25
На широкому-широкому полі, Скраю хата в мужицький зріст. В цій маленькій і скромній хаті Виріс брат мій, і я в ній ріс. Доганяв козака розбійник По траві, що росла до звізд. Все цвіло на широкому полі: Волошки, і мак, і овес. Нас любили і дід, і баба, І […]
26
Я ніколи не стану великим, Як мій тато. Він давав безликим нам радість, Запалював сотні серць. Він дарував нам море і зоряний простір, Вчив літати у мріях без меж, В ту ніч, коли порох і холодний бетон Були ліжком для нас серед веж. Одне його слово мало силу […]
27
Я ніколи-ніколи не забуду Світло від ламп уночі. Може, разом ми більше не будемо, Я благаю, прошу: не мовчи. Тінь покриє обличчя Твоє ряботинням, Західного сонця останні промені Прокотилися над синім лататтям, Може, було щось зле — ти пробач. Ти даруєш лише погляд на прощання, Це усе, що […]
28
І ворон каркнув: все пройшло, І серце благодаттю диха. Мені найбільше з-поміж всіх живих везло, І я прильну до тебе знову й стиха. УП
29
Ех, мамо, мамо, якби ви знали скільки болю вона мені завдає Часами доводить мене до відчаю і кулаками лупить в піддих. Ех, мамо, мамо ніхто не знає скільки ще витерплю, чи стане сил Я і без неї однак помираю і коли з нею, бракує слів. УП
30
О, кітко, я від Тебе залежний І перетинаю кордони належно І оббиваю кратнє твої пороги А ночами вию на небо як вовк. Ох, кицю, час без тебе примара Ти моє сонце, і ти ж моя хмара Зглянься хоч раз, скеруй свої очі На того хто без тебе жити […]
Місто мрій
24 лютого 2022 року… Пекло дісталося міста мрій, Міста, де колись вирувало життя, Де промайнуло дитинство моє, Та війна принесла забуття. Клята, смертна війно, ти Вкрала тисячі дитячих мрій У дітей Донбасу й усієї України. Іду по вулиці — Місто тихе, Безлюдне. А колись тут було життя. Гуляли […]
ти…
ти - сонце, ти- вітер, ти - ясна погода; ти - море, ти - хвиля, пісок і негода; ти - єднання, кохання, надія, зітхання; ти- моє нездійсненне бажання; ти - ілюзія, віра, єдина помилка; ти - залежність, мурашки, безневинна дитина; ти - морок, ти- страх, ти- одвічне знамення; […]
Ласкаво просимо до дому
Повертається з фронту до дому, Зустрічає вся родина. Хтось піде до Божого храму, Виливає все наболіле Батькові. Про біль і свої страхи відкриває там. Там отримає спокій і підтримку, Поради, як доровказ, що ведуть вперед. Надію- рухає життя людини . Все змінюється і в середині і зовні. Веселка […]
Я любила писати вірші
Я любила давити прищі й припікати їх спиртом; голяком на стільці, закинувши ноги на стіл, палити цигáрки. Я любила ростити вірші́ на веранді бабусиного будинку. І завше сміялася з херових жартів — це реакція «зась!», щоб тримати непотрібні стосунки з тим, кому кажеш крізь зуби: брате! Я сипала […]
Мій Ісмаїл
Коли посміхається він, Мій маленький Ісмаїл Я ще більше його кохаю І в обійми його забираю. Притискаю його, Ніжно, багато цілую, Та Прошу Бога, Щоб світла була його дорога. Щоб муслімом став, Впустивши Бога в душу, Щоб Іслам прийняв, Який я йому поясню. Щоб ангел крилом захищав від […]
Єдина релігія
«Привіт!» — каже мені світ, Я у відповідь посміхаюся, Рукою махаю та миру всім бажаю, Бажаю знайти дорогу до Раю. Яка лежить через священний Коран, Який Аллаг нам Сам передав Через найкращу людину, Через Свого улюбленця — Мухаммада. Навіть у Біблії є це пророцтво, В Ісаї записане це […]
ПОХВАЛЮСЬ СВІТУ
Похва́люсь світу та відразу Про день щасливий, а чи мить, Скоріш розка́жу і пока́жу, Бо час на місці не стоїть. Дивлю́сь, як хвиля камінь миє, Торкаюсь моху, чебрецю, Чи то сіріє, чи біліє Криклива чайка, не збагну. На гай із кручі погляда́ю, На тиху річку і село, На […]
ПРОПАХНЕ ЦВІТОМ
Дощем пропахло літо вже, Ще й цвітом липи скоро Пропахне вітер й понесе Духм'яність ту угору. Пропахне небо голубе, А то й і місяць, зорі, Бджолиний рій десь загуде У ніжності квітковій. Його не сплутати ні з чим, Той аромат, ті квіти, Теплом ціловані, дощем Напоєні, умиті. 15.06.2026. […]
БЕЗЦІННЕ
В шикарній зелені усе, Все у квітковім розмаїтті, Десь вітер ягоди трясе, Дощем дороги десь политі. Політ пташиний, передзвін, Хоч зрідка --- щебет усе ж чути, Світанком лине з берегів, Більш не дає заснути. Не часто --- місто не село, Природа справжня де і тиша, Перед очима знов […]
Любов сильніша за війну
Кохання на роки, що витримало долю, Кохання через кілометри болю. Де кожен день життя у небо, Де кожен день молюсь за тебе. Ти на нулі стоїш, в очах суворість, Там у посадці ворог смерть несе, Він не пройде скрізь вас, бо буде горе. Твоя любов з моєю — […]
Вірш-загадка “Хто/що він?”
Гортань його забита згустками брехні, Що випиті із келиха ненависті, і злості... Його руки вже давно по лікті у крові — Він давить ними серця людей — в долоні... Його старечий, зблідлий образ, знають всі — На публіку показує свої фальшиві іпостасі — Нехай зникають враз, і з […]
В небо
Цей світ — помийка, бруд і дим, Він весь гнітить, він нетривалий, Людина в розпачі сліпій Тут прагне світлих почуттів. Живе в канаві серед зла Будує плани, щось кохає Хоч знає: все згорить дотла І все живе тут помирає. Цей відстійник гниє щодня У ньому лють і вічний […]
