Українські вірші

Святої наберу собі води, Омию нею тіло й душу. У храм мовчання тихо я ввійду, За вас, мої рідненькі, помолюся. До неба очі з надією зведу, Погляну на святі чертоги. Я вірю, що я вас там знайду, Бо кожен день молюся Богу. Згадаю знову ті свої слова, Що […]

Я вдивляюсь в твої лагідні очі, Що ти бачиш крізь них, розкажи? Казку світлої білої ночі, Чи дитинства дзвінкі віражі? Може, бачиш дарунки лісу? Може, квітку, що в полі росте. Як твої, ще дитячі очі Світ сприймають — це диво святе. Який він у тобі — кольоровий? Що […]

Сніг розтанув тієї зими, Попрощались кохані люди. Та на їхніх долях є плями, Але немає нужди. В цьому світі з люті, Де нема місця добру, Всі ми з вами скуті, Ніби виконуємо долю німу.

Гілка з дерева впала, Істоту вона вбити ж мала. Крига під вагою тріщить, Іншу істоту бажає згубить. Небо блискавку всім посилає, Створіння небесні вбиває. Дощ заливає землю, І я вже геть не живу. Все віддає післясмак: Гіркий, самотній, а може, квітучий. Такий гарний, як троянда чи мак, А […]

...Прес. П'є. Пес. Сссс... Транспорт - три горт. Уфон. Ом'єло узвон. О, рік! Любий нам час - теперішній у нас. Тоді я і ти - інію слуги. Ги ги.

Місто потопає у власній крові, Живе тікає світ за очі. Все вмирає вже цієї ночі, Та життям володіють поторочі. Сонце над містом зійшло, Багряна кров запеклася уже. Біле та жовте диво воно віднайшло, Що в крові життя тримало іще.

Сонце світить і тепло дає, Квіти квітнуть різними барвами. Двірники прибирають сміття в місті. Добрі люди пригощають кавою. Хтось з нарцисами і тюльпани несуть. Відвідують своїх і близьких, Пам'ятають і не забувають про них. Кругом зеленіє трава. Вигулюють своїх пітомців. Щось спокій прийшов від хаосу. Мріями на папері […]

Люди кажуть, що кохання - це коктейль з дофаміном, серотоніном та іншими дурними хімікатами. Це правда, хіба не так? Проте в моменти бурного зітхання всі ми думаємо про одне - кохання. Тисяча подихів безжально карають цих двох, що кожним своїм рухом кричать: «Кохання». Мовляють: «Дурні, та й годі». […]

Зневірою керує віра. Страхом, очевидно, результат. Тим шляхом, котрим віками йтимеш, Пройдуть всі ті, хто вбачають сенс у слові «життя».

Краса тисячі й однієї ночі пливе рікою до збудованих гір. Тримаються ті не на журбі, не на злобі — ті знають ту правду, ту силу, той щирий потік. Гілки, каміння, листя й трави стали фундаментом, ґрунтом міцним. Та вітри, буйні циклони, словом, урагани змітають відчайдушно гір верхні шари. […]

Чому я хочу виходити на вулицю після дощу? Запах озону постає спогадом про ніжний, затишний дощ. В цей момент я раптово забуваю про бурю, що відрами лилась на дах будинку ще декілька годин тому. При згадці про дощ я хочу, аби він почав лити знову, але, коли все-таки […]

Пролетіли роки за законом жанру, Вершником промчала доля по мені, Облетіло листя у рідному саду, Відгуляли вітри в буйній голові. Ось і я — росточок, молодий, зелений, На землі прадавній знову проростаю. Вітер хмари гонить, дощик накрапає, Сонечко зміцнити сили помагає. Час летить невпинно, проминають роки, Корінь мій […]

Наші діти ростуть в час війни, Ось такі в них сьогодні пригоди: Недогуляні сонячні дні, Недовиспані зоряні роки. Наші діти ростуть в час війни, Де вже звично сирени лунають, Де шахеди летять вдень, вночі, Очі небо собою тримають. Наші діти ростуть в час війни, Вчаться жити в тривожнім […]

У ці важливі для всіх і водночас веселі дні я ніби не я сам. Дивлюся з вікна і бачу: у людей є свята, у людей є радісні моменти. Дивлюся я, і з гори дивиться Христос. Як зросли його діти? Чи все добре в них? Він дивиться на всіх […]

Ти знаєш, як буває в іменини Коли малим стоїш по центрі кола І люди, що прийшли цієї днини Кружляють надокучливо навколо Вони співають, а та пісня потребує Когось із них до себе взяти в круг Когось, хто серце твоє милеє вполюює І ти береш, бо знаєш - всі […]