Українські вірші

Так хочу радісних новин, Я знаю, в цім не одинока. О, скільки стомлених родин, Що в серці рана так глибока! Чекання, мов скрипучий віз, По бездоріжжю, що мандрує. Не від дощу це море сліз, Так сміху й радості бракує. Так хочу радісних новин, Вдихнути щоб на повні груди. […]

Вони стояли непохитні, такі великі, високі й невагомі. Кожна мала свою форму та свій вигин. Якісь сторони були пологими й легкими, а інші різкими, гострими та недосяжними. Вони тримали свою силу, свій образ, що затуляв пів світу. Він любив ці гори, їхні простори, їхній неосяжний горизонт. Він щодня […]

Гарячий лід, трибуни гомонять, Арена знову кличе нас у бій. Хокейні крила до звитяг летять, І кожен мріє про великий стрій. Проблеми зникли — почалась гра, Забудьмо все, що тисне день у день. Хай сила духу переможе страх, А серце б'ється в ритмі перемог. На льоду блищать швидкі […]

Гарячий лід, трибуни гомонять, Арена знову кличе нас у бій. Хокейні крила до звитяг летять, І кожен мріє про великий стрій. Проблеми зникли — почалась гра, Забудьмо все, що тисне день у день. Хай сила духу переможе страх, А серце б'ється в ритмі перемог. На льоду блищать швидкі […]

Знов біла акварель розмила місто, Бо на тумани щедрий листопад. Яке чудове це ранкове дійство – Фасад будинків ледве проступа. Така волога вмиє лист останній, Траву зелену звично звеселить. Ну, а мені б торкнутися вустами, Щоки твоєї на коротку мить. Знов білу акварель розсіє сонце, Проміння з-поміж хмар […]

День суботній сонце звеселило Якось так раптово й відійшло. Що ж ти, моє серце, посмутніло, Раз печаль відбилась на чоло? Весна, промайнув вже майже місяць, Не лиш підсніжник, крокуси цвітуть. Слухняно ноги знов болото місять, Так радісна до лісу й лугу путь. Було колись…топтали вдвох дороги, Тепер вуста […]

З шипшини намисто дарує знов осінь, А ти у думках залишився ще й досі. І як не стараюсь, забути не можу. Знайдеш собі іншу, на мене похожу. Не довго тривала любов та облесна, Згубились у водах давно уже весла. Хотів би вернутись, та я не чекаю. Таким як […]

Лиш дах будинку і антени, Ще як палітра, клаптик неба. Весняно не бунтують вени, Фрагменти хмар чекати треба. Їх знову повагом час витер, На голубому - птахів крапки. Набір спотворених лиш літер, Ще богомола дивні лапки. Як він тут опинивсь, не знаю, Яка цікавість його тішить? Він із […]

Я у човні, сумні ідеї, Вдивляюсь в стебла елодеї. А на поверхні вод дрібненько Квіток намистинки біленькі. Все тихе, плесо в прохолоді. Скажу сьогодні смутку "Годі". Мені топтатись вслід не треба, Така бездонна синь у неба…

Так пахне вже весною сонце й небо, Хоч лютий лише руки розпростер. Мені знов щастя більшого не треба, Раз ти обрав для зустрічі четвер. Ще тиждень буде лиш на половині, Неділя десь у мріях, вдалині. Бурульки плачуть - то від щастя - нині, Нема причин журитись і мені.

Тобі личить все - від маски до каски, Тобі личать навіть мої і підказки. Береш на ура навіть кпини і сміх, Цураєшся довгих, самотніх доріг. Тобі личить вечір і навіть світанок. Тебе любить день, усміхається ранок. Тебе люблять всі – дорослі і діти. Ну, як же я можу […]

Ти ще прийдеш і час доби – дрібниця. Коли чеканням жити вже не буду? Живе у серці тиха таємниця, Подалі від настирливого люду. Ти ще прийдеш…після всіх спроб невдалих. В душі вже пустка, ні, не ворожнеча. Коли відпустять з сумом всі вокзали. Нема доріг туди, де була втеча.

Отак у цей похмурий день Пасивно сонця не чекати. Сум весь витрушую із жмень, А навзамін хай сміх до хати. Отак дзвіночками дзвенять Слова, що зберігала в серці. Дні холоду зими злетять, А щастя скрізь, не лиш на денці. А там за сміхом ти ввійдеш, Не встигну двері […]

Ти знову розцвіла, помолоділа. Здивовані сусіди, друзі теж. Ну а тобі до них немає діла, Бо ця весна щасливая без меж. Хоч він тобі у Вайбері не пише І смайликів кумедних теж не шле. А краєм ока усміхнувся лише, І що людські надумані кліше. Ти знову, як колись, […]

Я потайки прийду, як не чекаєш. Зрадієш ти, немов мале дитя. Бо ти моїх доріг усіх не знаєш, Як не чекав на це і вороття. Я потайки від всіх, навіщо свідки? Діждуся сонця, люд тоді в бігах. Та де його знайду у осінь, звідки? І все у нас […]

Перецвіло в душі намисто фраз, Яке носила, тішилась щоденно. Як гірко, що любов цвіте лиш раз. Як сумно, що це так, а не напевно. Перецвіло й в садах, опалий цвіт, Ще вітер, як хурделицею в’южить. Чому ж так в весну з гіркотою світ І смуток із печаллю вірно […]

Знов листопад рослинність водну згладив. Дощі лилися, річку поповнили. Не дочекалась фальші, ані зради, Ти був і будеш, мій найкращий, милий. Пливе повільно листячко вербове Корабликами в ніжній позолоті. Так рік у рік, і дійство це не нове, У легкій й водночас мінорній ноті. Знов листопад теплом останнім […]

Листочки склав уже оксаліс, Бо темна нічка, час до сну. Як рук моїх твої торкались, Яку ще треба тут весну? Коли кохання в нас цвіте, Не так сприймаєш пори року. Підсніжник от-от приведе, Ще й проліску голубооку. Це буде потім, це пізніше, Привітне сонце золоте. В вазоні знов […]