А ТИ ПІШОВ
А ти пішов, Не озираючись назад, Десь так далеко, де холодні ранки, І крок за кроком вибивавши в такт Стежину в полі, де ворожі танки. А ти пішов, Хоча ще мало літ, Не дивлячись на спеку ні на холод, Сипучий слід у цей жорстокий світ, Приглушуючи весь свій […]
ТИХИЙ ВЕЧІР
Тиха ніч була, день тихий, вечір, Не торкається вітер чола, Прохолода лягає на плечі, Усміхається захід здаля. І бере уже сонце в обійми, І роса вже лягає між трав, В небо чапля ось-ось крила зді́йме, Опісля́, як лелека здійняв. Все стихає і гомін ледь чути Від дороги, що […]
ЗАГАДКОВА ПОРА
Стрепенулася пташка, злетіла, І це добре --- дода́лось краси, Я би слі́дом за нею хотіла, Полетіти, стомилась іти. Вітер віє, грім десь гуркоче, Уже й до́щик маленький роси́ть, Річка наче казати щось хоче --- Очерет про своє шелестить. Пахне м'ятою, зіллям, йде осінь, Губить листя потроху верба. За́вжди […]
ВЖЕ ЗАЙШЛА, ПОСМІХАЮЧИСЬ, ОСІНЬ
Вже зайшла, посміхаючись, осінь, Відібрала часу́ трохи в дня, Прохолоду сипнула у роси Й вітерцю прохолоди дала. Йде, стрясає вже яблука спілі, Обриває десь листя сухе, Перегля́дає квіти відцвілі, Кольорі́в усе більш додає. Зарум'янює плетево хмелю, І калину розкішну в лугах, Позолота ж дістанеться клену, Й жовтим листям […]
Недописаний на стінах блюз
Життя — це светр, зв’язаний із хмар, Що коле шию нитками запізнень. Це в магазині часу дивний бар, Де подають коктейлі з різних пісень. Ми — пасажири в поїзді зі скла, Що мчить по рейках із думок крізь фрази. І кожна станція, де ніч цвіла, Лишає в серці […]
Осінь
Бринить повітря, мов струна, І розриває ніч надвоє. Хмільна далека пелена, Похитується висотою. А осінь в’яже теплий плед Із павутиння й прохолоди, У чашки розливає мед, Смакуючи нові пригоди. Каштани падають в траву — Маленькі глянцеві планети. А небо зводить вже брову, Кидаючи униз монети. Шурхоче час, мов […]
Режим
Якісь чужі люди намалювали карту, Сказали: «Йди по ній — то твоя дорога». Ось тут твій початок, де бачиш парту, Те місце, де з’явиться перша тривога. Малювали виключно тупими олівцями І темними фарбами по рванім папері. Незграбно і криво, бо не були фахівцями, Буквально нездари в такій тонкій […]
Народження
Народження Без світла загинули б тіні, без струмів знеживлених — вени. Ми зріємо в темнім клейноді, де сни — ненаписані сцени. Лише закиплять фотосфери — розсиплеться морок на леза, і профіль у склі атмосфери станцює там танго з заліза. Холодний кристал осяяння виколює темну зіницю: ми бачимо те, […]
Коли вмирає світло
Коли вмирає світло — гаснуть тіні, Що безтурботно бавились в життя. Течуть неспішно у безмежжя синє: Бездонне і тривожне забуття. Згортає ніч розкладені мольберти, Змиває кольори з облич і стін. І простір, мов розірвані конверти, Ховає у своїм мовчанні дзвін. Бетон вбирає в себе шепіт, кроки. Дерева повертаються […]
Коли вмирає світло
Коли вмирає світло Коли вмирає світло — гаснуть тіні, Що безтурботно бавились в життя. Течуть неспішно у безмежжя синє: Бездонне і тривожне забуття. Згортає ніч розкладені мольберти, Змиває кольори з облич і стін. І простір, мов розірвані конверти, Ховає у своїм мовчанні дзвін. Бетон вбирає в себе шепіт, […]
РОГАТИЙ, БОРОДАТИЙ
Війна була із цапом, А звався він... на „О", Рогатий, бородатий Остап... Орест... Дмитро! Мітяй --- так хлопці звали, Що був колись в кіно, Цукерками вгощали Та бив їх всеодно. В останній із візитів Розгін брав здалека́, Наставив синяків всім, Ще й лобом дав пенька. Втікали з страхом […]
ЕПІГРАМИ — 3
Росла клумба, біліла, Ромашками цвіла́ Та молодь обнагліла Все пелюстки́ скубла. * * * Чи любить, чи не любить? До іншої піде́?.. Нехай циганка дурить, А квітка хай цвіте. * * * Чекали всі, раділи, Як кавуни росли, Діждались --- одні діри, Працюють їжаки! * * * Сварилась […]
ЕПІГРАМИ — 2
Розкаркалась ворона, Як поряд крук присів: „А я ж така чудова! Мене й орел хотів!" * * * Дід люлькою все дмухав, Горілочку ще пив, А баба --- як та муха, Що повзає без крил. * * * Крутив дівчатам го́лови Та вибрав з-поміж всіх --- Не доїть […]
ЕПІГРАМИ — 2
Позкаркалась ворона, Як поряд крук присів: „А я ж така чудова! Мене й орел хотів!" * * * Дід люлькою все дмухав, Горілочку ще пив, А баба --- як та муха, Що повзає без крил. * * * Крутив дівчатам го́лови Та вибрав з-поміж всіх --- Не доїть […]
ЕПІГРАМИ — 1
--- Говориш ніжно, дуже мила, Гадаю --- добра ти людина. --- Колись була, а зараз --- всяка, На зло гарчу, як той собака. * * * Вмів щебетати, що тут скажеш, Заворожити цим зумів, Та повторити не заставиш, Нема вже в лексиці тих слів. * * * Казав […]
Осінній вальс із запахом цукату
Збирає день останню павутину, Натягує туман на легкі п'яльця, Вплітає нитку жовтого бурштину, А Вересень іде тихо на пальцях. Він обіймає Осінь несміливо, Танцює вальс під капелюхом неба. Багряне листя, що з гілок злетіло, Кружляє поруч, ніби так і треба. Каштани б'ють у дзвони бурштинові, Струна дощу наспівує […]
Танцює Осінь з Жовтнем пасадобль
Різкий удар підбора — креше брук, Із Жовтнем Осінь пасадобль танцює! Вона у колі цих залізних рук, Нестримний дух вітрів та гроз гартує. Рука в руці. Корида. Випад. Плащ. Він — матадор, вона — його гординя. Здіймає листя й кидає мов з пращ. Життя і смерть, гріховність і […]
Закохана пара
Йде осінь та жовтень — закохана пара, Він — ревність її, а вона — його кара. Він курить сигари, туманить провулки, Вона розсипає каштани в шкатулки. Вона одягається в колір лимонів, І хрипне від співу в сопло мікрофонів. Він поряд наспівує їй серенади, Дарує холодні нічні зорепади. Це […]
