101
Я виконаю свій улюблений танець — перший і останній танець на віку, не журіться люди я вас не забуду ляжу відпочину в темному кутку.
100
Я люблю тебе здорову чи каліку з тобою залишитися хочу аж довіку За будь-яких обставин і в будь-якій з ситуацій або твій пес у полі або король в палаці Хоч грішний, та люблю Тебе мій Боже Але й без неї жити теж не можу УП
99
Та є три речі, від яких я повертаюся до життя В'єшМак подвійний, фрі картопля й кока-кола. PL
98
Скажіть Їй, що я її кохаю скажіть Їй, моря й океани, і, може статися, я вас пощаджу, не залишаючи насамоті без риби. Скажіть Їй, що я її кохаю сади, луги, поля і городи, і, може статися, що я вас пожалую, не засіваючи в усі року пори. Кричіть їй, […]
97
Я не соромлюся гріхів і не боюсь за них розплати, і те, що було, не зі мною, нема вини чи чуття втрати. Мене на гріх вела любов, і без претензій чи симпатій, коли постану я на суд, вона — мій істинний ходатай.
96
Я не зву тебе слабкість і не лічу гріхом та здалось що ти стати хочеш моїм ребром я поволі до раю землею йшов пішки й перед входом на тебе затримався трішки УП
95
Мені здалося, я збив чоловіка, ні не навмисно, темна пора. Він по узбіччю, краєчком їхав, ні світловідбивки, ні ліхтаря. Був без жилетки, посеред ночі, він не доїхав, сам винуват. Не було шуму. У що був одягнений? В гості? З роботи? Так не спіша… Мені ще жити, мене вдома […]
94
Як її не любити Мою Україну В її горем прикритих Широких степах Ці бандити у владі І сусіди прокляті Накидають цікаве На нелегких стежках Дайте волю народу Дайте владу народу А народу при владі Дружнього копняка
93
Пробач що розумом своїм слабким Тебе до краю не збагну я і в літерах людських смішних Твою Любов так рідко заціную Але усе усе стає інакшим і я Тебе здаеться розумію коли торкаїшся моїх плечей, і раз пораз в потилицю цілуєш. Ти розділив захопленість мою і її вроду […]
92
Кожен спокушений був жіночою красою, безжально володіють нами фарби, і мудрість залишається дест там стороною, і чужинцям готовий дарувати ти ласки. Ось мить любові, переситившися вволю, не терпить миру до місця одного і по ночах тікає в чужоложжя, буяючи сказом, визволяючи пристрасті. І згадати те, що світ наш […]
91
Набридла мені сухість слів, якими не описати почуття, нав'язливе буття цих днів, що стосунки губить густо. Коли в душі на самім дні закисне брага всіх понять, аморфне сміття з ранніх пір — додам я їй різноманіття. Геть ледь помітний силует, що мається в моїм закаті, душею шле мені […]
90
Стомився, випало перо марудити папір цей блідоликий, втомився пензель, не витримав нутром, на скатертинах вже писав, як нехрист. Соромся, земле, з твоєї лихої вдачі безславить Бога ще незайманий поет.
89
Нехай на тебе наганяє небо сум, коли зійду в могилу мимоволі, а зараз, поки ще живий, труджусь, порадуйся зі мною на привіллі. Ти сплутаєш незнаний силует, і позадкуєш вслід чужій ході, та не біда, це не найстрашніший гріх — коханих впізнавати в чужих з горя. А доки, поки […]
88
Я не буду дивитись, як щаслива ти з ним, і поїду в далекії далі. Щоб із пам'яті дні, що ми були удвох, загубилися, зникли, пропали. Я не буду ревти ночами в щоденник. Навіть зараз, в цю мить, я не плачу. І від болю у грудях затиснутий кадик. Сам […]
87
Ні, я не ту кохав, що з джентльменом ходить, моя дівчина лиш мені була вірна. Нехай простять, та я би звав таких худоба, у них і почесть, і ціна одна. Я думав, зустрічатимемось рік, і стане вона мені за дружину. А тій чортівці, що із іншим бродить, я […]
86
Я не даю своїм віршам імен, їм це не дасть ще більшу загадковість. А номерки — то юні дні, що безнадійно спалені в коханні. Поет за працю не бере медаль, я виніс з цього деяку мораль: весь механізм — любов, слова і вірші — лиш деталі...
85
Алжир, і сонце у зеніті, навколо пустка, сухота, останньою малою краплею балуєш ти свої уста. Гердавік, сонця відблиск на крижині, в усій окрузі неба мерзлота. За що ти любиш так пустелі? Прийди чим дуж, зігрій мене. Т
84
Ти до безумства красива, до неможливості чиста, з тобою поруч сором'язливо ховаю за пошуком очі. Ти покриваєш поглядом зали і твої чарівності коло, неначе сім'ю, їх поважаєш, усіх своїх подруг дівчат. Ти не зрозумій мене хибно, прости за підколки й ниття, бо я від близькості з Тобою стаю […]
