ГОРДИСЬ
-- Гордись! -- А чим? -- Гордись собою, Що така юна світом йдеш, Не бійсь, не виросте корона, І не злетиш ти до небес. Гордись й водно́час будь собою, Живи без комплексів, радій, І за нещасних стій горою, Й сама образити не смій. І обійде́ зло стороною, Хтось […]
ПОТЕПЛІЛО
Потепліло, чекає двір, Тротуари, стежки, дороги, Ще недавно поміж снігів Неслухняні сковза́лись ноги. Зеленіє по-но́вому хміль, Вгору дивиться, в гілля бузкове, Злетів ворон, вбік полетів, В тихе небо ранкове. Всюди го́луби і в споришах, Не забути --- крупою вгостити, „Не забути" лише у думках Та ще слово „купити". […]
Упала ніч
Упала ніч, зійшов зажурний місяць, З полону хмар кудлатих тихо виринав, Розсипав срібло по небесній висі, І ліно з хмарами у піжмурки заграв. А небо зорі у партер запросило, Щоб посміялись з ігрищ тих нічних, Місяць у хмари горнувся несміливо, Торкався струн тиші... і раптом зник. І хмари, […]
Піхотна доля
На берцях пил, а фліска в синім димі, Ми в землю цю по лікті вросли в бліндажі. Тут не до слів — ми в кожнім міліметрі, На цій останній, випаленій межі. Все на собі: БК, калаш, рукзак, каністра, Бензин дотяг, щоб гув той генератор. Але погода вмить змінилась […]
Тиша “у підвалі”
У тиші чути, як гуде генератор, Як десь над посадкою висить «крило». І як у темряві втомлений оператор Стискає рацію, мов батькове тепло. Здається, завмерло навколо все живе, Лише «мавік» у небі тихенько дзижчить. І «кажан» над степом невидимо пливе, Вишукуючи рух у холодну цю мить. А потім […]
Квітка Надії
Я одна, я у полі воїн, Я одна на пагорбі стою, По два боки від мене окопи — Я тримаюсь за землю свою. Полягли вже волошки сині, І голівки будяк погубив, А ромашки — тендітні, білі — Вкрили землю, мов білий пил. Я одна, я у полі воїн, […]
Залізна птаха
З-за обрію залізна птаха прилетіла, Над містом кружляла та в тім’я влупила, І так вдало била, що іскри летіли, Світло враз пропало, тепла не стало. Три дні бились, бились, очі розтулили, Тільки тепла в тілі ще не наробили. Отака та пташка, не дай їй літати, Краще збити зразу, […]
Танго Смерті
У «Танго Смерті» Вагнера шукаю я розраду, Як відгукнеться танець на сум’яття душі, Чи може зачарує своїм музичним струмом, Чи може роздратує свідомість до межі. Де в цьому дійстві віднайти той стрижень, Щоб втриматись у безумстві світових подій, Де все руйнує карлик у хворій уяві, Де рудий Дон […]
Капає дощ…
Кпає дощ і погода капризна, Небом пливуть чорні хмари кудлаті, Закрили усе, що і сонця не видно, А дощ вибиває, мов на барабані. І по калюжах, дахах та деревах, По лавочках в парку й віконному склі, Дарує мелодію щиру й веселу, Дає життєдайну вологу землі. 2017 р.
Вівтар Приморського степу
Приморський лиман. Тиша б’є по вухах, Серед гільз і пилу тримаєм рубіж. Степ занімів у тривожних передрухах, Ніч розрізає теплак, ніби ніж. Старий цей погріб — вівтар нашої битви, Код серед гільз, мов причастя німе. Ми тут утрьох. Замість слів і молитви — Скрегіт металу, що втому візьме. […]
Тиша б’є по вухах
Тут тиша б’є по вухах, як приліт, І степ Приморський дихає полином. Ми тут втрьох тримаємо свій світ, Зарившись в землю, ставшу нам тилом. Погріб старий — наш штаб і наш алтар, Тут кожен сантиметр — життя ціна. Дрон у небі, ніби той поштар, Несе воду й хліб, […]
Приморський вітер
Там, де степ затихає, вгрузаючи в сиву воду, Де солоний туман роз’їдає залізо й час, Ми тримаємо небо, ми вирвали власну свободу, І за нами прибій відбиває гарматний вальс. Тут немає дрібниць. Кожен погляд і кожен рух — Це запечена в пилі, мовчазна і тонка межа. Приморський вітер […]
Мамині уроки
Я пам’ятаю, мамо, все, як ти учила, Коли ще був малим, не знав про бурі й грім. Ти в мої крила віру і любов вложила, Щоб я людиною лишався в світі цім. Ти говорила: «Будь, синку, розумним, добрим», І я крізь роки цей урок святий проніс. Хоч доля […]
Питання до “чистих рук”
Ви вийдете до нас у білих сорочках, Коли затихне останній розрив. Зі словами про «єдність» у ситих очах, Забувши про тих, хто у полі спочив. Ви будете пити за нашу побіду, Хоч пальця об палець для неї не бив. І знову закрутите владну бесіду, Мовляв, «кожен на фронті […]
Ціна подвійних стандартів
Закон на паузі. Совість — у шухляді. А в запорізьких степах — полин і дим. Ми тут тримаємо небо в залізній облозі, Поки хтось у тилу став «недоторканним» і «святим». Ви кажете: «черга», ви кажете: «треба», А самі пакуєте в буси, мов лютих звірів. Але чому ж ваш […]
Маскарад царька
Ми ніби проти «совка», на словах — борці, Та він у крові, тільки владою помани. Ми тут господарі, ми тут земні боги, А уряд... що уряд? То зайві тривоги. Я — Директорка! Слово моє — вище КЗпП Всіх неугодних — геть! Звільняю одним махом! Лише лизоблюдам — зелене […]
Коли вже пізно
Говоримо ми «завтра» і «колись», Відклавши все на нескінченне «потім», А дні, як листя, в небо понеслись, І знов життя — у круговерть польотів. Можливість — птах, що б’ється у вікно, Спимо ми, зачинивши міцно ставні, Вона летить у темне й німе скло, Лишає тінь у пам’яті недавній. […]
Сукі
«Ваню! Шахед летить прямо наді мною! Він падає!» — крик дружини в телефоні... Дітей схопив... Коридор став стіною А в серці — вибух і крижаний сум. Двері здригнулись, вікна затремтіли Душа завмерла, в очах — пелена Молодший плаче... миттєво знесилив Той страх, що принесла в дім війна. Я […]
