Емблема
А що у тієї, що вічно сміється, Там, за душею, — не знає ніхто. Вона не сумує, їй ж добре живеться, І так до лиця їй червоне пальто. Вона ж бо невтомна, і все їй під силу. Така — гори зрушить без жодних вагань. В житті ні про […]
КАРФАГЕН
Карфаген, Карфаген, Зруйнували купу схем. Як би вкрасти й не попастись? От часи настали! НАБУ, САП та ДБР На наш слід напали. Ні в Тік Току похвалитись, І ні в Інстаграмі, Зразу тобі доведуть, Що купив за «зайві». Ох часи, важки часи, Тільки би пожити. Та від САП, […]
Корчма гуділа
Чи бал то був, чи, може то застілля, Зібралось товариство не з слабких. Було, можливо, й ігристе для похмілля, І то лиш для розваги і для втіх. Ще пам’ятаю, як усе те почалось, Пісні, гопак і регіт йшов кругом. І ось мені там побувати довелось, А як усе […]
Архіпелаг подій
Я складаюсь з архіпелага подій, З точок земних, із часу й матерії. Моя свідомість — коробчастий змій, Десь там, в повітрі, будує імперії. Без королів, палаців та слуг, В ній нема класів, нема ієрархії. Зверхність й гординя — тут певний недуг, Жителі всі — то окремі монархії. Й […]
Ми в ній себе колись знайдем
Чи є у Вічності мета? Чи це лиш плин серед віків, де час розпахує врата у тишу згублених світів? Вона не квапить, не зове, не ставить знаків «стій» чи «йди», у тиші річкою пливе і розмиває всі сліди. Ми важимо свої шляхи від «що було» і до «тепер», […]
Ми в ній себе колись знайдем
Чи є у Вічності мета? Чи це лиш плин серед віків, де час розпахує врата у тишу згублених світів? Вона не квапить, не зове, не ставить знаків «стій» чи «йди», у тиші річкою пливе і розмиває всі сліди. Ми важимо свої шляхи від «що було» і до «тепер», […]
Трава, дерева і адреналін
Вже понад місяць опадів нема. Ганяє вітер пилюгу по полю І задуває села вже клубами: Небесні сили грають жартома І випробовують життєву волю Від спраги пересохлими губами. Нарешті дощ. Це - дощ, котрий прогноз погоди, нам передбачив по обіді вчора? І маєм, осьде, замість нагороди - По кілька […]
Усе на потім
Купи собі ту кляту сукню. Купи й носи у будній день. Дістань з сервіза чашку путню — Тільки для себе, не гостей. Завари чай, відкрий цукерки, Ті, що на свято заховала. Давай, витягуй ті серветки, Яких у ящику навалом. Духами накропися щедро І нафарбуй яскраво губи. Як ж […]
Знаєш, в нас різний «старт»
Знаєш, в нас різний «старт». Це ж не погано й не добре, Просто кажу як факт Й виклик приймаю вкотре. Зараз ми в точці Б. Ти йшла по паралелі. Доля леліла тебе, Грала на віолончелі. Я — по кривій, зигзаг. З самих низів піднімаюсь. Я не збирала аншлаг […]
Стагнація
Годинник зажував секундну стрілку, І час загруз у теплому желе. Ми вимкнули думки, немов мобілку, І жоден протяг їх не ворухне. Думки застигли, наче мухи в смолах, Не дихають запліснявілі дні. Прогрес затиснутий в гранітних жорнах, Які заснули на моїм столі. Ми — манекени в замкненій вітрині, Які […]
Це подих твій
Вона сидить навпроти, як сироп, Що витік із розбитої губи. «Послухай, — я кажу їй, — цей потоп Ти тихо цідиш в полотно доби. Ти заважаєш дихати стіні, Ти лізеш у підкладку піджака. Що ти шукаєш у моєму сні, Впиваючись в думки, худа й пласка?» А тінь ковтає […]
ЯКА Ж ГАРНА!
Яка ж гарна до нас прийшла осінь! Як же мило всміхається всім! Зачаровуюсь нею і досі, Й між туманів і тихих дощів. Провести́ птахі́в небом хотіла б, У росу ще ступити рясну́, Й хміль багровий мені закортіло Заплести́ у шикарну косу́. Прохолодою річки умитись, Хвиль торкнутися, мов сторіно́к, […]
ШКОДА ТАК МЕНІ
Тут, де я --- не кують тут зозулі, Не кричить серед ночі сова, А було, за що вдячна я долі, Й не вернути. Шкода́. Ой шкода́! Біля вікон моїх нема квітів, Біля них і не бу́де садка, А було, наймиліше на світі, І нема. Шкода́. Ой шкода́! Осінь […]
* * *
День догорає дуже скоро, Вже вечір сутінками ліг, Єдиний плюс усьо́го то́го --- Всяк переступить свій поріг. До вікон шум ще доліта́є, А десь із пилом вже приліг, На ко́гось сон уже чекає, А чийсь блукає між доріг. 03.09.2026. Ганна Зубко
ЯКА Ж ГАРНА!
Яка ж гарна до нас прийшла осінь! Як же мило всміхається всім! Зачаровуюсь нею і досі, Й між туманів і тихих дощів. Провести́ птахі́в небом хотіла б, У росу ще ступити рясну́, Й хміль багровий мені закортіло Заплести́ у шикарну косу́. Прохолодою річки умитись, Хвиль торкнутися, мов сторіно́к, […]
ПРИГАДАЛОСЬ
Обіймалися дуб і береза На узліссі, де терен поріс, Й озе́рце з шматочком неба, Де гнучкий верболіз. Уздовж сте́жки плела́ся ожина, Тулячись сивини полині́в, В загадковість манила долина, І калина, і скрип ясені́в. Шелестів вітерець дрібним листом, Щік рум'яних калини туливсь... Пригадалось усе, йдучи містом, Коли вечір осінній […]
ПРИГАДАЛОСЬ
Обіймалися дуб і береза На узліссі, де терен поріс, Й озе́рце з шматочком неба, Де гнучкий верболіз. Уздовж сте́жки плела́ся ожина, Тулячись сивини полині́в, В загадковість манила долина, І калина, і скрип ясені́в. Шелестів вітерець дрібним листом, Щік рум'яних калини туливсь... Пригадалось усе, йдучи містом, Коли вечір осінній […]
Хто ти ?
Я обізналась: чужий ти, не мій. Шкода, вдалось це запізно відчути. Вже ти у серці зчинив буревій — Наслідки збитків уже не забути. Як ти зумів? Чию маску вдягнув? Скільки сценаріїв писав без зупину? Душу мою догола роздягнув, Як ту малу безневинну дитину. Заради чого? Скажи, поясни. Суджень […]
