Жінка-кішка
Чи ти жінка з котячою вродою, Чи ти кішка в жіночій подобі? То ти лестишся, прагнеш любові, То дряпаєш — як щось не по тобі. Я тебе пригортаю до себе, Ти зі мною — ласкава діва. Від жаги я палаю тобою, Але ти… вже надто примхлива. Я не […]
Вже весна у вікно заглядає…
Вже весна до нас у вікно заглядає, Візерунки зими, спливають зі скла, Ще не час для зими вирушати в дорогу, Та потроху вже речі свої оглядає. Ще не чути птахів у мінливому небі, Лиш тихенько співають краплинки для тебе, Як почує зима, то розсердиться знову, Знов накине кайдани […]
Де ж ви мої земляки?
Де ж ви мої земляки? Від Америки й до Литви, Розкидала по світу доля, І не знаєш чи воля це, чи неволя. Де ж ви мої земляки? В Польщі ви чи в Канаді́? Я б обійняв би вас залюбки, Та не знаю до всіх як дійти. Де ж […]
Танго смерті
Війна виводить танець смерті По полю зламаних кісток. Танцює грубо — стопи стерті, І все ж карбує кожен крок. Зі Смертю в парі шаленіє, Складає душі у мішок, Від смаку крові навісніє: Ривок — і знову тягне крок. Їх супроводжують гармати, Летять ракети — чути свист. І падають […]
Залізна фуга
Порвались хмари — хлинула вода, Це не соната — це залізна фуга. Звучить органний гул — реве гроза. Гримить навколо і росте напруга. Вода тече — крещендо повстає, Стихія дика креслить партитуру, І блискавка автограф свій дає, Шалений вітер рве архітектуру. А хóри додають тяжкий каскад, Гудить орган […]
А це, хіба, не фантастично…
А це, хіба, не фантастично, в житті моєму більше тисячі людей, і лиш тебе впустила я так звично, у глибину зачинених дверей. Ніхто не думав знову покохати, коли на серці шрами від образ. Ми вчилися не вірити, мовчати, та цей вогонь обрав сьогодні нас Ми не шукали, як […]
Роки
Смарагди розлетілися, Як і мої роки, Вже шістдесят три роки! О Боги мої!! Куди ж поділися роки? Коли ж вдягнути оте плаття Що розфарбоване в латаття. Коли випити вино? Що лишилося на кращеє кіно. Цінуйте кожну мить секунду й рік. Бийте фарфор, кричить. Любіть, любіть, любіть! Коли ж […]
З Днем народження
Сьогодні ти ввижаєшся мені У людях з фото, схожих так на тебе. Сьогодні виринають у пам'яті ті дні, Де ти ще поруч, ще не взяло тебе небо. І твоя посмішка, немов би крізь літа, Так мою душу ніжно зігріває, Бо ти мій ангел у зоряних світах, Єдиний син, […]
Амальгама
За тонким шаром срібла й ртуті Ховається подвійний світ. Там дні, в минулому закуті, Лишають свій холодний слід. Дивлюсь у дзеркало і бачу — Не просто профіль чи лице, А неприховану невдачу І біль, що серце запече. За амальгамою крихкою Живе мій образний двійник. Моєю плаче він сльозою, […]
В таємнім сховищі ночей…
Ніч — це моя приватна справа. В ній тчу думки, плекаю сни. Згасає дня гучна забава — Чекаю тихої весни. Тут світ мовчить, закритий тьмою, Немає свідків та журі. Я наодинці із собою, Під охороною зорі. Вкладаю спогади у чотки, А мрії — в зоряний атлас. Цей порух […]
Я повернусь
Я повернусь до тебе, рідний краю, Я повернусь до тебе, де би я не був, В своїх думках тебе не полишаю, В своїх думках тебе не загубив. Любов моя сильніша ніж роки зітхання, Любов моя - це все, що в мене є, Вона тримає всі мої бажання, І […]
А нам багато і не треба
А нам багато і не треба, Лиш крихту ближнього тепла. Воно пробіжить струмом по нерву, І ось до тебе вже прийшла весна. Ось тільки-тільки сніг розтанув, Ось тільки-тільки туга відійшла, Як проліски у серці розквітають, Та амброю наповнилась душа. А нам багато і не треба — Лиш тільки […]
Люди світла
І в дощ, і в холод, і в завірюху, Нам люди світла несуть напругу. Нехай не завжди, та струм є, Струм тримає серце моє. Тримають країну, як рідну дитину, Тримають віру, що перемога йде. Про світло мріємо в кожну хвилину — Країна не змерзне, ми знаємо це! Це […]
Люблю – без слів
Ранок — тихий, світло крізь вікно. Ти встаєш раніше за всіх, і день починається разом із тобою. Кава, думки, плани. Твої руки знають, що робити, навіть коли слова зайві. Крок, ще крок. І ти вже будуєш цей день для нас. День — рух, дорога, справи. Ти не говориш […]
Ти посіяла квітки в небесах
Ти посіяла квітки в небесах – Осяють землю: як місяць, і зорі... Коли розцвітуть, то їх аромат – Поширить у простір нотки любові... Коли квіток пелюстки опадуть – Різнобарв'ям заграє усе незкінченно... Насіння зібрати з них не забуть – Розсівати красу – благословенно!
День чи ніч…
День, чи ніч — немає різниці — Світло звужує наші зіниці... Темрява заводить тебе у тривогу — В пітьмі — ми шукаємо до світла дорогу... Чи буде то світло, десь там — у кінці? Чи темрява заведе тебе в манівці? Шукаючи відповіді: що буде далі?! Проходим життя — […]
У світі викревленних дзеркал…
У світі викревленних дзеркал, Спотворених старих стандартів, Де божевілля заправляє "новий бал", Шукають люди в ньому своє щастя... Шукають спокою, і тиші для душі — Не хочуть бачити нових війни ударів... Миру, миру, миру: напевне хочуть всі! Крім тих, хто "новим балом" управляють
Вечірня пора…
Захід сонця, природа, вечірня пора: Біля лісу лунає тихий спів солов'я, Ясне небо замінює темна блакить — Вбираю в себе цю прекрасну мить! Зачаровує око моє, цей краєвид: Його свіжість, природність, і вид — Гармонійної зміни, без ворожнечі, Де ще немає місця для порожнечі..
