Тиша, що сидить поруч
І знову ніч торкається вікна, Струмить крізь тишу подихи холодні. Мов тінь минулого, що ще жива, Вона шепоче: «Все ж не випадково…» А я стою і слухаю той шепіт, Він вириває спогади зі стін. І хоч би слово, хоч би тихий крок — Та час мовчить, стоїть такий […]
Там де тримається край
Тут, де земля димить від ран, де тиша ріжеться на клапті, де кожен метр — як океан, а кожна ніч — немов прокляття. Тут звикли чути свист металу частіше, ніж побачить сонце. Тут люди виростають в сталь, коли тримаєш кулемет в долоні. Тут батарея хрипло диха, сади горять, […]
Вечірні таємниці
Зараз уже чат мовчить — і я теж, Повідомлення зависли непрочитані. Між рядків — тиша, холод і втеч, А серце сумує: спогади ранять. Вони не відпустять — ні завтра, ні згодом, Бо пам’ять не знає слова «досить». Кожен момент повертається знову, Коли вечір повільно кладе свою осінь. Колись […]
Вперше -коли вже пізно
Ми з тобою не бачились жодного разу, два роки — словами, думками, без часу. Без дотиків, зустрічей, просто в мережі, але ти був ближче, ніж ті, хто поруч і в межах. Чорняве волосся… я лише уявляла, як би тебе вперше вживу впізнавала. Карі очі — темні, знайомі до […]
Зроби ти все вшетечно.
Зроби ти все вшетечно,мені ж стариганеві якось недоречно.такий я мабуть здрайця,не зачіпай ти мої яйця.зроби ти все вже точно й люби мене заочно,кохай мене всебічно,бо я такого не прихильник й не прибічник.поїж замість сніданку жувачку й перетворить в мою читачку.
Довічне кохання
Він їй все пробачає, навіть коли вона не благає. Бо він її кохає, хоч і взаємності немає. Він для неї зник, хоч живе в її обіймах, хоч і це для нього прірва. Вона його руйнує. Він страждає, і всесь час її пробачає.
Непомітно минає час
Непомітно минає час, кожен раз впадаючи у темряву. Коли сумніви сильніші за нас, боротьба в тобі нескінченна. Пам'ятаю, хтось ніби сказав. Підіймайсь при кожному падінні. Шляхом тернистих доріг, я знаходжу себе там від нині. Безкраїх лісів, круч та озер, де вітер доносить пташині співи. Чуєш?Там поміж стежок, дощем […]
Скажеш, пізно вже творити…
Скажеш: „Пізно вже творити. Та пізно для всього: для танців, та й співів, для криків і моря“. Та пізно, насправді, не буде ніколи. Ніколи не пізно забути про горе, ніколи не пізно почать малювать, ніколи не пізно закрити знов очі та тихо в думках ягнят рахувать. Пізно, насправді, […]
НЕ ВЕРНУТИСЯ
Не нажати на межах трави́, І садком не пройтися між цвіту, Не набрати з криниці води... Не вернутися в те, що прожито. В мої очі світанок дививсь, Мили ро́си нераз босі ноги, Сумувала, як вечір журивсь, Опускаючи тінь на дороги. Роздивлялася місяць, зірки, У свята́ хату зіллям вбирала, […]
Навіщо тоді ми?
Чому щоразу одне і те саме? Чому ти знову пішла у тінь? Чому мою біль ти не хочеш бачити? Чому твоя поміч — лише коли вигідно тобі? Я з останніх сил стараюсь для вас, А у відповідь чую: «Я піду від вас...» «Я більше не можу, я хочу […]
ЛИШЕ СТОРІНКИ́
Йде весна, пригадалася осінь, Та, моя, що давно відійшла, Тепер дні усі наче в морозі, Бо пора моя --- то вже зима. При мені вона, я біля неї, Якби́ осінь вернути свою, Іще ту, іще жовто-зелену, Із тих сивих туманів дощу. Всі --- весна моя, осінь і літо […]
Милувалась зорями
Милувалась зорями, умивалась росами, Травами духмяними заплітала коси я, Бігла на побачення, ледь землі торкаючись, Полюбила милого долі усміхаючись. Лиш торкнуся любого — тіло обпікає, Хай уста палають, хай душа згорає. Народилась пісня нової любові, Підхопив ту пісню вітер у діброві, Та поніс степами, та поніс ланами, Хай […]
Стежка біла
«Ой, матінко моя рідна, таке життя довге, А як час настав — ніби й не жила. Глянула у далечінь, в небо стежка біла, А позаду шлях битий, життям укритий. Йшла по шляху битому, ногами збитими. Сивина у волоссі, слід від хвилювання — За дітей рідненьких, за своє кохання. […]
Крісло і карма
Як молоді так мітингують, а як дорослими стають, То так крадуть, що просто дивна дивина. Де ж так навчають? В якому виші вас цьому привчають? Поки народ складає будь-яку копійку, щоб прожити, Ви вже не знаєте куди ще вкласти, що купити. Як тільки дупу вмостить в нове крісло, […]
Розмова з Богом
Скажи, мій Боже, коли настане тиша на Землі? Коли не буде війн? Коли не будуть гинути люди? Коли у спокої та щасті на Землі ми жити будемо? «Все те, що хочеш ти, у ваших же руках. Для щастя дав Я вам усе, щоб жили люди. Але допоки ви […]
Чисті серцем?
Тільки чисті серцем Увірують в Бога Де такі є? Вкажіть мені дорогу Можливо це діти? Бо ще малі та щирі Бо всім дорослим Цей шлях не пройти. Ми грішні завжди У поглядах сальних, В думках неохайних, В бажаннях аморальних. Заздримо колегам, Плетемо інтриги Життя перетворили На брудні відлиги. […]
Пройдуся вулицею в тиші
Пройдуся вулицею в тиші, На самоті в вечірній час… Десь лине спів пташок у тиші, Мов ніжний відгук поміж нас. Пройдуся вулицею в тиші, Повільно, як ніколи йду... В думках гублюся тихо й ніжно, Мов у вечірньодалекому саду. 03.05.2026, Благовіщенська
Перший наказ
В Ісламі знання — це не пишна прикраса, Не розкіш для обраних, а обов'язок наш. Звучало в печері пророку відразу: «Читай!» — це був перший і головний наказ. Не вір наосліп, не йди за юрбою, Читай, розумій, у думках виростай. Стежкою мудрості над собою Ти істину світлу щодня […]
