Із собою
Наодинці із собою. Чашка чаю на столі. Розмовляю із тобою. Ми одні на цій землі. Тінь від пару на фарфорі Креслить картограму снів. Ми — дві цятки в коридорі Невідправлених листів. Наодинці із собою. Чашка чаю на столі. Розмовляю із тобою. Ми одні на цій землі. 28 вересня […]
ПОМІЖ ОСІННЬОЇ КРАСИ
Осінь старається, як вміє, Природі шарму додає, А як піде́ --- скрізь забіліє, Нестерпним холодом війне. І дні зависнуть наче в часі, Не скрипнуть двері зайвий раз, І всі негоди будуть кращі За той один лише мороз. При згадці вже біжить по спи́ні, У душу віє холодком... Я […]
ПОМІЖ ОСІННЬОЇ КРАСИ
Осінь старається, як вміє, Природі шарму додає, А як піде́ --- скрізь забіліє, Нестерпним холодом війне. І дні зависнуть наче в часі, Не скрипнуть двері зайвий раз, І всі негоди будуть кращі За той один лише мороз. При згадці вже біжить по спи́ні, У душу віє холодком... Я […]
Із собою
Наодинці із собою. Чашка чаю на столі. Розмовляю із тобою. Ми одні на цій землі. Тінь від пару на фарфорі Креслить картограму снів. Ми — дві цятки в коридорі Невідправлених листів. Наодинці із собою. Чашка чаю на столі. Розмовляю із тобою. Ми одні на цій землі. 28 вересня […]
Місто моє ОЛЕШКИ — 942 роки
Як можна жити, щоби серце не хворіло? Загубилося в сірій зоні місто моє. Птах пролітає над тобою несміливо, Тут снаряди свищуть, рій фпвішок б'є. З ким ти, місто, день народження зустрічаєш? З предками, чий порох укритий під землею? Чи з тими, хто залишився і собою захищаєш, З ними […]
Здається дивним краєвид
У променях сліпого сонця В розпал літа, в липні, Врізаються у очі іздаля Дерев крислаті чорні силуети. Здається дивним краєвид - Не можуть бути в липні Чорними дерева, ну не можуть: Кругом буяє зелень, спека, квіти - І чорне тло! Як ця війна, що душить Україну.
Душа
З-поза ранку, тихо-тихо прокидається душа, І вона всього не знає, огорта її туга. Злії люде, їх все більше, всі вони летять у світ, Знов лишають по собі дивний смуток й гірку біль. Одна лиш трохи причаїлась, заховавшись у імлі, Та вона іще не знала, що буває на землі. […]
Він просто людина
Та що б не було, а країна тепер в обороні, І ворог відвертий, і нищить життя і житло, І лідери треба. У кожнім твоїм ешелоні. Щоб міцним у січі було бойове ремесло. Так, лідер не Бог, не месія і не Всемогутній, Він ролю свою на позиченій силі кує, […]
Осінній ліс шепоче
Осінній ліс шепоче про тебе, А ти все читаєш поезію Гете. Кохання, зітхання і радість буття Знову пробуджує тихе життя. Листя кружляє і пада додолу, Вкриваючи стежку до рідного дому. А вітер гойдає пожовклі гаї, І тихо співають про щастя вони. 27.09.2026, Благовіщенська
Сьогодення 2026
Важко мати щасливе життя Серед попелу та небуття, Між руїнами планів і мрій, Де система давно дала збій. Віднаходити знову і знов: Спокій, сенс і в серці любов. В зачерствілій душі нашкрібти Крихти совісті та доброти. Важко втримати віру в добро, Коли зустрічаєш чорне нутро. І з останніх […]
По спіралі
Закінчився день, і зажурений Час Скидає з плечей біганину і втому. Він кидає темряву й тишу на нас, Важкою ходою прямує додому. На срібний гачок, що над світом завис, Він вішає плащ свій, розгладжує складку. У прорізи зорі спускаються вниз, Освітлюють одягу темну підкладку. Крізь діри в плащі […]
Осінь
Пожовкле листя на мокрій бруківці. Ласкаве сонце вже так не пече. Залишилось позаду і це літо, Тільки й глянути, що через плече. Коротші дні, холодні ранки. І швидко наступають вечори, Раніше треба запинать фіранки, А місяць мовчки світить із гори. Вересень 2026
Осінь спить
Осінні посмішки дарує листопад, вже осінь спить, замерзне виноград, поглянь на мить, вже твоє ніжне серце не бринить, а осінь спить, вже перші випали сніжинки вчора, а ти поглянь на мене, зупинись на мить, без тебе ж я вмираю, осінь спить, ти знаєш, так кохаю цю осінь і […]
Двадцять перше, мала.
А з чого ти взяла, що тобі хтось щось зобов’язаний? Ну, віддала себе на максимум… Твої проблеми. Двадцять перше, мала. Тут до тебе ніхто не прив’язаний. Приросли до голів у фальшивих цариць діадеми. Ти звикай, дорога, бо вода пресвята тут— віскі. Й кожен сам собі Бог, і диявол […]
Лиш крапля поміж «було» й «треба»
Упала в темряву ночей Сльоза у зранену подушку, І серед тисячі речей Лишила тільки мокру смужку. Вона мов випущений птах, Якому час відвів хвилини, Щоб, впавши, побороти страх, І доторкнутись до вершини. Мала краплина, але в ній Вага затиснутого неба, Яке не вибухнуло в рій. Лиш крапля поміж […]
Вона
Вона Торкає струни водяні, Б'є по дахах будинків соло, І на бетоннім полотні Малює дзеркалами кола. Вона вдягає в ржаву мідь Дороги й зморені маршрути, І щедро сипле мимохідь Каштани в шкарлупу замкнуті. Вона випалює листи На глиняних тарелях скверів, І вперто в сито ллє дощі На тихі […]
Світ кішкою терся…
Світ кішкою треться об ноги й муркоче, Ховаючи в шерсті осколки й тротил. Він лащиться тепло, бо зрадити хоче, Поки засинаєш під ласки без сил. Мурчить він про спокій, про мирне минуле, Кафе, ліхтарі, недопите вино, А сам за спиною крізь небо сутуле Залізо кидає у кожне вікно. […]
ШАТЕНКА
Ти любиш вірші Шевченка, Когось ще з поетів нових, Висока, струнка шатенка Зі снів еротичних моїх. Усмішка твоя привітна Постійно магнітить мене, А перше проміння світла Її в невідомість жене. Надіюсь, вже зовсім скоро, Але на цей раз не вві сні, Зустрінусь з тобою знову - Зірки так […]
