ДИВЛЯТЬСЯ ОЧІ
Дивляться очі крізь вії на світ, Слідом думки визирають, І небо манить, і диво-політ, Де крила птахи розправляють. Ро́зкішшю ма́нить вся літня пора, Що грозами зелень купає, Іде час повільно і швидко ступа, Єдиний спочинку не має. Десь вітер шеле́сне, підхопить чийсь звук, Десь радісний промінь приляже, Відчує […]
БЛИМНУВ СВІТАНОК
Ніч карбує під вікнами крок, І годинник настінний хвилини, Темрява де з бокі́в фірано́к, Де сон не зайшов до квартири. Тиша там за вікном, тиша тут, У якій лиш зітхання витають, Циферблатом все стрілки ідуть, У години хвилини збирають. Блимнув небом світанок в вікно Та росою між щебету […]
Вітражні скалки мечуться по мапі
Світ розітнуло. Ми тепер — як скло, Яке залізо вибило із вікон. Нас у чужі країни занесло, Де кожен ранок — вже не пахне хлібом. Лиш сонця скалки гострі в вітражах Нагадують світ рідного нам дому. Хтось у берлінських пабах глушить страх, А хтось несе в собі незриму […]
Втомилася
Я втомилася бути сильною... І так хочеться іноді вмить Заховатись за спиною тильною І віддати усе, що болить. І хоч зовсім не меркантильна В круговерті і вирі подій, І далеко навіть не стильна, Але все ж у світі рішень і дій… А так хочеться бути щасливою, Хоча в […]
Літо
Сонце літо і жара Ми з тобою на природі В тебе передніх зубів нема За те сумочка у моді Твій купальник шерстяний Що ще бабуся його зв'язала Так запалює мене Що аж гикавка напала Ти дістала своє мило І пригнула в ставок Почала себе так шурувати Що куча […]
Де розум?
Запитав малий Павлусь В дідуся старого: А коли уже діждусь Я розуму свóго? Гризти той граніт науки Тяжко, як ніколи. І нема страшніше муки, Як ходить до школи. Може є якась таблетка Чи сироп смачненький , Щоб красива етикетка, Бо я ж не дурненький. Дід на внука подивився. […]
Мої слова
Мої слова із вуст не вилітають, Та краще я язик свій відкушу. А де ти є, хай інші вже питають, Єдине "збирайся" попрошу. Як ти посмів зухвало вихвалятись, Та ще й при всіх щасливо на виду? Ну й що, що встигла в тебе закохатись, А далі слів гадаєш […]
Чи бувають
Чи бувають думки, хоч би вільні від смутку, Коли туга закрила до радості двері? Все життя під чужу танцювати би дудку, Чи залишитись вільним віршем на папері? А дощі, як дощі, ждуть липневої спеки, Щоби бути чеканими в літньому вальсі. Ти в обіймах стояв, та чужий і далекий […]
Траву покошену жалію
Траву покошену жалію, Торкну голівку деревію. Вона, як я засохне скоро, В таку привітну літню пору. Цей запах скошеного сіна, Обдерті синові коліна На згадку заберу з собою, Коли не буду молодою. Червнева випливе теплінь, Піску розпечена черінь, Що і ногою не ступити - Усе живе благає пити. […]
Вона прийде, як зранена дорога
І буде пахнути полином перемога — Не димом, не тріумфом, не вином. Вона прийде, як зранена дорога, Що зазирає втомлено в вікно. Час забинтує небо синім шовком, Прошиє хмари нитками дощів. Цей день застигне нерозкритим згортком Серед залізних, спалених кущів. Ми будемо мовчати, наче стіни, Очима гладити холодну […]
Серпень уже виглядає світанки
Сонце висить, мов з бурштину сережка, в ніжному вушку липневого неба. Тінь від суниці — тонка довга стежка, світові більше нічого й не треба. День розливає цитринові соки просто на вилиці сонних парканів. Червень згубив розрум’янені щоки в чашах латаття і білих туманів. Вітер травнисту водойму ласкає духом […]
А я смакую сонячне драже
Стираю дні народження з життя, І від сьогодні я їх відміняю: Віднині дорогі свої літа Я віником із хати виганяю. І дзеркало не пробує уже Лічити сиві волосини в косах. А я смакую сонячне драже, Йому всміхаюся й дивлюся скоса. Задмухую не свічки, а оскал На торті, зліпленім […]
Країна немає границь
Річки течуть по землі. Не наче стрічки на папері. Гарні краєвиди має земля. Де живут чудові люди. Земля наповнена духмяним запахом. Відчуття немає меж. Радіють люди і звіри ранковому світанку. Сонячні промені виграючи в водах річок. Збирають фермери врожай. Плодами встелені сади. Ягодами і фруктами наповнені ящики. На […]
Незабуте
Чи вдалося забути про нього? Не зовсім, хоч дуже б хотілось. У ці холодні, безсонні ночі повертаюсь до миті, де між нами щось змінилось. Запитають: «Чи були ми знайомі?» З болем у серці скажу: «Ні». Та у спогадах знову спливають його ніжні слова і палкі. З болем згадую […]
Дощ.
В цьому місті геть немає Ані вулиць, ані площ. І в тумані щось ховає Той, хто йде. А йде тут дощ. Тліє обрій - не палає, Як горить в багатті хвощ. І ніколи тут немає Світла сонця. Є лиш дощ. Хай душа твоя не знає, Як пече холодний […]
***
Вони літають, бо нема де сісти - усе спустошене без тіні співчуття... Відтак ти чуєш як по всьому місті співають ангели про страчені життя. - Які тажкі із ним зробились ноші. - то - санітар. - Аж руки повело! Люблю життя, як та повія гроші... але взаємністі ніколи […]
Мені не вистачає…
Не буду розкидатися словами І часу гаяти не буду з вами, Бо я тут зовсім не для красоти… Мені не вистачає доброти. Хизуються розумністю розумні, Хоч більшість їх ідей отруйні І приведуть наш світ до пустоти. Мені не вистачає доброти. І нетямущих більше, ніж багато. Вони свої руйнують […]
Дволикість
Твій дотик гостріший за лезо ножів, А губи — отрута серед брехні. Допоки у вибаченні переплелися вони, Пальці ніжно до артерії доповзли. Твій погляд холодний, мов лютневий мороз, Твій голос порожній... такий чужий знов. У моменти, коли повертається «ВІН», Свій лик утрачаєш в ту прокляту мить. За тими […]
