Капає дощ…
Кпає дощ і погода капризна, Небом пливуть чорні хмари кудлаті, Закрили усе, що і сонця не видно, А дощ вибиває, мов на барабані. І по калюжах, дахах та деревах, По лавочках в парку й віконному склі, Дарує мелодію щиру й веселу, Дає життєдайну вологу землі. 2017 р.
Вівтар Приморського степу
Приморський лиман. Тиша б’є по вухах, Серед гільз і пилу тримаєм рубіж. Степ занімів у тривожних передрухах, Ніч розрізає теплак, ніби ніж. Старий цей погріб — вівтар нашої битви, Код серед гільз, мов причастя німе. Ми тут утрьох. Замість слів і молитви — Скрегіт металу, що втому візьме. […]
Тиша б’є по вухах
Тут тиша б’є по вухах, як приліт, І степ Приморський дихає полином. Ми тут втрьох тримаємо свій світ, Зарившись в землю, ставшу нам тилом. Погріб старий — наш штаб і наш алтар, Тут кожен сантиметр — життя ціна. Дрон у небі, ніби той поштар, Несе воду й хліб, […]
Приморський вітер
Там, де степ затихає, вгрузаючи в сиву воду, Де солоний туман роз’їдає залізо й час, Ми тримаємо небо, ми вирвали власну свободу, І за нами прибій відбиває гарматний вальс. Тут немає дрібниць. Кожен погляд і кожен рух — Це запечена в пилі, мовчазна і тонка межа. Приморський вітер […]
Мамині уроки
Я пам’ятаю, мамо, все, як ти учила, Коли ще був малим, не знав про бурі й грім. Ти в мої крила віру і любов вложила, Щоб я людиною лишався в світі цім. Ти говорила: «Будь, синку, розумним, добрим», І я крізь роки цей урок святий проніс. Хоч доля […]
Питання до “чистих рук”
Ви вийдете до нас у білих сорочках, Коли затихне останній розрив. Зі словами про «єдність» у ситих очах, Забувши про тих, хто у полі спочив. Ви будете пити за нашу побіду, Хоч пальця об палець для неї не бив. І знову закрутите владну бесіду, Мовляв, «кожен на фронті […]
Ціна подвійних стандартів
Закон на паузі. Совість — у шухляді. А в запорізьких степах — полин і дим. Ми тут тримаємо небо в залізній облозі, Поки хтось у тилу став «недоторканним» і «святим». Ви кажете: «черга», ви кажете: «треба», А самі пакуєте в буси, мов лютих звірів. Але чому ж ваш […]
Маскарад царька
Ми ніби проти «совка», на словах — борці, Та він у крові, тільки владою помани. Ми тут господарі, ми тут земні боги, А уряд... що уряд? То зайві тривоги. Я — Директорка! Слово моє — вище КЗпП Всіх неугодних — геть! Звільняю одним махом! Лише лизоблюдам — зелене […]
Коли вже пізно
Говоримо ми «завтра» і «колись», Відклавши все на нескінченне «потім», А дні, як листя, в небо понеслись, І знов життя — у круговерть польотів. Можливість — птах, що б’ється у вікно, Спимо ми, зачинивши міцно ставні, Вона летить у темне й німе скло, Лишає тінь у пам’яті недавній. […]
Сукі
«Ваню! Шахед летить прямо наді мною! Він падає!» — крик дружини в телефоні... Дітей схопив... Коридор став стіною А в серці — вибух і крижаний сум. Двері здригнулись, вікна затремтіли Душа завмерла, в очах — пелена Молодший плаче... миттєво знесилив Той страх, що принесла в дім війна. Я […]
В твоїх руках
Для тебе легка ноша — і це добре, Бо я гадала: я важкий тягар. Що мій характер — як холодна криця Або старий, задимлений вівтар. В твоїх руках я — не важке каміння, Не оберемок хмизу чи граніт. Я сонячне м’яке переплетіння, Що в тихий ранок у вікні […]
Крихкість
Людське життя — як скло на підвіконні, Що ловить світанковий перший дим, Тремтить у кожнім подиху і дзвоні, Неначе світ тримається на нім. Воно — як сніг, що тане на долоні, Як слід зорі, що падає в пітьму, Як тихий біль у невідомім тоні — Ми не збагнемо […]
Притча про художника
Він взяв палітру, пензель й полотно, Шукав секрет, що бачити дано. Спочатку сонце вивів він з-за хмар — Сліпуче сяйво, мов небесний дар. Він думав: «Істина живе у світлі дня». Та сонце гріє й тих, де підлість і брехня. А потім — квіти ніжні виростив, Із фарб тендітне […]
Було найваще сумку збирати
Було найважче — сумку збирати, В одну валізу все життя впакувати. Дитячі куртки, фото і ліки, І сльози тихо складати навіки. Домівка німа… ще пахне кавою, На кухні чашки стоять, як залишені спогади. А я по кімнатах ходила востаннє, Ніби прощалась не з домом — з собою. Взяти […]
Кава, пес і плани…
Всміхається кава до мене зухвало І піниться в турці — мов місця замало. Будильник рве тишу, собака співає, А в мене вже дах помаленьку злітає. І плани десь там копошаться і труться, Мов біля дверей стоять, мнуться і мнуться: «Війти? Може, ні? Та хто ж її знає? Вже […]
Щоб цілий оберемок…
Мені давно не дарували квітів. Не тих, прилизаних в фольги екран, А тих, що дихають серпневим літом — П'янких і щирих, мов старий роман. Забувся жест — нехитра нагорода, Коли крізь залізяччя втоми й пил, Від ніжних пелюсток п'янка свобода Приносить спокій і надійний тил. Мені давно не […]
До побачення, осінь
На вулиці плюс вісім, осінь, Бруд, калюжі, цілий день дощить, Біля батареї я суглоби грію, У вікно дивлюся, щось мені щемить. Ще зими немає, а тепла чекаю, Десь літо на півдні, на гілках сидить. До нас не поспішає, там ще відробляє, Зиму та весну треба пережить. Світло то […]
Відповідь хвостатого друга
Я пам’ятаю смак твого пайка, І пальці, що у попіл та в мастило, Твоя велика і важка рука Мене від грому кожного закрила. Ти кажеш — «звір», а я лише малий, Шукав тепла під ковдрою старою, Я чув, як серце б’ється: «Бій... не мій...», Коли ти засинав на […]
