2
Коли я слухаю Твої вуста, Тоді нікчемність власну відчуваю. І щоб сподобатись Тобі на мить, Я зважу кожне слово нині. Сховавши дурість глибоко на дно, Постати дурнем мені більше не дано. Я вислизну, змовчу, втечу розмов, На все готовий, лиш би бачити Вас знов. Та час випробувань важких […]
1
Плач, берізко, плач, весь лісе, Плач зі мною, росо. Бо не вернеться, як ранок, Днів палких краса. Гасне сонце, гасне світло, І не спалахне Той розгульний вогник в оці, Що палив мене. Рідшатимуть мої зуби, Випаде волосся, І по зморщеному серцю Смуток пронесеться. Покарбують люті зморшки Чоло, і […]
154
Мій батько — геній, недосяжна висота, А мама — простота, любов і чиста хата. У вихорі дівчат лишилась доля брата, І я пізнав, любов на смак і як тиснуть її кліщата. П'ять імен спалахнули, як зорі нічні увісні: Люда, Марина, Уляна, Джазіба І Субіра, чий образ лишивсь бездоганним,— […]
153
Доходить віку змучений каліка, Прямує кволо до межі буття. Не знавши слова доброго за вік, І кличе в землю стомлене життя. За каяттям утрачених нагод Ховався геній, мудрий від природи. Митець, що не чекає нагород, Корчує гордість задля правди й згоди Прибитий до землі, здолавши страх, Він береже […]
152
Собі не зрадив, ні під кого не прогнувся, До жодної ні разу не торкнувся. Бо бачить Бог: щоразу, як кохав, В її очах неначе вогник затухав. І навпаки, коли на плечі клали руку Коли очима кликали у прийми — Огидно так і боляче, що страх. Що коїться в […]
151
Чи ти чуєш те саме, що бачу я? Чи так само, як перше, міцна ще віра? Бачиш весь покірний моя мала, Та ти зовсім не бачиш у мені звіра. Ти хробачок кволий, сльота без пір’я, Голос твій — щебетання, тьохкіт милий. Не пущу тебе геть аж до ліжка […]
150
Що ж, оманлива подруго, Я ж благав заради Бога: Не хитруй, не гріш, не треба, Переграй мене, салаго. Що за дивная тривога? Розвела з тобо дорога. Бракне світла, бракне сил, Цілий світ став враз немил. А мені дихається легше, Наче рак послабив клешні. Полегшало раптом в серці, Наче […]
149
Якщо я завтра не прокинусь - не журись. Знай: я хотів лиш тільки твоїм бути другом, Таким ручним, покірним, безхребетним, Щоб, типу: «Де я ще собі таке знайду?» Якщо ти знайдеш мої вірші - не хвилюйсь. Та знай: це все було колись, давно, до тебе. В душі ж […]
147
Коли жебрак в тебе милості просить, приємно на мить — в тебе вірить ще хтось. Комусь завжди буде гірше ніж тобі, а нам так ніколи не жити як вам. Тобі наділяли будинки і долю, мені ж діставались мозолі й борги. Та бути багатим як ти я ще вспію […]
146
За росу на босих ногах, За гриби під час мжички в лісах, За мох на корі дерев, спів птахів І за шершавий язик теляти. За ґрунт під нігтями, За мозолі від сапи, За першу ластовеня, що випало І за останню сльоту в шапці. За скирту сіна, соломи І […]
145
Палюче сонце, день прекрасний, І я жену з полів корів. Колись я виросту і зможу Їсти лиш те, що захотів. Зупинка, клятий лютий холод, Чекаю на рогатого — чи довго ще? Коли я вивчусь, почну пахати І куплю все, що так хотів. Магія помаранчевих листів. Ти підсунулась поруч. […]
144
Клянуся дружбою моєю з Небом: Я просто хтів лиш бути другом твоїм, А компліментів накидав то випадково — Забувсь, друг може бути і страшним. Ну хто б знав, що у ботфортах і редінготі Так вигідно підкреслиться твій тил? Хоч, правда, Він творив невипадково, Тому, напевно, й прокидається азарт. […]
143
Ну що ж, мені пора, прощайте І вслід мені у спину не ридайте. За стіл великий збереса родина Й веселі спогади помалу нагадайте. Так було, як не стало діда Петі, І баба Маня, сміючись крізь сльози, Сказала, сидячи в кімнаті: «Мене не стане, Ну а ви потому поржете […]
142
очі твої сяють попід небом, моє ти ідолятко, мій кумир. спомин спливає заревом ніжним і тане, наче в сонці ранній мир. на подвиги штовхають генерали, а голови складають виконавці. їх імена не увійдуть в аннали, героями повстануть самозванці. не знаю я, чи ще тебе побачу, бо сльози всі […]
141
Пробач, любов моя, якщо знайшла ці вірші. Це все було давно, хоч почуття були й не гірші. В гріху зачатий я, в гріхах росту і помираю, — Бич на горба мого притримай, о благаю. Я несказанно рад, що дні прожив в печалі, На долю випала війна — одна […]
140
Вибач, люба, та час нам прощатись. Впав зі скелі й зламав собі п’яти — Нам ніколи більш не танцювати, А я хтів ще тебе раз обняти. Ти за мною більш не засумуєш, У тебе світ свій, життя так вирує. Не суджу, бо я все розумію — В нову […]
139
Хочеш — ріж мене, хочеш — дави, Я ніколи не забуду запах сухої трави. Коли дощ іде, грім гримить, повно води, Ми в розинових чоботях — в ліс по гриби. В хаті холодно й покотом серед одіял: Спершу твоє нагрієм, а потім — моє. Навстіж вікна відкриті, штори […]
138
На незакраяному ранку прикрив розстелену лежанку і в новий день назустріч мріям пішов, і соняшник провіяв. Одмикав льох, повітку, хвіртку, перемолов буряк на жому, попорав псів, курей, корову і нарубав на вечір дров. Поскиртував просохле сіно, радюжку підстілки заніс, одчистив гній, прочистив яму, з криниці відер двоє вніс. […]
