Українські вірші

Річки течуть по землі. Не наче стрічки на папері. Гарні краєвиди має земля. Де живут чудові люди. Земля наповнена духмяним запахом. Відчуття немає меж. Радіють люди і звіри ранковому світанку. Сонячні промені виграючи в водах річок. Збирають фермери врожай. Плодами встелені сади. Ягодами і фруктами наповнені ящики. На […]

Чи вдалося забути про нього? Не зовсім, хоч дуже б хотілось. У ці холодні, безсонні ночі повертаюсь до миті, де між нами щось змінилось. Запитають: «Чи були ми знайомі?» З болем у серці скажу: «Ні». Та у спогадах знову спливають його ніжні слова і палкі. З болем згадую […]

В цьому місті геть немає Ані вулиць, ані площ. І в тумані щось ховає Той, хто йде. А йде тут дощ. Тліє обрій - не палає, Як горить в багатті хвощ. І ніколи тут немає Світла сонця. Є лиш дощ. Хай душа твоя не знає, Як пече холодний […]

Вони літають, бо нема де сісти - усе спустошене без тіні співчуття... Відтак ти чуєш як по всьому місті співають ангели про страчені життя. - Які тажкі із ним зробились ноші. - то - санітар. - Аж руки повело! Люблю життя, як та повія гроші... але взаємністі ніколи […]

Не буду розкидатися словами І часу гаяти не буду з вами, Бо я тут зовсім не для красоти… Мені не вистачає доброти. Хизуються розумністю розумні, Хоч більшість їх ідей отруйні І приведуть наш світ до пустоти. Мені не вистачає доброти. І нетямущих більше, ніж багато. Вони свої руйнують […]

Твій дотик гостріший за лезо ножів, А губи — отрута серед брехні. Допоки у вибаченні переплелися вони, Пальці ніжно до артерії доповзли. Твій погляд холодний, мов лютневий мороз, Твій голос порожній... такий чужий знов. У моменти, коли повертається «ВІН», Свій лик утрачаєш в ту прокляту мить. За тими […]

Зізнайся, кричи допоки серце бʼється, Ділися, новим світом нашому прийдися, Клянися, з клинком у серці не божися, Помри, з силуетом наче маренням зустрінься. Аж поки чоло не торкнулось ковра, У благаннях беззвучних тремтіла вона, Коліна неначе у пеклі стоять, Відплата жорстока, більше жодних розрад. Бо зорі іклами постануть […]

Гортаю меню, - очі лізуть на лоба - салат, в яким порція, як для мікроба ціною, як порція для трьох слонів... В такий ресторації снідати - гріх. Перерва в робочому часі - обід. Ну, шо ж - в ресторані обідати слід. Тут коштує борщ, як у Маска ракета, […]

кажуть усі роcійські лохі шо у війні не їх вина... коли кацап останній сдохне, - тоді й скінчиться ця війна

з ребра Адама, кажуть, Єву він зробив. і, мабуть, з цим він трохи начудив... та як казала в черзі одна дама: - боюсь спитати з чого зроблено Адама..

зозуля, чуєш, он, рахує - то відлик кроків в небуття... останнім часом нам бракує життя

нечутливих жінок не буває, трясця! і в які б не вживалися ролі, у жінок (і в усіх!) є чутливі місця! - в одній - дача, в одній - біля моря...

ти оком відкривала пиво ногою двері вишибала і посміхалася так мило коли із пасхою вітала від посмішки твоєї яйця в усіх сусідів підтіскались а ввечері по всьому місту від тебе мусора ховались та я кохав тебе без тями мої пітніли окуляри як перескакувала ями в міні-спідниці на бульварі […]

- кого до раю не пускають? - цікавлюся я у Петра. а він: яка в тебе - питає - мета? відповідаю: туристична - я у відпусці на три дні. а він пита: чому тактичний в багні? - та був приліт, усіх накрило, не встиг почистити те все... а […]

колись вже прийде світ до тями, або ж назавжди втратив нюх? коли життя смердить лаптями, - то називають "pycький дyx".

для любові потрібні двоє, троє, четверо чи мільон... наша рота свєю любов'ю накриває хоч батальон. не врятують колеса і ноги від любові від нашої! ви зрозумійте, що ми - просто боги! бо ми, в роті, всі - боги війни.

як добре, що у вас горить яскраве світло у кімнатах... і в мене так буває мить, чи дві на день, і то - багато. як добре, що у вас тепло, що кожен третій не тверезий, а кожен другий вже - в гімно... та поки я за вас померзну. […]

в саду вишневим стоїть хата. співають про хлопів дівки. дірок у небі забагато - крізь них ми бачимо зірки. не плутайте "шпана" і "шляхта", чипляясь за чужі грудки. дірок у небі забагато - крізь них ми бачимо зірки. в календарі червона дата, - про неї множаться чутки... дірок […]