83
Я згадую ваші босі стопи в безжальній листопадовій імлі, як ви в холодну передзимову холоднечу поступилися комфортом заради краси. Я вашим терпінням до болю збентежений, не знаю, хто зміг би вам допомогти, і ви вкотре собою знехтувавши, платите здоров'ям за пусте. НП
82
Любов повисла, розп'ята на хресті, застигши між землею й раєм, в останню мить на пам'яті своїй стирає гріх, прощаючи вмирає. Ось гасне світло, сльози покривають обличчя Тата повне гіркоти, в момент єдиний сонце в'яне, загинув Син, і Він став сиротою.
81
Моє Кохання на піку стосунків назвало наші почуття дружбою, — додуматися, після стількох днів із дурості назвати все це дружбою. Нехай обов'язок велить, та я під час зустрічі своїм друзям не цілував ні разу крізь одяг плечі, і в трапезу вечірню при тьмяному світлі не палю марно ні […]
80
Ти мені близька вже як родина і для душі моєї найприємніша людина. А те що я зопалу раз тебе образив То не зозла, від болю бракло слів інакших І те що ти мене штиряла як скотину я не лічив тобі за ніжності телячі а коли вбралася в найкращу […]
79
Мені смерть від твоїх поцілунків, і моторошно, що не одна, мені шкода, що собою торгуєш, невигідно збувши у край. Від думки підкосяться ноги, і обертом йде голова, із дозвіллям розправиться віхола, і скоро прийдуть холода. Без сенсу зникатиме сонце, кудись утікають літа, життю минулому дам ціну однієї тієї […]
78
Чути, чайки кричать на пристані, п'янить хвилями цей прибій, смак шкіри твоєї сіллю просочений — так захтілося залишитись з тобою. Ти на море, неначе в вікно, задивилася знову далеко, не порушу твій світ і спокій, просто поруч стою за тобою. Напої мене своєю думою, і розстанусь з тугою […]
77
Ми всі помрем і більше нас не буде, тебе й мене забудуть швидко люди, та ніколи з їхніх уст не зійдуть люди — ублюдки на кшталт гітлерів і брутів.
76
Поети і артисти - бідні завжди їх голод підганяє йти до мети голод і дівчата, найкращий стимулятор перший спонукає, другий провокатор.
75
Вечір жданий остигає, чути десь шум цвіркуна, ти вся в корчах знемагаєш, я тебе всю п'ю до дна.
74
Якщо життя здається геть простяцьким і лиш дурницями забита голова тоді кінчай з етапом холостяцьким бо ще нема плодів а скоро вже жнива.
73
Мені ніколи так раніше не хотілось тебе в осінній вечір цілувати, під соснами, коли зайнятись нічим, і повільно — так повільно покусати. Гомілки, поділ, від стоп аж по плечі, пестити й ждати, поки встануть зірки, а потім, втомившись, упасти серед ночі до твоїх ніг, розпавшись наче в клапті. […]
72
Тепло її ліктів у вагоні метро затамували навіки у моїм нутро дві зрослі родимки золоте руно двадцять вісім перлин і як все пливло. Я найщасливіший в світі хоч і знаю - жахливий та я плачу від радості і кричу щосили і не хочеться грошей ні слави, ні світу. […]
71
Ти каєшся, що ти кохана мною, інших обходиш десятою дорогою, ти кидаєшся, клянешся, що інший не заглядає вночі у голову твою. Та регіт, чим мій слух давно томлений, мене до інших висновків штовха, я ревністю заочною гонений... Порада серця — залишайся з ним. Ти стільки раз приходиш серед […]
70
Тихіше всі! Вона зайшла, падіть всі ниць і мовчки милуйтесь Нею, як і я, звертайте лиця сонцю. А раптом Вона пожаліє, а може, зглянеться на мить, якийсь-бо привід віднайде і раптом Вона заговорить. Вона зайшла і вмить заповнила собою весь дім і світ — о дивний аромат. І […]
69
В цьому не було потреби абсолютно ніякої — провидіння і мету називати завжди долею. І збулися всі твої плани без корекцій і ліплень, і не було в тому біди, обійшлось без нарікань. Просто в очах твоїх я читав твої пориви, від заходу до мети місяць вів мене грайливий. […]
68
Я так кохав тебе, і почуттям тим не було пояснень, неначе пив тебе і ставав раптом молодшим на мить. Торги водив з Тобою, намагаючись збути себе на Тебе всю, я так кохав тебе, що зраджував і батьківщину, і душу, і сім'ю. І жодних зусиль не коштувало тобі, щоб […]
68
Я так кохав тебе, і почуттям тим не було пояснень, неначе пив тебе і ставав раптом молодшим на мить. Торги водив з Тобою, намагаючись збути себе на Тебе всю, я так кохав тебе, що зраджував і батьківщину, і душу, і сім'ю. І жодних зусиль не коштувало тобі, щоб […]
67
Буває жалко, так і совісно, й незрозуміло, що, простеживши хвилю всіх почуттів твоїх, я бачив, як їх шум спадає тихо, аж ось лиш мить —і знову дух поник. Безжалісно я до життя вертаю надії, що інший розбудити не посмів, а споглядати, як ти знову згасаєш — така поки […]
