Чистилище у Сатани
Вертайся, солодкоголосий, На кін, на кіл, на брудершафт. Ти чуєш, як уклінно просить Чергова грішника душа? Тебе не гріє погляд сонця - Тебе пече його вогонь... Зустрів ти дух сонцепоклонця, Тож добре оціни його! Чи марно жде душа ця спрагла У супокої німоти? Вона від мук уже засмагла... […]
Чистилище у Сатани
Вертайся, солодкоголосий, На кін, на кіл, на брудершафт. Ти чуєш, як уклінно просить Чергова грішника душа? Тебе не гріє погляд сонця - Тебе пече його вогонь... Зустрів ти дух сонцепоклонця, Тож добре оціни його! Чи марно жде душа ця спрагла У супокої німоти? Вона від мук уже засмагла... […]
Етнопатологія
Калічать і вбивають на війні І воїв, і цивільних, і дітей... На що ж тут сподіваються вони Після усіх жахливих цих смертей!? Чому вони ворожу свою суть Не лише не приховують, натомість Так героїчно нам її несуть, Що масово прямують в невідомість? І думаю, що грішників таких Не […]
Етнопатологія
Калічать і вбивають на війні І воїв, і цивільних, і дітей... На що ж тут сподіваються вони Після усіх жахливих цих смертей!? Чому вони ворожу свою суть Не лише не приховують, натомість Так героїчно нам її несуть, Що масово прямують в невідомість? І думаю, що грішників таких Не […]
Катарсис
Дерева, як вихор, летять у вікні. Світанкове сонце їх бавить. А поїзд уперто дублює вхідні Сигнали звитяги і слави. День помину предків завжди навесні, Єднає він нашу увагу І шанс нам дає, і тобі, і мені, Їм виказать нашу повагу. І щирим бажанням, і вдячністю літ Принести їм […]
Катарсис
Дерева, як вихор, летять у вікні. Світанкове сонце їх бавить. А поїзд уперто дублює вхідні Сигнали звитяги і слави. День помину предків завжди навесні, Єднає він нашу увагу І шанс нам дає, і тобі, і мені, Їм виказать нашу повагу. І щирим бажанням, і вдячністю літ Принести їм […]
Зв’язок
Давно вже не тремтиш в моїх руках, Хоча бажання є щось відчувати. По цих десятиліттях і роках Багато вже було чого втрачати. Але я прагну бачити тебе І чути, і любити, й обіймати. Для мене це важливо і тепер, Хоч іноді ще хочеться й збрехати. Зв'язок на відстані […]
Зв’язок
Давно вже не тремтиш в моїх руках, Хоча бажання є щось відчувати. По цих десятиліттях і роках Багато вже було чого втрачати. Але я прагну бачити тебе І чути, і любити, й обіймати. Для мене це важливо і тепер, Хоч іноді ще хочеться й збрехати. Зв'язок на відстані […]
Подих звіра
Звір прийшов зі Сходу, Рве кігтями землю. Ніч встає на нерви, Ранок мре від болю. Звір прийшов зі Сходу, Паща вся червона, І на іклах звіра, Висять людські грона. Знову це прокляття Прийшло в Україну, Гинуть сестри, браття, Гине люд невинний. Не нажереться знову, Не нап’ється крові. Кісткою […]
2
Коли я слухаю Твої вуста, Тоді нікчемність власну відчуваю. І щоб сподобатись Тобі на мить, Я зважу кожне слово нині. Сховавши дурість глибоко на дно, Постати дурнем мені більше не дано. Я вислизну, змовчу, втечу розмов, На все готовий, лиш би бачити Вас знов. Та час випробувань важких […]
1
Плач, берізко, плач, весь лісе, Плач зі мною, росо. Бо не вернеться, як ранок, Днів палких краса. Гасне сонце, гасне світло, І не спалахне Той розгульний вогник в оці, Що палив мене. Рідшатимуть мої зуби, Випаде волосся, І по зморщеному серцю Смуток пронесеться. Покарбують люті зморшки Чоло, і […]
154
Мій батько — геній, недосяжна висота, А мама — простота, любов і чиста хата. У вихорі дівчат лишилась доля брата, І я пізнав, любов на смак і як тиснуть її кліщата. П'ять імен спалахнули, як зорі нічні увісні: Люда, Марина, Уляна, Джазіба І Субіра, чий образ лишивсь бездоганним,— […]
153
Доходить віку змучений каліка, Прямує кволо до межі буття. Не знавши слова доброго за вік, І кличе в землю стомлене життя. За каяттям утрачених нагод Ховався геній, мудрий від природи. Митець, що не чекає нагород, Корчує гордість задля правди й згоди Прибитий до землі, здолавши страх, Він береже […]
152
Собі не зрадив, ні під кого не прогнувся, До жодної ні разу не торкнувся. Бо бачить Бог: щоразу, як кохав, В її очах неначе вогник затухав. І навпаки, коли на плечі клали руку Коли очима кликали у прийми — Огидно так і боляче, що страх. Що коїться в […]
151
Чи ти чуєш те саме, що бачу я? Чи так само, як перше, міцна ще віра? Бачиш весь покірний моя мала, Та ти зовсім не бачиш у мені звіра. Ти хробачок кволий, сльота без пір’я, Голос твій — щебетання, тьохкіт милий. Не пущу тебе геть аж до ліжка […]
150
Що ж, оманлива подруго, Я ж благав заради Бога: Не хитруй, не гріш, не треба, Переграй мене, салаго. Що за дивная тривога? Розвела з тобо дорога. Бракне світла, бракне сил, Цілий світ став враз немил. А мені дихається легше, Наче рак послабив клешні. Полегшало раптом в серці, Наче […]
149
Якщо я завтра не прокинусь - не журись. Знай: я хотів лиш тільки твоїм бути другом, Таким ручним, покірним, безхребетним, Щоб, типу: «Де я ще собі таке знайду?» Якщо ти знайдеш мої вірші - не хвилюйсь. Та знай: це все було колись, давно, до тебе. В душі ж […]
147
Коли жебрак в тебе милості просить, приємно на мить — в тебе вірить ще хтось. Комусь завжди буде гірше ніж тобі, а нам так ніколи не жити як вам. Тобі наділяли будинки і долю, мені ж діставались мозолі й борги. Та бути багатим як ти я ще вспію […]
