В твоїх руках
Для тебе легка ноша — і це добре, Бо я гадала: я важкий тягар. Що мій характер — як холодна криця Або старий, задимлений вівтар. В твоїх руках я — не важке каміння, Не оберемок хмизу чи граніт. Я сонячне м’яке переплетіння, Що в тихий ранок у вікні […]
Крихкість
Людське життя — як скло на підвіконні, Що ловить світанковий перший дим, Тремтить у кожнім подиху і дзвоні, Неначе світ тримається на нім. Воно — як сніг, що тане на долоні, Як слід зорі, що падає в пітьму, Як тихий біль у невідомім тоні — Ми не збагнемо […]
Притча про художника
Він взяв палітру, пензель й полотно, Шукав секрет, що бачити дано. Спочатку сонце вивів він з-за хмар — Сліпуче сяйво, мов небесний дар. Він думав: «Істина живе у світлі дня». Та сонце гріє й тих, де підлість і брехня. А потім — квіти ніжні виростив, Із фарб тендітне […]
Було найваще сумку збирати
Було найважче — сумку збирати, В одну валізу все життя впакувати. Дитячі куртки, фото і ліки, І сльози тихо складати навіки. Домівка німа… ще пахне кавою, На кухні чашки стоять, як залишені спогади. А я по кімнатах ходила востаннє, Ніби прощалась не з домом — з собою. Взяти […]
Кава, пес і плани…
Всміхається кава до мене зухвало І піниться в турці — мов місця замало. Будильник рве тишу, собака співає, А в мене вже дах помаленьку злітає. І плани десь там копошаться і труться, Мов біля дверей стоять, мнуться і мнуться: «Війти? Може, ні? Та хто ж її знає? Вже […]
Щоб цілий оберемок…
Мені давно не дарували квітів. Не тих, прилизаних в фольги екран, А тих, що дихають серпневим літом — П'янких і щирих, мов старий роман. Забувся жест — нехитра нагорода, Коли крізь залізяччя втоми й пил, Від ніжних пелюсток п'янка свобода Приносить спокій і надійний тил. Мені давно не […]
До побачення, осінь
На вулиці плюс вісім, осінь, Бруд, калюжі, цілий день дощить, Біля батареї я суглоби грію, У вікно дивлюся, щось мені щемить. Ще зими немає, а тепла чекаю, Десь літо на півдні, на гілках сидить. До нас не поспішає, там ще відробляє, Зиму та весну треба пережить. Світло то […]
Відповідь хвостатого друга
Я пам’ятаю смак твого пайка, І пальці, що у попіл та в мастило, Твоя велика і важка рука Мене від грому кожного закрила. Ти кажеш — «звір», а я лише малий, Шукав тепла під ковдрою старою, Я чув, як серце б’ється: «Бій... не мій...», Коли ти засинав на […]
Хвостатий друг
Ну що, мій друже, йди до мене грітись, Клята війна й тобі спокою не дає, Перепочинемо з тобою, поки є можливість, Поки кацапи знов не взялись за своє. Іди поїж зі мною, звір вусатий, Тут в тормозку лишилося на двох, Та не нявчи, не треба тишу полохати, Нам […]
Крізь страх
Ми всі чогось боїмося в житті — Це вшито в код, у подих, у коріння. Мандрівники в одвічній темноті, Що крізь страхи шукають просвітління. Боїмося часу — незламних хвиль, Що точать камінь і стирають лиця. Що кожен слід із пройдених вже миль — то крихкість скла, а то […]
Вибиває дощ чечітку
Вибиває дощ чечітку — ходить ходором весь дах, Розсипає срібні ритми по карнизах і садах. Він танцює на покрівлі, по калюжах такти б’є І під джаз вітрів у трубах дощ чечітку видає. Крізь туман і крізь завісу кожен крок його дзвенить, Він монети дріб’язкові кидає в застиглу мить. […]
Ну то й що?
Впало небо до ніг? Чи розсипались плани в пісок? Ну то й що? — навіть зорі згорають у темних вітрах. Вітер вибив тепло, і у грудях тривожний клубок? Ніч пройде — і світанок засвітиться знов на дахах. Кажуть: «Час утікає, і вицвіли мрії старі». Ну то й що? […]
Екзистенція
Серед гомону, свят і інерції, Поміж тисяч фантомних облич, В центрі кола — в німій екзистенції — Ти куєш свою внутрішню ніч. Де епохи впадають в ентропію, Там, де час розсипається в прах, Ти гартуєш кристальну утопію На сталевих і гострих вітрах. Твій дух витесав власну буденність І […]
Кохаю
Кохаю тебе! Невже не зрозуміло? Кохаю тебе! Так ніжно та щиро. Ти доля обрана моя, Ти радість моя Про тебе мріяв, Тебе просив у Бога. Так, терниста у нас дорога, Але не забувай мила моя, Що це дароване життя Це - спільне випробування! Це шлях до світлого Раю […]
Кохаю
Кохаю тебе! Невже не зрозуміло? Кохаю тебе! Так ніжно та щиро. Ти доля обрана моя, Ти радість моя Про тебе мріяв, Тебе просив у Бога. Так, терниста у нас дорога, Але не забувай мила моя, Що це дароване життя Це - спільне випробування! Це шлях до світлого Раю […]
Кохаю
Кохаю тебе! Невже не зрозуміло? Кохаю тебе! Так ніжно та щиро. Ти доля обрана моя, Ти радість моя Про тебе мріяв, Тебе просив у Бога. Так, терниста у нас дорога, Але не забувай мила моя, Що це дароване життя Це - спільне випробування! Це шлях до світлого Раю […]
Ранок
Сонце сліпить крізь штори Світ прокинувся навколо Я зпозаранку схопився, А син навіть не шолохнувся. Мій коханий міцно спить Спокій його ніщо не займає: Кавомашина шумить Хтось по кімнатах ступає. Сон у дитини легкий, Він собі усміхається Мовить щось лагідно уві сні Й далі в думках десь ховається. […]
Я пом’ятаю той день
Ти кажеш, що дату весілля я знов забуваю, А я пам’ятаю той день, як зустрілися ми, Як в погляді твоїм, кохана, я тихо розтанув, Й до ніг твоїх білих всю гордість свою положив. Ти кажеш, що я квітів купити щораз забуваю, А я збудував цей просторий і світлий […]
