***
Й знову після довгого бджолиного хору приходить ніч, а означає,що за нею й тиша. Один, сам на сам, з собою. Найстрашніше,шо може статись з людиною - це побачити своє Я, те життя,яким це Я живе насправді. Певне тому й тиша так лякає, бо той Я вилазить й каже […]
Не тримай сльозу
Не тримай сльозу, поплач, Хай сльоза втамовує горе, Хай вона віділлє твій біль, Хай воно спливе в Чорне море. Рідна моя, тримай, У руці свій нерв пекучий, Ще нам треба багато пройти, Бо дорогу долають, ідучи. Вічно спить наш побратим, Скільки їх вже так поснуло? Очі дивляться у […]
Сестра милосердя
Земля здригається, кричить, На шмаття рветься, Ти вся забруднена в крові, І серце крається В грудях твоїх… Кричить від болю: Ще один воїн відійшов у чисте поле. Сльозу тамуєш ти в очах, А вона ллється. Ти крик стискаєш у грудях, А відчай рветься. Сестра у полі, в бліндажі, […]
Людина і дитина
Кожна людина була дитиною. З часом людина доросла стає. Але людина — це теж дитина в душі. У кожному з нас живе щирість і віра в добро. Важливо не втратити цю дитину в собі.
Людина і дитина
Кожна людина була дитиною. З часом людина доросла стає. Але людина — це теж дитина в душі. У кожному з нас живе щирість і віра в добро. Важливо не втратити цю дитину в собі.
Людина і дитина
Кожна людина була дитиною. З часом людина доросла стає. Але людина — це теж дитина в душі. У кожному з нас живе щирість і віра в добро. Важливо не втратити цю дитину в собі.
Людина і дитина
Людина і дитина Кожна людина була дитиною. З часом людина доросла стає. Але людина — це теж дитина в душі. У кожному з нас живе щирість і віра в добро. Важливо не втратити цю дитину в собі.
Ліквідатори
Ліквідатори — ви справжні герої, Ваш подвиг пам’ятаємо ми. Коли палав реактор у Чорнобилі, Тоді нас врятували — ви. Шануємо пам’ять усіх, Хто на реактор мішки скидав, Усіх, хто пожежу гасив, Та саркофаг будував. За вашу важку й небезпечну працю, За порятунок нашої Землі, За проведену ліквідацію, Щиро […]
ТИША
У лісі тиша. Спокій і самотність. І листя падає в траву. Кричить ворона, вітер віє, І жаба квакає в ставку. І промінь сонця крізь густі тумани Торкнеться лагідно землі. Пройдуть дощі, і пройде літо, І все загоїться в душі. 10.05.2024, м. Вінниця, госпіталь
ЧОВЕН ПАМ'ЯТІ
Забудь, що було і не було, Пройшли часи весни та літа. Вже осінь вітром дощовим Зриває наше листя з липи. Наш човен вже давно приплив, І вітер гойдає нашу пам'ять. А час іде, а час іде... Вода у річці тихо протікає. 17.04.2026, м. Новояворівськ
САМОТНІСТЬ
Самотність - це не кінець зупинки, Це чистий аркуш мого життя. Самотність - це свобода, Це простір без зайвого сміття. 19.04.2002 Новояворівськ
Доля
Народила мати сина, а долю не знає. Що додає сил у житті, а що відіймає. Якба знала всі страхи — то собою вкрила б, Його Ангелу у церкві свічку б запалила. Народила мати сина, пестила, любила, І душі своєї тепло щодня на нього лила. «Виростай, синочку мій, будь […]
Відлуння: поетичний діалог з класиками
✨ Відлуння: поетичний діалог з класиками Анотація Це — не наслідування і не переспів. Мені просто забракло їхніх голосів. І я спробував уявити, як би вони заговорили сьогодні. Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Василь Симоненко, Ліна Костенко, Володимир Сосюра, Сергій Жадан — поети, чиє слово стало часткою […]
Степова дума
Зажурився степ безмежний, почорнів од дум, то не вітер хмари крає — то козацький сум. Де кургани, мов колиски, сплять серед віків, там могили, наче списом, пробили скроні. Ой не плачте, ясні зорі, над Дніпром-рікою, бо не вмерла наша воля під чужою млою.За Встане правда з домовини, скине […]
Та що з вогню
Я — та, що з вогню зростала, серед попелу й золи, де надія завмирала, мов свіча край імли. Я хотіла погаснути, та вогонь не слухав: він ріс із мене, наче з воску. Я тримала слово в горлі, як жарину в руці, і коли ламались гори, я ставала їм […]
86
Чи згуртувались квіти? А біліють пилки на очах, Палають не з жалем, Щоб скоріш квітень пройшов. А розсипаються атоми - Нездавлені і незчавлені. Чи милуються красою люди? А світить сяйво без блискіток, Сміттям заповнені зірки. Стежить за всіма з коса, Відриває частинки себе, Бетоном заливаючи. Чи зламався час, […]
86
Чи згуртувались квіти? А біліють пилки на очах, Палають не з жалем, Щоб скоріш квітень пройшов. А розсипаються атоми - Нездавлені і незчавлені. Чи милуються красою люди? А світить сяйво без блискіток, Сміттям заповнені зірки. Стежить за всіма з коса, Відриває частинки себе, Бетоном заливаючи. Чи зламався час, […]
В "цікавому" часі живемо..
В "цікавому" часі живемо.. Цікаво куди ми дійдемо? Чи в мирному світі будемо? Чи "велику руїну" розгорнемо? Чи навчимося планету любити? Чи далі Землю будуть "трусити"? Чи далі труни будуть привозити? Чи зможемо після "цього" пожити?
