Світанок
........ Сивий дід тумани намотав на вуса Й тягне за собою сонце у човні. Прив'язав світанок віжжями до бруса Щоб вплітати в гриву промені ясні. Позбирав у діжу залишки дрімоти, Заховав в латаття ближче до води. Карасі дрімають вкрившись в позолоту Із просоння мляво кумкають жабИ. Позакинув вуди […]
Люблю ходити босим…
Люблю ходити босим по траві — Як по килимі, окропленому росами... Вбирати в себе силу від землі — Сплітаючись невидимими косами... Милуюся миттєвостям весни — Безмежності природних краєвидів... Гуляю собі босим по траві — Тримаючи зв'язок з дитинством...
Вечірня пора…
Захід сонця, природа, вечірня пора: Біля лісу лунає тихий спів солов'я, Ясне небо замінює темна блакить — Вбираю в себе цю прекрасну мить! Зачаровує око моє, цей краєвид: Його свіжість, природність, і вид — Гармонійної зміни, без ворожнечі, Де ще немає місця для порожнечі...
Там де були міста
На чорних дахах — ворони. Мовчать. Під руїнами — друг. Не похований. Пси і коти вже не вороги. А лжебрати — навпаки. Братовбивці. Від початку. Закриваю холодні повіки знайомим і незнайомим — також. Вони не хочуть спати. Ні… Вони мовчать. Навіки. Братські могили — не на цвинтарі. На […]
Чекаємо тата
Народжений за місяць до дня народження. Під вибухи. Під гул сирени. Вдихнув. Закричав. Заплакав. Мама теж. І тато… Сьогодні — не через смерть. Через народження. Хоч і тримався. Малий не розуміє, що відбувається. Ми — теж. Тато його захищає — там. Мама — тут. Щось сниться. Посміхається. Ненадовго. […]
Тонкий матеріал ✨
А ти хоч раз думав , хоч колись що таке свічка? Один лиш дотик руйнує всю основу . Так це лиш свічка, лиш парафін навіщо думати за це ,це всього лиш матеріал . Ні! Ні! Ти не розумієш це життя , людське життя якщо доцільно. Це тобі не матеріал , […]
« Ми єдина – Україна »
А я сиджу в кімнаті і серце мліє ,і світло із вікна все темніє і темніє та я запаливши ароматну свічку собі тихенько мрію. А може і не мрію… Гадаю про те , про се , й про головне. Про життя , про майбуття про квіти зорі і […]
НЕ ПОВЕРНУ ТЕБЕ НІКОЛИ
Не поверну вже я тебе ніколи, Це чітко розумію і сама. Ти пішов до іншої назавжди, Бо до минулого нам вороття нема. Ти стер сліди, палкі свої цілунки, Спалив мости, що зводили роки. Моє життя малює нові візерунки, І серце крають лише сумні думки. Шукав ти у коханні […]
НОСТАЛЬГІЯ
Якось у тиші, і наодинці, Згадав я спогади з життя, Мов опинився в серединці, Аж захлиснули почуття. Багато спогадів я маю, Що блукають поміж дум, Коли з них деякі згадаю, То приходить в серце сум. Закрив очі лиш на мить, Все дитинство знову бачу, Сльоза уже з очей […]
Душа і Смерть, без меж (притча)
Крізь чорну вись, де зоряні багаття, Ступила Смерть — холодна сіра ртуть. Вона зняла з плечей своє лахміття, Промовила йому: «Збирайся в путь». Здригнулася Душа — підбита птиця, Що крилами чіпляється за вись: «Чекай, благаю! Дай іще торкнутиь Земного сонця, що любив колись! Я ще не всі слова […]
Тиша вечорова
Ідемо по життю крізь сміх і сльози, Крізь чисте небо, темінь і грозу, Крізь літо й зиму, крізь вітри й морози, Вплітаючи і осінь, і весну. То тонемо у відчаї і горі, То знову віднаходимо свій шлях. Шукаємо в пітьмі далекі зорі, І маємо надію у серцях. Час […]
Осиротілі сонечка
Маленькі тіні у холодних залах, Де тиша б’є у стіни, мов прибій. Їм мами колискових не співали — Їх заколисував кривавий бій. Дитячі очі просять допомоги, Вміщають біль — дорослим не піднять. А їхні чорні ночі — це тривоги, Де шепіт й шелест в розпачі кричать. Розносить вітер […]
Хроніки радянського санаторію
Я мову знав би «харашо», Якби спілкувався я щоденно, Якби-то Шелест не пішов, Якби Щербицького взяла екзема. Десь у суцільній тій імлі, Де особистість віднайти так важко, З’являлись паростки живі, Які любили рідний край — завчасно. Ми всі були в одній сім’ї, Жили єдиною юрбою, Тут головне — […]
Хто ця жінка,в моему дзеркалі?
Знову ранок збирає мене по частинах, Кава холоне на краю столу. Я знаю усіх на світлинах, Та не впізнаю себе вже Стільки облич я носила на шкірі, Стільки історій прожила не своїх. Іноді серце кричить мені тихо: "Скажи, а де серед них ти Хто ця жінка в моєму […]
РОЗГУБИЛА
Розгубила всіх друзів своїх, На тернистій життєвій дорозі, Пригадався лиш декого сміх, Інших голос згадати не в змозі. А за колір очей промовчу, Пам'ятаю все ж колір волосся, І чорняву, й русяву косу, І як стигле пшениці колосся. Помінялися зачіски всі, На короткі і стильні, бо ж місто, […]
ВЖЕ ЛІТО ІДЕ
Хтось з сусідів затіяв ремонт, Стука дятлом із ранку до ночі, Тож ходьбу підключаю --- свій спорт, Заскучали за берегом очі. Припізнилась, вже літо іде, Всюди зе́лено, стежка в болоті, До осики хміль вуса плете, І мурашки уже у турботі. Ловлю бажаний щебет з куща, Уже інший згори […]
ВЖЕ ЛІТО ІДЕ
Хтось з сусідів затіяв ремонт, Стука дятлом із ранку до ночі, Тож ходьбу підключаю --- свій спорт, Заскучали за берегом очі. Припізнилась, вже літо іде, Всюди зе́лено, стежка в болоті, До осики хміль вуса плете, І мурашки уже у турботі. Ловлю бажаний щебет з куща, Уже інший згори […]
ЖЕВРІ́Є НАДІЯ
Все не мала для друзів часу́, Всю себе для сім'ї віддавала, Тепер дружбу вже ту не знайду́, Що була така справжня, цікава. Стерла пам'ять адреси усі, Імена лиш одні пам'ятаю, І дівчата, подружки мої, Як тепер я вас розшукаю? Не ті прізвища -- значить це все, Не зійдуться […]
