Короткий блакитний
Небо блакитне було, Короткий день - вже нема. Ріка там, біля берега щось ожило, Вода блакитна з джерела промовля...
Подушказабрик
Незграбна доля лежала на ліжку, На м'якій подушці. Безтурботно закинула книжку, Забруднила ручки в багнюці. Цікаво вона себе вела: Сиділа, нічого не робила. Подушказабрика ось знайшла, А потім - знову дива! Подушказабрик принесла подушки. Багато, багато! М'ЯКІ!
Ковдра
Ковдрою я укривався. Так тепло, так ніжно, але Темної ночі лякався. До мене прийшло кошеня мале. Ніч не страшна була, Бо кошеня заснуло. Ковдру мою стягнуло, На себе ж її і рухнуло.
Снігопадами
Снігопадами ти до мене їди, ти до мене їди снігопадами, сніг такий, як ти — йому легко іти білими тихими шляхами. Замело і дороги, й сліди, і слова, що сказати не встигли, та крізь ніч ти до мене іди, навіть якщо всі вогні вже згасли. Сніг кружляє, мов […]
Зазирни мені в очі
Зазирни мені в очі, подивись скільки болю у них, я жити без тебе не хочу. Вже минула зима, розтанув вже сніг, скажи, за що тебе вбили, за що ти так рано у землю поліг. Ти ж так хотів жити, Україну любив, пішов захищати рідний свій дім. Чекав на […]
Зірками всіяне рядно
Зірками всіяне рядно Щоночі землю накриває. На нім вони, немов пшоно Розсипане, яскраво сяють. Не всі і не завжди красу Зірок вночі спостерігають. То зайняті, - нема часу, То хмари зірки закривають. І так щодня, із року в рік Тече життя і час рікою. Ведем рокам і часу […]
Шпаки та горобці
Поселились горобці в просторій шпаківні, Усю зиму там сиділи тихо та спокійно. А як сонечко весняне сніги розтопило, Господарі повернулись у свою " квартиру". " Квартирантів" непроханих стали проганяти, Ті ж не хочуть вибиратись із гарної хати. Крику й шуму наробили, що чути далеко І летіло пір"я сіре, […]
Новий день розпочинаю
Новий день розпочинаю, Вдячність богу посилаю. За весняний тихий ранок, Запашний, смачний сніданок, За спокійну ніч, без дронів, Вибухів, сліз, горя, стонів. Вирушаю в день грайливий Теплий, сонячний, щасливий. Йду, упевнено ступаю. Кого стріну,- привічаю. Сонце виглядає з хмари, Розсипає свої чари. Промені летять, ласкають, Мружитися заставляють. Йде […]
Розлив…
Цей синій розлив у зіницях — як вир, Де тонуть і дати, і плани. Твій погляд — не сповідь, а чистий безмір, Де плавляться давні капкани. Вугілля волосся — на плечі, як ніч, В долонях — весна воскресає. Ти — іскра жива серед тисяч облич, Де місто в […]
Розлив…
Цей синій розлив у зіницях — як вир, Де тонуть і дати, і плани. Твій погляд — не сповідь, а чистий безмір, Де плавляться давні капкани. Вугілля волосся — на плечі, як ніч, В долонях — весна воскресає. Ти — іскра жива серед тисяч облич, Де місто в […]
Серпневий сюрреалізм
А у серпня долоні розпечені до помаранчу, в них повітря густе розколисує хвилями небо, і розплавлені зорі, клаплинами впавши на воду, довго-довго розсвічують чорне безвітряне плесо. А метелики ночі сідають на них, як на квіти, пропливають, минаючи хмари, із місяцем в парі. Лиш здивований лебідь ніяк зрозуміти не […]
Подарунок весни
На зеленому кафтані Білі гудзички малі. Це уже розквітли в травах Маргариточки-квітки. Ніби дивні вишиванки На широкім полотні, Усміхаються ще зранку Вони сонечку й весні. Трішечки від них подалі Намистиночки дрібні Фіолетових фіалок Хтось розсипав по землі. Ти ступай там тихо-тихо І віночок не зімни Із фіалок й […]
Стоїть на столі зів’ялий букет
Стоїть на столі зів'ялий букет. Висить у повітрі дим сигарет. Навколо у просторі смуток витає. А поза вікном весна пісні співає. Співає, радіє, несе благодать, Їй в унісон горобці цвірінчать. Надворі у просторі радість літає, Весна посміхається, - все розквітає. Прибрати пора зів'ялий букет, Відкрити вікно,- геть дим […]
Самотність…
Завмерли звуки. Глухо за стіною. І серце — ніби згусток крижаний. Я йду на дно, затиснутий луною, Самотність точить мій спокій німий. Немає снів. Лиш вибілена стеля. І навіть біль — скляний і невагомий. Мовчання — наче випалена скеля, Де кожен подих — зайвий і знайомий. Я сам […]
* * *
Дочекалась весни, вже чекаю Її першу грозу серед дня, З нетерпінням між хмар загляда́ю, Грім піймати хоча би здаля. Вітер хмари жене синім небом І грозою й не пахне мені, Понад полем широким із криком Пролетіли лише́ журавлі. 02.03.2026. Ганна Зубко
ВЕСНА ВСМІХНУЛАСЬ
Весна всміхнулась сонцем теплим, Та вітром лагідним пройшлась, Із відчуттям приємним,терпким У свої клопоти впряглась. Усіх птахів до гнізд вертає, Сніг розтопила майже скрізь, Поволі річку визволяє, Яку заждався верболіз. Торкнуться хвилі верболозу Як скресне крига, попливе, Зимові за́лишки гіпнозу Ріка до берега приб'є. 01.03.2026. Ганна Зубко
Лелеки у господі
Уже вкотре на подвір"я Лелеченьки прилетіли Теплим днем весняним. То ж моститимуть гніздечко Біля хати недалечко, Щоб потомство ждати. І господарів потішать Своїм клекотом ті птиці Вранці та підвечір. Як лелеки у господі - Привітною буде доля Для тих, хто живе тут. 2025 р.
Гординя
Століття війни і загублених дум, Так стільки життів у безодню майнуло... А світ на колінах ховає свій сум, Бо кров від землі уже неба сягнула. Ховаються зорі за димом густим, І стогне земля від заліза і болю. Усе, що здавалося вічним, святим — Лиш ставка у грі за […]
