскаль–напівлюдина
Народжені в СРСР, нащадки змішаної крові, Хто ностальгічно згадує неволю І мастурбує до крові в долонях На ті часи, що відобразились на скронях у сивині... А як же сором? Ви тридцять літ жили в свободі – Недосконалій, досить кволій. Без крові вирвались з неволі, Та не судилось вам […]
Лиш ті, що сплять, не роблять помилок
Вони замкнулись в коконах зі скла, Де пульс від світу в'ється страхом в скронях. Їм руки ріжуть биті дзеркала — Відблиски затухають у долонях. У них в кишенях — вивірений штиль, Пігулки від невдач і від застуди, Їх простір — простягається не з хвиль: Це шторм, закутий у […]
Цілуючи проміння (Вінсе́нт Віллем ван Гог)
Яскраво-жовтий розпач б’є у скроні, І крутить вихор зоряне рядно. Там соняхи, мов голови в короні, Вдивляються у сонячне вікно. Там небо дихає мазком і болем, Там синява — як вивернутий нерв. Кричать ворони над пшеничним полем, Де вітер душу в полотні роздер. Кімната в Арлі — кокон […]
Коли розсиплеться цей час
Коли розсиплеться цей час на мерехтливі, гострі зерна, і всесвіт, що тримає нас, в німу матерію поверне, Ми перейдемо за поріг, де простір дихає полином, де замість стоптаних доріг Чумацький Шлях у вічність лине. Там, де закінчується ніч і гаснуть вигадки пророчі, ми серед тисячі облич впізнаємо знайомі […]
Точка доступу
Стіни між нами із грубого скла: Кожен говорить у власний екран — Стежка у хащі давно заросла, Там, де колись розповзався туман. Тут точка доступу — стежка крива: В когось — це спогад про спалену ніч, В когось — засніжена, довга зима, Де не згасає вогонь із облич. […]
Лишаю дихання своє
Лишаю дихання своє На склі, що від зажури схлипне. Там осінь глухо увіллє Свій подих й непомітно зникне. Ковтає пам’ять, мов асфальт — Тінь від невидимих конвоїв. І сонце, мов холодний смальт, Вростає в ребра сухостоїв. Лишаю дихання своє В пустих судинах кавомолок. Там час повільно розжує Буття […]
Ні?..
А я сказала вперте — «Ні», І світ нехай цим обійдеться, Пітьма танцює у вогні, А в льоді світло відгукнеться. Застигне часу рваний пульс, Немов смола в сосновій рані. Не буду більше пішаком — Вогнем повстану у тумані. Хай трісне небо, як кришталь, І виллє срібну ртуть в […]
Поема Втрачена душа
Частина І. Падіння І смутком переповнена душа, Рішучістю наповнивши себе, Вдивившись у безодню, Останній крок зробила І в безкінечність полетіла. Болем заповнена до краю, Хотіла, прагнула до раю, Життя любила, Та не завжди знайдеться сила Продовжити його. І от зустріло пекло. Воно приймає всіх, Для кожного знаходить місце. […]
Народе мій
Народе мій, народе вільний, Вставай з колін зірви ярмо, Твій шлях жертовний правди гідний, Ми надто довго вже спимо. Ми надто довго хоронили, Своїх дочок, своїх синів, За землю кровʼю заплатили, Вже досить панських батогів! Візьми своє, ти маєш силу, Залізом в жилах кров кипить, І Україну свою […]
Забуваю
Я не маю на завтра прогнозу, Відболіло на серці плачем... Завітала весна. Мов наркозом Проникає, вповільнює щем. Не дізнаюсь нічого про тебе, Хоч цікаво мені чим живеш. Об'єднає лише спільне небо, Мабуть, сонце вгорі спільне теж... Якщо раптом тобі ще цікаво, Чим живу я цієї весни. Наливаю міцну […]
Відболить
Я бродила шляхами чужими, Відчувати хотіла любов. Наче нею була одержима... На краю. Без вагань та умов... Чи коханням судилось зітліти Й самотою пізнати біди? Ще чекала узимку на квіти, А весною на спілі плоди. Пізнавала тебе у картинах, Відкривала сторінку нову. Ти мені без жалю, на частини... […]
Спогад
Надвечір'я покрилось туманом, У думках зачаївся двобій. Повертає в минуле дурманом, Аромат переслідує твій... Намалюю картину із літер, Бо лунаєш в мені, наче звук. Я вночі обнімаючи вітер, Пригадаю тепло сильних рук... Поміж нами триває мовчання Ще гучніше зловісних сирен. Чи потрібні для тебе зізнання, Що не мають […]
