Очі живі
На бетонній стіні ваші очі живі, Гордо дивляться знов з любов’ю. Наші рідні сини, що в бою полягли, Заплатили за нас своєю кров’ю. На бетонній стіні ви муралом лягли, В нашу пам’ять навічно, до болю. Щоб серця поколінь назавжди зберегли, Вічний подвиг та омріяну волю. Пробігає життя, пролітають […]
ПЛАЧУТЬ ВСІ, І УСЕ, І УСЮДИ
Кажуть --- плаче гіркими сльозами, Про людей кажуть, плачуть усі, І тварини, що з нами й не з нами, І птахи, навіть дуже старі. Плаче дощ мовчки, вітер ридає, Так шкода́ йому значить дощу, Ніч сльозами усе покриває, Поміж трав залишає росу. І туман плаче згодом, як сяде […]
НІХТО НЕ ОБІЙМАВ, СЛЬОЗУ НЕ ВИТЕР
Ніхто не обіймав, лиш тільки вітер, Цілунками ніхто не засипа́в, Й непрохану сльозу ніхто не витер, Коли злий рок життя те руйнував. В якім жили її думки і плани, І доброта бездонна в нім жила, Та непомітно з часом позникали, Немилосердна знищила злоба́. Роки ішли і зовнішність міняли, […]
ПРИКРАСИ РОЗГУБИЛО ЛІТО
Вже комарів не чути ані звуку, Десь зрідка мухи, зграями не пруть, Не зможу вже на них підняти руку, Якщо в Червону книгу занесуть. Метеликів не бачу --- того дива, Що залітало, і не раз, в квітки, Оси великої, що з легкістю точила Для габаритів сво́їх дірочки́. Чомусь […]
Спекотно
Спекотно, мабуть, буде й тридцять п'ять. Вітрець легенький ледве-ледве лише. А дні так невмолимо, звісно, мчать, Ти скажеш: середина літа лише. Це календар, віднині менший день, Вже вечоріє швидше, невблаганно. Лише порідшав хор птахів пісень, А так все зеленіє бездоганно. Спекотно, люди поспіхом у тінь, Або чекають вечора […]
* * *
Я коментую лише те, Що до душі припало, Нехай веселе, хай сумне, Та рима співпадала. Щоб перехоплювало дух, Вернутися хотілось, Читалось подумки і вслух, Струмочком щоби ли́лось. Щоб розділові знаки скрізь Рядки ті прикрашали, Я, коли вірш в натхненні зріс, „За" обома руками. 20.07.2026. Ганна Зубко
ДИВЛЯТЬСЯ ОЧІ
Дивляться очі крізь вії на світ, Слідом думки визирають, І небо манить, і диво-політ, Де крила птахи розправляють. Ро́зкішшю ма́нить вся літня пора, Що грозами зелень купає, Іде час повільно і швидко ступа, Єдиний спочинку не має. Десь вітер шеле́сне, підхопить чийсь звук, Десь радісний промінь приляже, Відчує […]
БЛИМНУВ СВІТАНОК
Ніч карбує під вікнами крок, І годинник настінний хвилини, Темрява де з бокі́в фірано́к, Де сон не зайшов до квартири. Тиша там за вікном, тиша тут, У якій лиш зітхання витають, Циферблатом все стрілки ідуть, У години хвилини збирають. Блимнув небом світанок в вікно Та росою між щебету […]
Вітражні скалки мечуться по мапі
Світ розітнуло. Ми тепер — як скло, Яке залізо вибило із вікон. Нас у чужі країни занесло, Де кожен ранок — вже не пахне хлібом. Лиш сонця скалки гострі в вітражах Нагадують світ рідного нам дому. Хтось у берлінських пабах глушить страх, А хтось несе в собі незриму […]
Втомилася
Я втомилася бути сильною... І так хочеться іноді вмить Заховатись за спиною тильною І віддати усе, що болить. І хоч зовсім не меркантильна В круговерті і вирі подій, І далеко навіть не стильна, Але все ж у світі рішень і дій… А так хочеться бути щасливою, Хоча в […]
Літо
Сонце літо і жара Ми з тобою на природі В тебе передніх зубів нема За те сумочка у моді Твій купальник шерстяний Що ще бабуся його зв'язала Так запалює мене Що аж гикавка напала Ти дістала своє мило І пригнула в ставок Почала себе так шурувати Що куча […]
Де розум?
Запитав малий Павлусь В дідуся старого: А коли уже діждусь Я розуму свóго? Гризти той граніт науки Тяжко, як ніколи. І нема страшніше муки, Як ходить до школи. Може є якась таблетка Чи сироп смачненький , Щоб красива етикетка, Бо я ж не дурненький. Дід на внука подивився. […]
Мої слова
Мої слова із вуст не вилітають, Та краще я язик свій відкушу. А де ти є, хай інші вже питають, Єдине "збирайся" попрошу. Як ти посмів зухвало вихвалятись, Та ще й при всіх щасливо на виду? Ну й що, що встигла в тебе закохатись, А далі слів гадаєш […]
Чи бувають
Чи бувають думки, хоч би вільні від смутку, Коли туга закрила до радості двері? Все життя під чужу танцювати би дудку, Чи залишитись вільним віршем на папері? А дощі, як дощі, ждуть липневої спеки, Щоби бути чеканими в літньому вальсі. Ти в обіймах стояв, та чужий і далекий […]
Траву покошену жалію
Траву покошену жалію, Торкну голівку деревію. Вона, як я засохне скоро, В таку привітну літню пору. Цей запах скошеного сіна, Обдерті синові коліна На згадку заберу з собою, Коли не буду молодою. Червнева випливе теплінь, Піску розпечена черінь, Що і ногою не ступити - Усе живе благає пити. […]
Вона прийде, як зранена дорога
І буде пахнути полином перемога — Не димом, не тріумфом, не вином. Вона прийде, як зранена дорога, Що зазирає втомлено в вікно. Час забинтує небо синім шовком, Прошиє хмари нитками дощів. Цей день застигне нерозкритим згортком Серед залізних, спалених кущів. Ми будемо мовчати, наче стіни, Очима гладити холодну […]
Серпень уже виглядає світанки
Сонце висить, мов з бурштину сережка, в ніжному вушку липневого неба. Тінь від суниці — тонка довга стежка, світові більше нічого й не треба. День розливає цитринові соки просто на вилиці сонних парканів. Червень згубив розрум’янені щоки в чашах латаття і білих туманів. Вітер травнисту водойму ласкає духом […]
А я смакую сонячне драже
Стираю дні народження з життя, І від сьогодні я їх відміняю: Віднині дорогі свої літа Я віником із хати виганяю. І дзеркало не пробує уже Лічити сиві волосини в косах. А я смакую сонячне драже, Йому всміхаюся й дивлюся скоса. Задмухую не свічки, а оскал На торті, зліпленім […]
